„В нашій країні дівчина, яка курить-проститутка”, — африканець про життя в Тернополі

Уродженець Демократичної Республіки Конго Івон Чіломбо Мукенді (30 років) навчається в Тернопільському технічному університеті на спеціальності "Менеджмент", поділився з журналістами своїми враженнями про життя в славному місті Тернопіль.

Коли тільки ступив на українську землю і побачив як люди на мене дивляться, зразу зрозумів, що буде не так як вдома.

До приїзду в вашу країну знав в про неї хіба те, що це країна колишнього СССР і що ви боролися за свою свободу на майдані. Про Помаранчеву революцію тобі певно говорив весь світ.

Вперше з Українською кухнею познайомився в лікарні, коли хворів,  як тільки приїхав до Тернополя. Мені принесли щось рідке в тарілці і сказали що то «борщ», я звичайно ж відмовився це їсти, але потім друзі завели мене в ресторан з українською кухнею, де я спробував і  борщ, і сало, і вареники. Скажу, що це дійсно смачно. Суші не їв ніколи.

Один рік навчання в університеті для нас коштує 1800 доларів. Стипендію я не отримую.

Дивує ваша система освіти і рівень підготовки викладачів. На одній із лекцій викладач говорить до нас: «Що ви хочете сьогодні почути і чому навчитись?»  Але як я можу знати чого хочу навчитись і що почути,  коли мало що знаю в цій сфері,  викладач, як науковець повинен сам казати що ми маємо вчити і ознайомити нас з матеріалом.

Про таке явище як „хабар” чув, але ніколи його не бачив.

Для мене українська дівчина виглядає дуже вродливою, сильною і на мою думку працює більше за ваших чоловіків, це видно по її характеру, стилю життя.

Не люблю, коли дівчата п’ють і курять. В нашій  країні на  дівчину, яка курить кажуть просто-проститутка. У нас вже ліпше пити ніж курити. Сам я не п’ю не курю.

Бувають кумедні випадки на лекції з української мови. Наприклад ваше „ в літаку” -  у нас це означає „дупа”.

В Тернополі вирішив жити на квартирі. Коли мені треба було там прописатися, то жителі будинку скаржилися ЖЕКу, що у нас дуже шумно і кожен день вечірки, а  в нас навіть колонок в квартирі нема. Відтоді з сусідами практично не спілкуюсь.

Люблю українську музику. Наприклад пісні гурту Океан Ельзи  „Я так хочу до тебе”, „Тільки така як ти” і зараз маю на телефоні. Вперше як приїхав до України то почув пісню Віталіка Козловського „Чого являєшся мені у сні”.

Для всіх хто хоче почути популярну музику з Конго раджу пошукати в Інтернеті Natalie Makoma, Werrason, Ferre Gola, Tshala Mvana.

Дуже люблю фільм «12» Микити Міхалкова. Дивився його і на російській і на французькій мові.

Місто Тернопіль мені дуже подобається, бо маленьке. Щоб з кимось зустрітись варто всього лише проїхати 10-15 хв. маршруткою, а  у великих містах більше години, тому там друзі переважно бачаться раз в місяць, або по соц.мережах.

Пам’ятник жінці, яка сидить на лавці та висока дама в капелюху для мене як символ вашого міста.

У нас в Конго майже немає багатоповерхівок, як у вас. У кожного свій власний дім.  По будинку можна побачити, яка сім’я бідна, яка багата. Мій 15-річний родич з Бельгії, коли перший раз відвідав Конго здивувався: багато будинків на його думку виглядали дуже дорогими, навіть як для Європи.

У вас немає наших фруктів. Ті, що продаються в супермаркетах я не знаю що це за фрукти. Ананас це точно не ананас, бо він має бути солодкий, а тут він кислий, манго повинно бути стиглим, а не зеленим.

З своєю дівчиною познайомився в Києві на курсах української мови. Вона українка. Після навчання плануємо переїхати в якесь європейське місто.

В Україні залишатись немає перспектив, бо немає роботи та підтримки з боку держави.

Коли прочитав скандальну статтю про «Чорну кров», був у шоці. Таке враження, що на дворі не ХХІ століття. Якщо той журналіст думає що в когось кров іншого кольору ніж у нього, то хай краще вчить біологію.

Ви плануєте приймати в себе Євро 2012, будуєте готелі, стадіони. Але якщо й надалі будете так ставитись до приїжджих і ображати їх, то хто буде жити в тих готелях. Хіба, що ви самі.