8 мільйонів українок потерпають від домашнього насильства. Це більше, ніж від автомобільних аварій і грабунків разом узятих. Про це свідчать дані соцопитування.
В той же час жінок, готових говорити про знущання вголос так мало, що покараних чоловіків майже немає, - повідомляє ТСН. - Про домашні ляпаси панянки воліють мовчати, говорять фахівці, і ця мовчанка веде на той світ тисячу українок.
Журналістам вдалося поспілкуватися з жінкою, яка могла померти від знущань домашнього садиста , якби вчасно не втекла з дому. Перший раз 70-річна жінка тікала з переламаною рукою. Другого разу усе тіло було в гематомах. Через синці на обличчі, її вигнали з роботи.
"Побачили мене з синцями і сказали алкоголічка… мені довелося піти", - розповіла жінка.
Тепер вона нажахана, не може зайти у власну квартиру, не має змінного одягу. Живе у притулку.
Піти до притулку від домашнього садиста - це перший крок на шляху боротьби з насиллям у родині. У Києві наразі є три притулки, де жінки з дітьми можуть переховуватися від домашнього тирана впродовж 90 днів.
Проте журналістів попросили не показувати у відеосюжеті загальних планів і не називати адреси. Тут побоюються агресивних чоловіків які намагаються вистежити свою родину і повернути її до дому.
Повертатись у ролі жертви додому психологи не радять. Побиті і налякані, вони все одно не готові свідчити проти чоловіка.
За словами фахівців, наважитися винести сміття з хати не обов’язково означає запроторити чоловіка за ґрати. Кривднику можуть запропонувати штраф, виправні роботи і, на американський манер, корекційний курс.
Жінка в ролі домашнього агресора рідкість, але саме ці випадки найбільше приголомшують, розповіли у центрі.
Перевиховувати домашніх агресорів почали лише цього року. Серед кривдників, із якими працювали психологи майже не має рецидивістів, але кількість перевихованих така мізерна що загальна картина не змінилася.
Щочетверта жінка щовечора боїться повертатися додому з роботи. Але мовчати - це найгірший спосіб перемогти домашнього тирана, наполягають психологи.