Мешканці Тернопільщини повертаються до дідівського способу утеплити оселю

Сучасні села, особливо ті, якими пролягають центральні автошляхи, сполучення між районами й обласними центрами, таки відрізняються від того, якими були, приміром, двадцять років тому: будинки стали вищими, огорожа, здебільшого, замінили кованими і мурованими конструкціями.

Воно й не дивно: молодь часто виїжджає за кордон, гроші найчастіше вкладають у нерухомість. Проте із дорожчанням газу, гостро постало питання, як обігріти сто чи двісті квадратних метрів? У Дітківцях, що на Тернопільщині, попри нові кам’яниці – загати дров. Люди повертаються до дідівського способу утеплити оселю: буржуйки, п’єци і більш сучасні – каміни. Хоч синоптики прогнозують потепління, все ж Йорданські морози не забаряться. Чи вдається селянам за таких погодних умов економити на опаленні?

– Поставили ті євро вікна, але ж толку? – скаржиться Ганна Семенівна. – Все одно ж опалювати треба. Хата висока, кам’яна, тепла треба багато. То я в одній кімнаті сиджу і лише її опалюю конвектором. Інші позачиняла на ключ. І спокій. Інакше ради не дам з тими рахунками.

– Якби ще ліки не були такі дорогі, – каже пенсіонерка Олена Федорівна. – Що ж тої пенсії? Якби її підвищили суттєво, а не на 70 гривень. Більше половини йде на ліки, а за комунальні вже й немає за що платити.

– Старий мені налагодив патиків і ними палю, – розповідає ПроТе Віра Олексіївна. – Тільки й той порятунок, що коли газ проводили, то грубки не викинули. Тепер тепло. Щоправда поки палиться, але ж якось колись жили, то й тепер можемо.

У сільській початковій школі в Дітківцях теж не душно. На щастя, у час різкого похолодання в учнів канікули, але вчителі занепокоєні – навіть при нульовій температурі діти сидять в шапках, курточках і рукавичках.

– От стоїть у нас тут чайник і булочки, та й так гріємось, – Розповідає завідувач школи Ірина Грицишин. – Посеред уроку можемо встати, зробити зарядку. Дуже шкода дітей. Бо ми, вчителі, то таке. А діти зараз дуже тендітні.

Високе небо, яскраві зорі, тріскучі сніги й білосніжні замети… Це – романтика для тих, кому тепло в ноги постійно. Більшість у селах, набравши чергову в’язку дров, хукає в замерзлі долоні, тулиться до грубки і вже не сприймає газ як велике благо народу, а навпаки – як розкіш і непомірні витрати.