Жодних «бусиків» і вилучення телефонів: Головнокомандувач ЗСУ затвердив нові правила для ТЦК

З 6 жовтня 2026 року набрав чинності наказ Головнокомандувача ЗСУ №423, який регулює дії представників територіальних центрів комплектування та їхню взаємодію з поліцією. Цей документ визначає, як саме має відбуватися доставлення військовозобов’язаних, як слід поводитися з їхніми особистими речами, а також які права мають люди, що перебувають у приміщеннях ТЦК.

Особливу увагу приділено питанням, пов’язаним із телефонами, доступом до адвоката та фіксацією часу прибуття. Проте, як зазначає адвокатка Наталя Опольська, деякі положення наказу не скасовують вимог законодавства щодо адміністративного затримання, медичного огляду та оформлення призову. Давайте розглянемо, що насправді містить цей документ, які права мають військовозобов’язані та на що варто звернути особливу увагу.

Відбирання телефону, ременя та шнурків у військовозобов'язаного в ТЦК вже визнано прямим порушенням. Документ також встановлює заборону на безпідставне вилучення особистих речей та зобов'язує гарантувати право затриманому зателефонувати рідним або адвокату. Крім того, службовцям заборонено дивитися вміст телефону затриманого й на вимогу представники ТЦК зобов'язані його повернути власнику.

Згідно з прописаними правилами, працівники центрів комплектування не можуть затримувати людей. За потреби це має робити поліція й доставляти військовозобов'язаного на службовому авто, а не цивільному бусі.

Права військовозобов'язаних у ТЦК

ТЦК часто посилаються на різні підстави, щоб затримати громадян. Проте в деяких випадках цього не можуть робити, якщо

• немає доступу до реєстру "Оберіг";
• іноді — коли людина відмовляється показати документи та взяти повістку;
• службовці кажуть про "формування команди", повістки чи очікування транспорту.

ТЦК зобов'язані зафіксувати підставу доставлення і точний час прибуття. А протягом доби посадовці мають надіслати запит на скасування звернення про затримання.

В перші хвилини перебування в ТЦК черговий має одразу записати особу в журнал із точним часом прибуття. Також у приміщенні має вестися безперервне відеоспостереження, а записи мають зберігатися щонайменше 30 днів.

У кімнаті очікування мають бути стільці, світло, вентиляція, вода і туалет. Якщо стало погано — викликають 103.

Якщо людина сама вирішила здати особисті речі на зберігання, то складається відповідний документ у двох примірниках. У ньому прописують перелік речей, час приймання, дані власника й ПІБ відповідального за зберігання.

Затримана в ТЦК особа повинна знати мету і правові підстави кожної дії. При цьому службовці не повинні порушувати право людини на повагу до гідності, на медичну допомогу і подання своїх медичних документів і на захист персональних даних.

Міфи і реальність

Адвокатка Наталя Опольська розбирає резонансний наказ Головнокомандувача ЗСУ №423 від 6 жовтня 2026 року, який вводить роботу ТЦК у чіткі законодавчі рамки.

Міф №1. Наказ дозволяє доставити людину до ТЦК без жодних документів.

Реальність: пункт 2.1.5 Інструкції справді передбачає примусове доставлення за участю поліції. Однак наказ не скасовує статтю 261 КУпАП, яка вимагає складення протоколу адміністративного затримання. Водночас стаття 258 КУпАП передбачає випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається. Це два різні документи!

️ Реальний ризик: фактичне затримання можуть намагатися представити як звичайне доставлення, не забезпечивши належного процесуального оформлення

Міф №2. Достатньо потрапити до ТЦК — і ти вже військовий

Реальність: інструкція розмежовує прибуття до ТЦК, проходження мобілізаційних процедур та прийняття рішення про призов. Пункт 2.6 передбачає окремий порядок оформлення призову. А пункт 2.5.4.1 стосується розміщення осіб, щодо яких уже прийнято відповідне рішення. Тому перебування в приміщенні ТЦК саме по собі не робить людину призваною.

Реальний ризик: саме тут потрібно перевіряти законність підстав обмеження свободи.

Міф №3. Наказ дозволяє мобілізувати людину за декілька годин без будь-яких процедур

Реальність: наказ дійсно описує послідовний процес: перевірка документів, ВЛК, оформлення призову, формування команд і відправлення до навчального центру. Законодавство не встановлює універсальної обов'язкової перерви в декілька днів між усіма цими етапами. Але це НЕ скасовує права на відстрочку, належний медичний огляд та виконання вимог до оформлення призову. Пункт 29 постанови КМУ №560 також передбачає зазначення в повістці місця, дня та часу явки.

Реальний ризик: формальне проходження процедур без належної перевірки документів, стану здоров'я та підстав для відстрочки.

Міф №4. Наказ дозволив забирати телефони та особисті речі

Реальність: пункт 2.1.9 Інструкції передбачає добровільну передачу особистих речей на зберігання.Але добровільна передача не тотожна примусовому вилученню. Окремі положення щодо зберігання речей не створюють загального права працівників ТЦК примусово вилучати телефони.

Реальний ризик:добровільну передачу можуть фактично перетворювати на примусову, особливо якщо людині не пояснюють її права і порядок повернення майна.

Міф №5. Наказ створив нове право на адвоката та телефонний дзвінок

Реальність: пункти 2.1.8–2.1.9 передбачають організацію зв'язку з близькими та можливість конфіденційного спілкування з адвокатом. Однак право на професійну правничу допомогу вже гарантоване статтею 59 Конституції України. Наказ деталізує організацію реалізації цих гарантій, а не створює їх уперше.

Реальний ризик: людині можуть формально повідомити про наявність такого права, але не забезпечити реальної можливості скористатися ним до завершення важливих процедур, пише 20 хвилин.

За словами правозахисниці, питання не в наказі №423, а в тому, як його положення застосовуватимуться на практиці.

— Замість гучних заяв про те, що «тепер усе дозволено», варто аналізувати конкретні пункти Інструкції та вимагати дотримання встановлених законом процедур. Права людини не повинні припинятися за дверима ТЦК, — наголошує адвокатка.