Тернопіль по-різному сприймається як самими його мешканцями, так і українцями загалом: як оплот націоналізму, «бандерівський край», провінція, «душа» галицького краю, одна зі столиць України…
Які б закиди не звучали на адресу нашого міста, воно пишається своєю славною історією, успішним сьогоденням і перспективами на майбутнє.Ось як описує Тернопіль 1849 р. офіцер Петро Алабін: «Тарнополь – перше закордонне місто, в якому більшість із нас побувала. Краєвиди Тернополя, розташованого біля величезного озера, дуже привабливі. Готична архітектура костьолів і будинків надає йому відмінний від наших міст характер. У напівшерсті від Тарнополя ми зробили привал; великі натовпи народу (у Тарнополі 13 тисяч жителів) оточили нас і дивилися, як на диво, - ми були першими з російської армії, що проходили тут. Тернопіль красою, чистотою, порядком не схожий на російські міста; втім, кажуть, він і в Австрії – одне з найкращих міст. Заснував його у ХVІ ст. Іван Тарнавський, Краківський каштелян, від якого і назва міста походить. У Тарнополі ми вийшли на шосе. Подібні штучні шляхи перетинають Австрію у різних напрямках і надзвичайно полегшують сполучення». Петро Алабін (1824-1896) згодом став відомим російським державцем і громадським діячем, військовим письменником і журналістом. У своїй книзі «Чотири війни. Похідні записки в 1849, 1853, 1854-56, 1877-78 роках», виданій у 1888 р., з великою симпатією описує галичан, яких він побачив, беручи участь у поході російської армії, що йшла придушувати революцію в Угорщині. Галичина, на думку автора, «край благословенний, схожий на найкращі куточки нашого Поділля й України, тільки в поліпшеному вигляді».
А Тернопіль - Тернопіль змінився невпізнавано, але зберіг свій шарм і стиль, і , будемо сподіватися, разом із зростанням кількості мешканців зросла їхня гостинність і доброзичливість.