У Тернополі затримали двох місцевих жителів, які вчинили 26 квартирних крадіжок (подробиці)

Тернопільські правоохоронці полювали за парочкою серійних квартирних злодіїв, як прийнято називати квартирних злодіїв, більше двох років. Кожного місяця в міліцію надходили все нові й нові заяви від потерпілих.

Практично у всіх випадках почерк злочинців був однаковим: зламана серцевина дверного замка або - якщо обкрадали приватний будинок - зірвані металопластикові вікна, сліди одного і того ж взуття на підлозі. А ще, як під копірку знятий, список зниклих речей: гроші, коштовності, колекційні монети. Лише в останній раз подільники зрадили собі і винесли з будинку гардини, футболки і навіть шкарпетки. Хапали все, що попадеться під руку, немов передчуваючи, що скоро їх «бізнесу» прийде кінець. Чуття злодіїв не підвело

...«Один із затриманих виявився маляром, інший - штукатуром»

Схему квартирних крадіжок 37-річний Василь Іващук та 39-річний Роман Жильцов розробили просту, але дієву. Вони вибирали велику квартиру в тернопільській багатоповерхівці і кілька днів стежили за господарями, спостерігаючи, в якому одязі вони ходять, на яких автомобілях їздять. Наступні дії були справою техніки: дочекатися, поки нікого не буде вдома, швидко і тихо зламати або вибити замок. Один зі спільників стояв "на шухері", інший швидко вивертав ящики, розкривав сейфи і виносив найцінніші, але малогабаритні речі.

Домушники обчищали і приватні будинки в селах, але їздили не на глухі хутори, а в передмістя обласного центру, до багатих людей. Тут сценарій був ще простішим: обценьками і фомками зловмисники зривали металопластикові вікна і проникали всередину. Награбоване добро на «Мерседесі» звозили в орендований ними підвал в Тернополі.

- Ми виявили там справжню печеру Алі-Баби, - розповідає «ФАКТАМ» старший слідчий Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС у Тернопільській області Олег Матвєєв. - Золоті ланцюжки, каблучки, хрестики, персні з коштовними каменями, колекційні монети, валюта, побутова техніка ... А ще - інструменти і пристосування, за допомогою яких зловмисники проникали в будинки. Крім звичайних відмичок та фомок, там були зроблені за спецзамовленням інструменти, якими дуже легко можна зламати будь дверний замок. Затримані виявилися звичайними, нічим не примітними місцевими жителями, один маляр, інший - штукатур. Іващук колись уже встиг отримати умовний термін за крадіжку, але потім начебто жив звичайним життям, одружився, ростив дітей. Куди злочинці збували крадені речі і де зберігали величезні суми грошей, здобуті за ці два роки квартирними крадіжками, нам з'ясувати поки не вдалося. Дружина Іващука і батьки Жильцова клянуться, що знати не знали, чим займаються їх родичі, нерухомості і цінного майна у обвинувачених немає, крім хіба що «Мерседеса», та й тим наш «герой» володів лише на правах генерального доручення.

З вкраденого за два роки нам вдалося вилучити лише десяту частину. На контакт зі слідством заарештовані не йдуть. На допитах ведуть себе нахабно, найчастіше мовчать. Якщо відразу після затримання вони ще давали свідчення, то, потрапивши під опіку досвідчених адвокатів, більше ні в чому не зізнаються, а лише пишуть скарги на те, як їх ображають правоохоронці.

- Слідство працює над тим, щоб довести вину злочинців по усім двадцяти шести доведеними нами квартирними крадіжками, - пояснює Олег Матвєєв. - Це важко, адже кожен епізод потрібно доводити виключно за допомогою експертиз. Доводиться досліджувати сліди взуття в обкрадених квартирах, звіряти відбитки рукавичок, в яких орудували зловмисники, зі слідами на меблях, все це співставляти.

...«Після виходу телесюжету потерпілі почали дзвонити і кричати:«Я бачив по телевізору! Це моє золото! Віддайте!»

- Ще складніше стало працювати після того, як вилучені речові докази показали по телевізору, - журиться Олег Матвєєв. - Мій телефон розривався від дзвінків потерпілих, які впізнали своє майно. Люди немов з розуму посходили, кричали: «Я бачив по телевізору! Це моє золото! Віддайте!».

Перевірити їх слова важко: жінки описують прикраси, побачені ними в телесюжетах, і на один ланцюжок претендують відразу кілька людей. Відгукуються навіть ті, кого обікрали три або чотири роки тому зовсім в іншому районі, або навіть люди, зовсім не подавали заяв про квартирну крадіжку.

Ще безглуздіше виглядають вимоги громадян негайно повернути їм гроші. Я намагаюся пояснити, що можу видати їх тільки в тому випадку, якщо мені представлять серію і номер кожної купюри. А на вимоги повернути золоті прикраси прошу пред'явити бирку або чек від їх покупки. Жодного з цих доказів мені не надали, тому права на вкрадені гроші та прикраси людям доведеться відстоювати в суді. Поки що я повернув тільки колекційні монети, тому що потерпілий одразу ж, в день крадіжки, назвав їхні роки випуску, назви і детально описав зовнішній вигляд раритету. Коли ми вилучили монети, все в точності збіглося. Ще одній людині ми віддали телевізор, оскільки він пред'явив нам гарантійний талон і коробку від нього.

