Який відсоток пісень має звучати на радіо українською – думка тернопільських артистів

Проект змін до Закону «Про телебачення і радіомовлення»  № 3822 від 27.01.2016 року, що стосується частки пісень державною мовою в музичних радіопрограмах і радіопередачах, пропонує надати 50% квоту пісням українського виробництва, з яких 75% повинні бути українською мовою.

Думки музикантів розділилися: частина виступила «за» (Антін Мухарський (Орест Лютий), Олександр Ярмола (гурт «Гайдамаки»), Володимир Шерстюк (гурт «Kozaksystem»), Сашко Лірник…), а 55 виконавців (у тому числі «The Hardkiss», Джамала, «Бумбокс», Руслана, Настя Камєнскіх…) підписалися проти. Серед противників «засвітився» тернопільський музикант Віктор Павлік. Проте незабаром автор «шикидиму» вибачився за «необдуманий вчинок» на своїй сторінці у Facebook.

Віднедавна новим-«старим» міністром культури став Євген Нищук і подальша доля скандальної ініціативи наразі під питанням. Однак проблема протегування української музики вже не вперше обговорюється у медіапросторі. «Тернопільська липа» поцікавилася думками відомих тернополян, безпосередньо причетних до музичної сфери:

Андрій Підлужний, лідер гурту «Нічлава» та колишній учасник гурту «Скрябін», автор популярних пісень, композитор, телеведучий, продюсер: Варто констатувати факт, на жаль, що у нас є своєрідна «п’ята колона» українських виконавців, які не вважають українську мовою своєю рідною і придумують різні «дибільні» відмазки, мовляв, «я не могу так думать».  В Україні має бути 75 %, а то й більше саме української музики в ефірі: байдуже, якої – якісної чи неякісної. Як казав Стінг, саме для того існує погана музика, щоб люди викристалізували, що насправді цікаве, а що нецікаве. Взагалі-то дуже багато росіян загинуло, захищаючи Україну. Але загалом, в силу тих обставин, які відбуваються між нашими країнами, зараз цинічно та абсолютно недоречно виступати на захист мови, якою володіють окупанти. Чому є нація? Тому, що існує мова, яка нас ідентифікує. Ці питання не повинні навіть обговорюватися, просто на державному рівні повинен бути закріплений статус української мови.

Володимир Трач, заслужений артист України, екс-вокаліст гурту «ManSound», учасник шоу «Голос країни»: 

- Це тонка тема для всіх. У принципі, я – «за», щоб українська музика, україномовна, звучала в ефірі. Але до того, який відсоток, яка саме частка української музики, треба підходити обережно. Це не має вирішувати одна людина – міністр культури. Мають скликатися наради творчих людей: адже це їх хліб, це їх гроші. Від цього багато залежить, у тому числі, чи залишаться ці виконавці працювати в Україні, чи поїдуть деінде. Я особисто зіткнувся з жорстокою реальністю, коли випустив пісню Андрія Підлужного «Знаєш»: не всі радіостанції взялися її крутити, хоча це дуже якісний продукт.

Знову ж таки, є моменти, пов’язані із тематичною спрямованістю радіостанцій. Яку українську музику ми будемо крутити на лаундж радіо? На джазовому радіо, якщо джаз – це американська музика? На інших таких вузько направлених станціях? От шансон я б заборонив. Ха-ха-ха.

Артем Соловей, музичний редактор першої україномовної радіохвилі «Ух-радіо»: 

- Коли щось робиться через силу, то робиться зле. Станції, які і на 50% української музики не ставлять у свої плейлисти, мають на те причину (як мінімум, свого смаку). Замість штрафних санкцій для тих, хто не «виконує норму» було б доречніше надавати бонуси тим, хто найактивніше сприяє просуванню українського продукту. Ми вже перейшли той час, коли можна було казати, що якісної української музики замало – ми просто мало шукаємо. А для того, щоб не бути пустослівним, кидаю дуже корисний лінк для нас всіх: http://www.pravda.com.ua/cdn/graphics/music/index.html

Надія Гураль, співачка, автор і виконавиця власних пісень: 

- Вважаю, що квоти на українську пісню потрібні. Багато співаків висловлюють думку, що це насильницька українізація і потрібно шукати інші варіанти вирішення питання. А до сьогодні все і вирішувалося «іншими» варіантами, проте висновки не робляться, русифікація ефіру не припиняється. Квотування української пісні – це один з кроків для відстоювання нашої пісні в ефірах, це звичайна практика, такі речі діють в багатьох цивілізованих країнах. І не потрібно гратися в толерантність по відношенню до мови не державного статусу, яка і без того неконтрольовано займає шалений відсоток у медіапросторі.

Ярослав Качмарський, куратор реґґі-сцени фестивалю «Файне місто», DJ Zavgosp, активіст лейблу «Pincet»:

- Я не слухаю радіо, тому мені б мало бути байдуже. Але якщо в таксі мені доведеться менше разів просити перемкнути хвилю, – то це позитивно. Тому до введення квот я ставлюся спокійно і скоріш схвально – якщо це дасть комусь поштовх створювати кращу музику, конкурувати.

Микола Шпаковський, фронтмен гурту «Шафа Шамана», письменник:

- Будучи в Польщі і слухаючи їх радіостанції, я помітив, що там, здебільшого, грає польська чи англомовна музика, російську мову не почуєш в ефірі. Мені складно говорити про відсотки, частки, але в Україні української музики на радіо має бути не менше 40%. Решта – може бути англійська, німецька, польська, литовська музика – чому б ні? Там теж створюють гарну музику, яку цікаво слухати. Що для мене є очевидно – це російські пісні на кшталт «Бутирки» абсолютно повинні бути вилучені.

Хоча скажу, що я ніколи не стикався з обмеженнями щодо української музики: мої чотири пісні крутять більше 15 радіостанцій України і я не бачу ніякої проблеми просувати конкурентний музичний продукт. Жодного разу не було ситуації, коли б нам доводилося платити за ротацію. 

Фото: ukranews.com