Тернопільська блогерка Аліна Френдій на своїй сторінці у мережі Інстаграм поділилась розповіддю про те, як її коханий Петро Заставний - син екс-мера Тернополя Романа Заставного, зробив пропозицію руки і серця у Парижі.

«Почну з того, що він готувався до цього моменту пів року, а я навіть не підозрювала. Я не помічала питань "Як тобі її каблучка?" чи "ти б хотіла таку чи таку?", просто відповідала і забувала. Пам'ятаю лиш питання "»и б хотіла, як роблять багатьом з різними флешмобами, де друзі стоять з плакатами, а танцювальний балет стає в форму серця» (наприклад) - на що моя відповідь завжди була «Нііііі!» Я казала, що хочу, щоб ми були вдвох, це було тихо, між нами. Звичайно були жарти про мрію в Парижі, але я й подумати не могла… Ми рідко про це говорили, але відкрито визнавали, що хочемо більшого в майбутньому і я знала, що рано чи пізно це станеться.

Отже, як виявилось, він шукав "того" моменту ще з самого початку поїздки, а Париж мав бути вже частиною святкування. За його правилами це мало статись в Римі, бо це наше "місто любові", в нас там був незабутній відпочинок рік тому, тому він символічно хотів зробити це саме там. АЛЕ, в Римі в нас було дуже мало часу, + потім ми "погаркались" через якусь фігню, він був змучений, а я голодна, тому НЕ ВАРІАНТ. "Поезд ушел" і ми поплили на лайнері в наступне місто.

Коли я дізналась, що ми летимо в Париж зізнаюсь чесно, що думка про це "мигнула" в мене в голові( ЯК, ВПРИНЦИПІ, І У ВАС ВСІХ! ), але перш за все, ми їхали туди святкувати наших 2 роки тому ця думка одразу і відійшла в бік. Запам'ятався добре момент, коли я захотіла дістати павербенк з його рюкзака ( я завжди це роблю ), а він взбісився і сказав, що дасть сам, бо я зроблю йому там безпорядок. Безпорядок? Там завжди безпорядок!Щось тут було не чисто і мені стало дивно…

…АЛЕ в той же день він при мені витягував все з рюкзака, і я нічого не знайшла там що могло б привернути увагу. Сумніви одразу відійшли в сторону, думаю "накрутила собі". ЗНАЄТЕ ЧОМУ? Бо він запакував ту оксамитову коробочку в упаковку від сухих серветок, і я не раз її витягувала і ставила назад в рюкзак. Геніально, правда?) І каже, що сам до цього додумався. Тому хлопці, запам'ятайте #лайфхак, щоб сюрприз був вдалим!

До Петі вічно надзвонювали і виписували батьки в вайбер, і це теж виглядало підозріло, бо це було вкрай часто. Як виявилось, вони йому писали "ну коли вже? Ну колиии?" Після Риму Петя хотів зробити це якнайшвидше в Парижі, бо дико переживав. АЛЕ кожного разу, коли він казав "Ой, йдемо зайдемо в той гарний дворик", я казала «Та ж нее, йдем в іншу сторону". Кароче з наламуванням моментів в мене все ОК.

І ось останній день в Парижі, в нас свято - 2 роки. Робили все, що хотіли. Не було ніякого плану по визначних місцях, просто гуляли, заходили в перше кафе, яке сподобається, валялися біля Ейфелової вежі, а ввечері хотіли піти на кораблик по Сені. І тут настав вечір. Ми голодні, шукаємо заклад, знайшли. Я бачу по Петру, що з ним відбувається щось дивне. Сів і сидить. Кажу: "Тобі погано?" , а ві:н "Тошнить". Все, що нам принесли їсти - з'їла я, а Петро з'їв шматочок сиру і запив вином (уявляю як йому було)…

Фінальна частина. 0тже, ми сидимо в ресторані, він дивиться на мене, і я встаю і кажу, що пора бігти на кораблик (я дуже хотіла на ту екскурсію по Сені). Прискореним темпом заставляю йти Петра, погрожувала йому, якщо не встигнемо, то хай пиняє на себе. Він з блідим лицем шукає момент, а я біжу на екскурсію. Петро ніби проклав маршрут в телефоні до того кораблика, хоча насправді ми йшли просто на гарну вулицю, де мало бути видно Ейфелеву вежу і не буде китайців, які почнуть нас фотографувати і плескати.

І ось момент, я біжу, він каже "Почекай, хочу дістати серветки" Думаю, ну ок. Я довго не думаючи, починаю фотографувати свою Ейфелеву вежу( це вже був як рефлекс, коли її бачу). Чую шелестіння "серветок", обертаюсь, а він підходить до мене, зізнається в почуттях і стає на коліно! Ми, безлюдна вуличка і Ейфелева вежа! Це були найприємніші слова один одному, найприємнішій момент, не буду все описувати. Пережили це лиш ми двоє. Так от, після 5 хвилин "обіймань" Петра, прийшлось його все таки відпустити, бо він ще й нагадав: "Аль, я ж тобі ще маю перстень одягнути, може відпустиш мене?» Ми були найщасливіші! Петя видихнув з полегшенням і я, майбутня дружина, потягнула свого чоловіка куди?... на кораблик!THE END або стоп! Тепер це тільки початок. Я щаслива!», - пише Аліна.