- Телевізор, до речі, вкрали разом з інструкцією, - розповідає потерпілий тернопянин Руслан Іваненко. - Це сталося всього місяць тому. Той день пам'ятаю, як зараз. Ми з дружиною та п'ятирічним сином на тиждень поїхали в Арабські Емірати. Про свою чотирикімнатну квартиру я не турбувався. Завжди дивувався, що знайомі ставлять у себе вдома системи сигналізації, замовляють бронедвері, закривають вікна гратами. Мені такі заходи безпеки здавалися абсолютно непотрібними, адже зі мною ніколи такого не траплялося. Ні мене, ні моїх рідних не обкрадали. Тим більше ми попросили батьків, щоб вони заглядали до нас поливати квіти. Загалом, були абсолютно спокійні. Але в день приїзду почуття тривоги мене не покидало. Коли ми вийшли з ліфту нашого будинку, серце тьохнуло: двері були відчинені. Переглянувшись, припустили з дружиною, що нас приїхала зустріти теща. Але, ледь переступивши поріг, зрозуміли: нас обікрали.

«Мене цікавило одне питання: хто навів на мою квартиру?»

Руслан побачив, що з шафи пропала його зовсім нова, недавно куплена дублянка, а з передпокою зник величезний плазмовий телевізор, який він замовляв за кордоном за тисячу доларів, тому що в Україні такої техніки не було в продажу. - Син розплакався, бо плазму ми купили саме для нього, - пояснює Руслан. - Телевізор стояв у передпокої, якраз навпроти дитячої кімнати, і синок обожнював дивитися там дитячі передачі та мультики. Дружина ридала, бо в кожній кімнаті нашої квартири хтось немов бомби покидав. Всі речі розкидані, ящики вивернуті. З шаф пропали навіть наші футболки, не кажучи вже про столове приладдя, позолочені фірмові годинники, колекція дорогого віскі. Єдиним приміщенням, яке злодії не чіпали, виявилася дитяча кімната. Тому син майже відразу заспокоївся, особливо коли ми пообіцяли купити йому новий телевізор. Добре, що нас обікрали дуже акуратні злочинці. При пошуку цінних речей вони примудрилися не зіпсувати нашу дубові меблі і дорогу італійську спальню. Та й на телевізорі, який нам повернули з міліції, немає ні подряпини. Сам я, до речі, побачивши, що нас обікрали, взагалі не переживав. Правда, коли зателефонував на номер 102, черговий, замість того щоб прийняти виклик і надіслати опергрупу, став розпитувати по телефону, яким способом зламані наші замки і наскільки цінні речі вкрадені. Хоча це зовсім його не стосується. Мені дуже довго довелося відповідати на дурні запитання. У той же час особисто мене цікавив лише один: хто дав наводку на мою квартиру? Поки з'ясувати це не вдалося, але, за іронією долі, двоюрідним братом людини, яка нас пограбувала виявився наш приятель, який поняття не мав про те, що трапилося

...Серед потерпілих, крім бізнесменів і приватних підприємців, виявилися депутат Тернопільської обласної ради і великий фінансист.

Останній особливо важко переживав про те, що трапилося, тому що в його тернопільському особняку (сам він разом з дружиною живе то в Тернополі, то в Києві) були вкрадені автомобільні колеса, гроші, величезна кількість золотих і срібних монет і ... гардини. Збиток оцінюється не менш ніж в сто тисяч гривень.

Василю Іващук та Роману Жильцову загрожує від трьох до шести років позбавлення волі. У міліції є особлива причина вимагати для заарештованих суворого покарання: з вини одного з них були звільнені начальник Тернопільського райвідділу та конвойні, покарані слідчі, ще багатьох людей понизили в посадах і позбавили половини зарплати після того, як Іващук ... втік з-під арешту.

- Коли Іващука та Жильцова затримали, їх повинні були тримати в КПЗ Тернопільського міськвідділу, - каже начальник Центру громадських зв'язків Управління МВС у Тернопільській області Петро Колісник. - Але там не виявилося вільного місця, і заарештованих відвезли в сусідній район, Зборів. Для проведення слідчих дій Василя Іващука забрали до обласного центру на старенькій службовій машині, яка по дорозі зламалася. Підозрюваному довелося багато годин сидіти в Тернопільському райвідділі, де його і допитували. Конвойні не здивувалися, коли Василь попросився по потребі. Супроводивши його в туалет, охоронці встали неподалік. І навіть зняли з арештанта наручники. Як тільки двері в санвузол закрилася, Іващук відкрив віконну раму і стрибнув вниз, на козирок будинку, стрибнув на машину і втік в приватний сектор. Погоня ні до чого не привела. Кілька днів він переховувався в глухому лісі, майже нічого не їв, лише на ніч приходив до жалісливої ​​жінки, яка жила на відшибіі, яка його прихистила, не знаючи, що він злочинець. Незважаючи на всі його перестороги, чужака побачив дільничний інспектор, обізнаний про розшук, передав інформацію куди слід, і арештанта знову затримали. Тепер до Іващук та Жильцову приставлений особливий конвой, і їм вже точно не вдасться уникнути судового вироку.

Імена затриманих і постраждалих в інтересах слідства змінені.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію

Коментарі