User views view_news rubric_id news_rubric_id 3

Журналіст з Тернополя ледь не опинився у "російському" полоні

Тернопільський журналіст Назарій Наджога поділився своїми спогадами про перебування на території так званої «ДНР» та як його вербували представники московських спецслужб. Пропонуємо розповідь Назарія у двох частинах, пише "Терен".

- Мабуть, цю історію краще розповідати від першої особи однини. Так чи інакше, я це все пережив на собі, побував на допитах, перетинав пішки кордон, проходив блок-пости.

Мене не раз запитували: тобі не страшно? Звичайно, страшно. Страх – захисна функція організму – і я боявся. Адже міг опинитися за ґратами не де-небудь, а на території держави-агресора, бо запідозрили в мені екстреміста. Міг бути розстріляним бойовиками НЗФ, коли б виявили те, що я консультувався з СБУ щодо своїх поїздок. Міг бути посаджений на багато років «на яму». За таку роботу, яку вдалось мені провести в Донецьку, «сєпари» засуджують громадян України на 15 років «їхньої» тюрми.

Нівелювали страх приклади моїх друзів, які пішли на війну, пішли захищати Україну від агресора з північного-сходу. Надихали героїчні вчинки, книги про повстанців, реальні історії з життя і боротьби проти окупантів.

Раніше сайт ГО «Детектор Медіа» оприлюднили відео з посиланням на прес-службу СБУ, де я розповідаю, як бойовики ОРДО намагалися завербувати тернопільського журналіста. На цьому відео я більше акцентував увагу на пропозиції так званої «сотрудниці сепаратиського міністерства інформації» щодо співпраці, словом, вербовки.

Зараз зупинюся на деяких інших моментах своїх поїздок в Донецьк. Ці моменти ще досі яскраво миготять перед очима.

Перший раз на Донбас. 2014 рік.

Наприкінці червня 2014 року через мережу Фейсбук познайомився з Маріною Бережньовою. Мені хотілося побачити на власні очі, що все ж таки відбувається в Донецьку. Хто вони українці, які пішли зі зброєю проти власної держави? Чи має силу над ними російська пропаганда?

У повідомленнях та телефонних розмовах Маріна Бережньова не назвала своєї посади в структурах бойовиків так званої «ДНР». Однак, запевнила, що моїй безпеці, як українському журналісту, нічого не загрожує.

13 липня 2014 я вперше в житті приїхав в Донець поїздом. Попередньо було домовлено: мій приїзд лиш на три дні, тобто у вівторок 15 липня я маю повертатися назад. З собою взяв лиш невеликий фотоапарат.

Оскільки я приїхав на такий короткий час, журналістську акредитацію в так званому «міністерстві інформації ДНР» мені не видали. Хоча я був одним з найперших українських журналістів, які приїхали в Донецьк від початку бойових дій на Сході України.

Перебуваючи в приміщеннях згаданого «міністерства», Маріна Бережньова повідомила мені, що вона виконує обов’язки зам. міністра інформації.

Також мене направили на бесіду з невідомим мені представником новоствореної нібито спецслужби, яку тоді найменували в Донецьку доволі гучно – «НКВД», а нині ця структура бойовиків більш знана як щось схоже на «МДБ». Ця зустріч відбулася в будівлі з вивіскою українською мовою «Прокуратура міста Донецька».

Після спілкування-співбесіди «енкаведист» не заперечив проти мого перебування в Донецьку, але ніяких гарантій безпеки не давав. Ним мені строго-престрого заборонялося спілкуватися з озброєними людьми.

В принципі, зі мною нічого поганого й не сталося. У супровід мені був наданий журналіст від міністерства інформації, аби, вразі чого, було відомо, що зі мною трапилося. За одно я був під контролем. Чоловік передпенсійного віку. «Дядя Сєрьога» – я його так називав. Член вже забороненої на даний час комуністичної партії України. Він жив в Ясиноватій, належав до структури сепаративного «прес-центру ДНР».

