Художника Дмитра Стецька поховали поруч з його музою-дружиною, смерть якої він пережити не зміг

З 73-річним художником та скульптором Дмитром Стецьком попрощались у понеділок, 9 січня, на Микулинецькому кладовищі.

Поховали видатного живописця поруч з його дружиною Вірою. Помер Дмитро Стецько у Святвечір, 6 січня, у своїй майстерні. Там його знайшла племінниця, до якої він мав приїхати на вечерю.

Панахида за померлим відбулась у неділю, 8 січня. А 9 січня перед похороном Дмитра Стецька в Будинку жалоби зібрались його рідні, близькі та друзі, повідомляє 20 хвилин.

Заслужений художник України Станіслав Ковальчук з Дмитром дружили ще з студентських років. Вони вчились в Львівському училищі прикладного мистецтва імені Івана Труша. Станіслав був на третьому курсі, а Дмитро на першому. Також художники разом співали в дуеті.

- Пізніше я приїхав до Тернополя на роботу, а через кілька років приїхав Дмитро, - розповідає Станіслав Ковальчук. - Я навіть не знав, що він приїхав. Я прийшов на виставку і побачив одну роботу, запитав чия вона. А мені відповіли, що Дмитра Стецька. Тоді Дмитро працював прикладником.

Станіслав запитував, чи не хоче він займатись монументальним мистецтвом. На що Дмитро відповів, що хотів би, але не має можливості.

- Тоді я попросив у директора взяти Дмитра собі у напарники, - продовжує чоловік. - Так ми пропрацювали до 2000 року, поки усе не закрилось. Тоді він перший раз познайомив мене зі свою дружиною Вірою. Там, де зараз кафе “Марія", поруч колись у підвальному приміщенні був кафетерій і ми разом туди ходили. І туди Дмитро привів Віру, сказав, що це його дівчина і що він хоче женитись.

У Дмитра Стецька, як розповідає його товариш, були проблеми з майстернею. То його виганяли звідти, то ще якісь проблеми.

- Пізніше, коли Дмитро перебрався в нову майстерню і у нього все налагодилось, він помаленьку почав гарно працювати, - продовжує Станіслав. - Взагалі, він був дуже талановитим. Він зробив дуже гарну козацьку серію і я вважаю, що на цей момент вона найкраща в Україні.

У Дмитра було два старших брати, які теж померли. Один жив у Канаді, а інший у Білорусі.

- Дмитро залишився один з роду Стецьків, але бачу, що сьогодні приїхали сестри з родини, - каже чоловік. - Я хочу звернути увагу на його майстерню, яка залишилась. Було б добре, якби місцева влада подумала про те, щоб зробити у ній садибу-музей Дмитра Стецька. Він там зробив гарний садочок, всередині майстерні є багато виробів народних ремесел, які він разом з Вірою збирали.

Поховали Дмитра Стецька на Микулинецькому кладовищі поруч з його дружиною Вірою, яка померла на 61-му році життя.