0352.ua

Відома блогерка розповіла в детялях про те, як син екс-мера Тернополя зробив їй пропозицію в Парижі (ФОТО)

Тернопільська блогерка Аліна Френдій на своїй сторінці у мережі Інстаграм поділилась розповіддю про те, як її коханий Петро Заставний - син екс-мера Тернополя Романа Заставного, зробив пропозицію руки і серця у Парижі.

«Почну з того, що він готувався до цього моменту пів року, а я навіть не підозрювала. Я не помічала питань "Як тобі її каблучка?" чи "ти б хотіла таку чи таку?", просто відповідала і забувала. Пам'ятаю лиш питання "»и б хотіла, як роблять багатьом з різними флешмобами, де друзі стоять з плакатами, а танцювальний балет стає в форму серця» (наприклад) - на що моя відповідь завжди була «Нііііі!» Я казала, що хочу, щоб ми були вдвох, це було тихо, між нами. Звичайно були жарти про мрію в Парижі, але я й подумати не могла… Ми рідко про це говорили, але відкрито визнавали, що хочемо більшого в майбутньому і я знала, що рано чи пізно це станеться.

Отже, як виявилось, він шукав "того" моменту ще з самого початку поїздки, а Париж мав бути вже частиною святкування. За його правилами це мало статись в Римі, бо це наше "місто любові", в нас там був незабутній відпочинок рік тому, тому він символічно хотів зробити це саме там. АЛЕ, в Римі в нас було дуже мало часу, + потім ми "погаркались" через якусь фігню, він був змучений, а я голодна, тому НЕ ВАРІАНТ. "Поезд ушел" і ми поплили на лайнері в наступне місто.

Коли я дізналась, що ми летимо в Париж зізнаюсь чесно, що думка про це "мигнула" в мене в голові( ЯК, ВПРИНЦИПІ, І У ВАС ВСІХ! ), але перш за все, ми їхали туди святкувати наших 2 роки тому ця думка одразу і відійшла в бік. Запам'ятався добре момент, коли я захотіла дістати павербенк з його рюкзака ( я завжди це роблю ), а він взбісився і сказав, що дасть сам, бо я зроблю йому там безпорядок. Безпорядок? Там завжди безпорядок!Щось тут було не чисто і мені стало дивно…

…АЛЕ в той же день він при мені витягував все з рюкзака, і я нічого не знайшла там що могло б привернути увагу. Сумніви одразу відійшли в сторону, думаю "накрутила собі". ЗНАЄТЕ ЧОМУ? Бо він запакував ту оксамитову коробочку в упаковку від сухих серветок, і я не раз її витягувала і ставила назад в рюкзак. Геніально, правда?) І каже, що сам до цього додумався. Тому хлопці, запам'ятайте #лайфхак, щоб сюрприз був вдалим!

До Петі вічно надзвонювали і виписували батьки в вайбер, і це теж виглядало підозріло, бо це було вкрай часто. Як виявилось, вони йому писали "ну коли вже? Ну колиии?" Після Риму Петя хотів зробити це якнайшвидше в Парижі, бо дико переживав. АЛЕ кожного разу, коли він казав "Ой, йдемо зайдемо в той гарний дворик", я казала «Та ж нее, йдем в іншу сторону". Кароче з наламуванням моментів в мене все ОК.

І ось останній день в Парижі, в нас свято - 2 роки. Робили все, що хотіли. Не було ніякого плану по визначних місцях, просто гуляли, заходили в перше кафе, яке сподобається, валялися біля Ейфелової вежі, а ввечері хотіли піти на кораблик по Сені. І тут настав вечір. Ми голодні, шукаємо заклад, знайшли. Я бачу по Петру, що з ним відбувається щось дивне. Сів і сидить. Кажу: "Тобі погано?" , а ві:н "Тошнить". Все, що нам принесли їсти - з'їла я, а Петро з'їв шматочок сиру і запив вином (уявляю як йому було)…

Фінальна частина. 0тже, ми сидимо в ресторані, він дивиться на мене, і я встаю і кажу, що пора бігти на кораблик (я дуже хотіла на ту екскурсію по Сені). Прискореним темпом заставляю йти Петра, погрожувала йому, якщо не встигнемо, то хай пиняє на себе. Він з блідим лицем шукає момент, а я біжу на екскурсію. Петро ніби проклав маршрут в телефоні до того кораблика, хоча насправді ми йшли просто на гарну вулицю, де мало бути видно Ейфелеву вежу і не буде китайців, які почнуть нас фотографувати і плескати.

І ось момент, я біжу, він каже "Почекай, хочу дістати серветки" Думаю, ну ок. Я довго не думаючи, починаю фотографувати свою Ейфелеву вежу( це вже був як рефлекс, коли її бачу). Чую шелестіння "серветок", обертаюсь, а він підходить до мене, зізнається в почуттях і стає на коліно! Ми, безлюдна вуличка і Ейфелева вежа! Це були найприємніші слова один одному, найприємнішій момент, не буду все описувати. Пережили це лиш ми двоє. Так от, після 5 хвилин "обіймань" Петра, прийшлось його все таки відпустити, бо він ще й нагадав: "Аль, я ж тобі ще маю перстень одягнути, може відпустиш мене?» Ми були найщасливіші! Петя видихнув з полегшенням і я, майбутня дружина, потягнула свого чоловіка куди?... на кораблик!THE END або стоп! Тепер це тільки початок. Я щаслива!», - пише Аліна.

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Основний принцип - «відвідувай - відписувай ». Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!