Учасників військових формувань ми оминали. Спілкувалися лише з цивільними в розбомбленому Петровському районі Донецька, за виключенням лише двох озброєних осіб, які нашу групу зупинили. На щастя, до перевірки моїх документів люди з російськими шевронами не дійшли. Дядя Сєрьога сказав їм, що я теж з «сотруднік прес-центру ДНР».

Як і було домовлено, 15 липня я поїздом Маріуполь-Донецьк-Львів виїжджаю з Донецька в Тернопіль. За вікном вагону чутно вибухи в донецькому аеропорту.

З візиткою Яроша по території Росії. «Счас прідут врачі».

Щоб зрозуміти настрої Донбасу і чи збережеться цілісною Україна в умовах бойових дій, трьох неповних діб життя «там» аж ніяк недостатньо. У квітні 2015 року я вдруге напрошуюся в гості до Донецька. Хотілося встигнути на 9-те травня, а раптом вдасться при «святі» більше дізнатися. І може би встиг, коли б не ФСБ Росії.

На той час Служба безпеки України запровадила для журналістів акредитаційні картки в зону АТО. Не ризикнув їх отримувати. По-перше, бути акредитованим СБУ і з цим документом потрапити в Донецьк – рівноцінно самогубству. По-друге, не раз тоді звучали повідомлення ЗМІ, що через лінію зіткнення утруднене автобусне сполучення, бо ведуться бої.

Отож, за домовленістю з Маріною Бережньовою (вона змінила посадуна початку 2015-го, але продовжувала працювати в так званому «мінІнфо»), я поїхав в Донецьку область через територію Росії. Зокрема, мій маршрут прямував з Харкова на Ростов-на-Дону і далі автобусом в Донецьк. Виїхав з Тернополя в Харків 7-го травня, 8-го ввечері на Ростов, 9-го зранку в Донецьку область.

По дорозі до Ростова ніде затриманим не був і те, що я журналіст, нікому не признавався.

Пригоди почалися на кордоні між Україною та Російською Федерацією. Під час проходження паспортного контролю на російському пропускному пункті Авіло-Успенка прикордонниця пильно вдивлялася у мій паспорт. Я народився у Львові, майже все доросле життя зареєстрований в селі недалеко Тернополя, звідки походять мої батьки.

Моє місце народження і реєстрація місця проживання зацікавила прикордонників Росії. Вочевидь, психологічно спрацював штамп – «он бандєровєц». Їх здивувало, чому ж молодий чоловік з Тернополя їде в Донецьк. Мене відвели до кабінетів, де сиділо два «феесбешника». Це було близько другої години дня.

Допит був схожий на американську гру у «доброго і поганого поліцейського».Один феесбешник матюкав, сварив, інший – говорив спокійно і ввічливо. Їм я сказав, що журналіст з України і в «Міністерстві інформації ДНР» погоджено мій приїзд.

Втім, вони не вірили, що все так і є. Мене відвели в «комнату врємєнного содєржанія» і зачинили, позбавивши усіх речей, документів та засобів зв’язку. Далі сталося те, що не очікував ні я, ні усе ФСБ на кордоні.

Поки я сидів у прикордонній тюрмі, в моїй сумці з-під ноутбука співробітники ФСБ виявили «візитку Яроша». Хто такий Дмитро Ярош і який страх наводить його візитка на противників, думаю, розтлумачувати не треба. «Злий» феесбешник прибіг до мене і з ревом лева запитував: «Откуда у тєбя візітка Яроша?! Ти кто такой на самом дєлє?! Какіє у тєбя заданія от «Правого Сєктора»?! Какіє заданія от СБУ?..».

Чесно кажучи, я сам був у шоковому стані, бо виходить майже добу перебуваю на території Росії зі символікою забороненої там організації. У мене візитка «Правого Сектора» дійсно вдома була, як сувенір, але я не сподівався, що при складанні речей в дорогу цей сувенір поїде зі мною.

Два «феесбешники» спершу мені грозили трьома роками російської тюрми за «візитку Яроша».

– Ти же понімаєш, что ти по рускім законам екстреміст? Та єслі би нє мі, то тєбя деенеровци расстрєлялі. Ми би только автомат услишалі і понялі, что тєбє пустілі пулю в лоб, –зривався на мені майор-феесбешник, мовляв я йому дякувати маю.

Інший говорив м’якше:

– Ну ти же понімаєш, ми ім помоґаєм. Давай, посіді, подумай нємноґо і рассказивай за чєм ти єдєш.

Розумів одне: хоч один спогад проявиться про СБУ, де я від офіцерів отримав низку рекомендацій, і мені гаплик. Тому розповідав їм про своє життя, яке досить насичене подіями. Звертав увагу на власну творчість, мовляв, мрію стати письменником. І їду в Донецьк за сюжетами з реальних подій.

Та все ж вони не йняли віри і страшили: «Счас, ми визвалі врачєй, оні сдєлают тєбє укол, і ти всю правду нам раскажеш».

Під час допиту наказали роздягнутися до гола, перевіряли таким чином, чи нема на мені націоналістичних чи «фашистських» татуювань. Тіло в мене чисте і, незважаючи на моральне приниження, я роздягнувся, аби їх заспокоїти. Мене то заводили в «комнату содєржанія», то виводили на допит, постійно нагадуючи, що прийдуть «врачі і сдєлают укол».

Допитів було не менше восьми, як дружелюбних, так і принизливих з нецензурною лексикою від співробітників ФСБ. Доволі часто в моїй присутності хтось телефонував на службовий телефон в кабінеті. Було чітко зрозуміло, що про мене йде мова.

Перебуваючи вже більше двох діб в дорозі, я майже нічого не їв. Просив у феесбешників хоч шматок хліба, але крім попити води, нічого більше не дали.

Мав сигарети з собою. Той типу добріший «феесбешник» сигарет не мав і просив їх у мене, хоча моїх 5 пачок «Вінстона» і так лежали в нього. Кілька разів виходили разом курити. Я запитав його на перекурі, скільки мене ж тут триматимуть.

– Нє знаю. Прідут врачі, сдєлают тєбє укол, а там посмотрім. Аднаво вашево мєсяць калолі, сдєсь держалі. За мєсяць он раскалолся, і ми єво атпустілі.

Правда, а може психологічний метод залякування звучав в його словах? Не в моїй ситуації було ставити йому уточнюючі питання.

Він після цього перекуру завів мене знову в «комнату врємєнного содєржанія». Не знаю, в котрій годині я востаннє зайшов в «комнату». Якраз вечоріло. Сонце на половину занурилось в горизонт Донецького краю. Більше мене не викликали. Сидів і молився на самоті.

Близько половини дванадцятої ночі мене виводять з «комнати врємєнного содєржанія» і кажуть «собірать вєщі». Я просився заночувати на прикордонному пункті, бо ж опівніч – куди далі?

Голодний. А через триста метрів озброєні деенерівці, і не знаєш чи хто чекає з «МінІнфо». Та мені сказали забиратися.

– Відіш там свєт? Там твая Україна!– сказав на прощання той добріший «феесбешник», показуючи на Успенку, де рік до зазначених подій стояли українські прикордонники.

Остання річ, яку він віддавав, була «візитка Яроша».

Я йому сказав:заберіть собі цей сувенір, бо далі з ним боюся добиратися. Він взяв. Я навіть не сподівався, що цю ж «візитку» скоро знову побачу.

Тернопіль журналіст ДНР полон
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Пригоди
Національний заповідник «Замки Тернопілля» відзначив своє 25-річчя. Низка урочистих заходів з нагоди 25-річчя створення Національного заповідника «Замки Тернопілля» завершилася напередодні у Збаразькому замку. Пише Терен. – Наш заповідник було створено на початку 90-х на основі архітектурного комплексу Збаразького замку XVII століття, церкви Преображення Господнього 1600 року, інших пам’яток національного та місцевого значення. Згодом сюди увійшли Вишневец...
Суспільство
Мале підприємництво переважає на Тернопільщині, причому податки платять навіть іноземці. Такий висновок зробили у Секторі комунікацій Головного управління Державної фіскальної служби (ГУ ДФС) в області. Власне, це доводять цифри і факти, стверджують фахівці. – На початку лютого 2019 року на обліку в Головному управління ДФС у Тернопільській області перебували 57 тисяч 455 основних платників податків, – кажуть у податковій. – Майже 60% із них – приватні під...
Суспільство
Вулиця Живова одна із найбільш загружених транспортом у нашому місті. Тут і базар, автовокзал, і декілька ТЦ… Рух там завжди утруднений. Від Збруча в сторону автовокзалу є дві смуги руху та посадочна “кишеня” на зупинці. Це зроблено, щоб проїзд був швидкий та комфортний, а маршрутки та тролейбуси, які здійснюють посадку-висадку пасажирів не мішали руху… Але на ділі чогось все не так. І відповідь тому “чогось” на фото. Перше – припарковані автомобілі на сму...
Пригоди
Впродовж однієї доби до працівників Тернопільського відділу поліції надійшло три повідомлення від жителів обласного центру. Всі вони повідомили, що їх намагалися обшахраювати, але пройдисвітам це не вдалося.  Як розповіла одна із заявниць, на її засіб зв’язку зателефонував незнайомець, який представився співробітником банківської установи. Чоловік повідомив про несанкціонований доступ до її електронного гаманця. Аферист запевнив, що зберегти готівку можна...
Суспільство
Основним із головних пунктів стратегії розвитку Іванівської ОТГ (Теребовлянський район) є  забезпечення  населення якісним водопостачанням.  иконання цього завдання потребує часу та значних коштів.  До реалізації  проектів залучені кошти місцевого та державного бюджетів,  кошти донорів. Це сприяло тому, що питання почало вирішуватися – роботи по будівництву водозаборів  на даний час в активній стадії. На сьогодні уже є  водонапірні вежі в селах Іванівка та...
Суспільство
У Тернополі на вулиці Вишнівецького невідомі підпалили автомобілі. Відео, на якому рятувальники боряться з пожежею, скинала на адресу сайт Тернополя 0352.ua наша читачка Ірина. Точні деталі пожежі наразі не відомі.
Суспільство
Для одинокої старенької бабусі Євгенії з Бережанщини благодійники купили електричну плиту. Жінка потребує допомоги і не має поруч рідних, які б їй допомогли. Пише tenews. Тому, про стареньку дбають чуйні люди, яким не байдужа чужа доля. Про те, що для жінки придбали продукти харчування та електричну плиту, на якій вона зможу готувати їжу, - написали працівники бережанського благодійного фонду «Карітасу»: «Дякуємо жертводавцям без чуйності яких не могло б т...
Суспільство
Із підприємцями, які здійснюють організацію харчування учнів у загально-освітніх закладах Тернополя відтепер укладають договори на різні терміни. Раніше їм надавали у безоплатне користування приміщення харчоблоків їдалень навчальних закладів тільки на рік. Тепер же договори укладатимуть на термін від одного до п’яти років. Відповідне рішення прийняли депутати на тридцять другій сесії міської ради. Пише  За Збручем. – Відповідно до протокольного доручення м...
Пригоди
Нещодавно на перехресті вулиць Хмельницього та Руської вийшла з ладу маршрутка. Пише сайт Терен. Аби доїхати до місця призначення, пасажирам довелося її штовхати. Внаслідок цього на дорозі утворився затор.
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!