У Почаївській лаврі прокляли тернополянку

 У Почаївській лаврі прокляли тернополянку, Наталія Наконечна

Не у всіх церквах можна отримати благословення. На жаль, під час відвідин Лаври у Почаєві мене прокляли.

Гостювала в рідних. Святкували день народження куми. Під час застілля вони почали хвалитися туристичними принадами міста. Чомусь до них віднесли лавру… Вирішили піти туди й пофотографуватися. Я востаннє була в цьому місці ще в дитячі роки, приїжджали в 7 класі на екскурсію. Було скучно. Але тепер я себе заспокоювала тим, що вже доросла і зможу оцінити все, як належить, пише Pro.te.ua.

У воротях нам вручили чорні спідниці, але я відмовилася, бо мала свою довгу чорну сукню, яку купила спеціально, щоб одіти до куми на день народження. Охоронець кивнув головою, мовляв, довжина підходить.

І ми розсипалися подвір'ям, крутили головами, роззявляли роти і охали й ахали, як то все гарно збудовано. На сходах, біля в ходжу у храм мені перегородила дорогу якась жіночка зі скринькою пожертв:

– Пожертвуйте на побудову храму!

– Якого? – спочатку жартуючи запитала я.

– Чєво? Так нада! – раптом почула у відповідь. Обурила зовсім не російська мова, а ота незрозуміла реакція на звичайне запитання.

– Я нормально запитую: на який храм збираєте гроші? Де його будуватимуть?

– Не хочеш, не давай. Нащо викабелюєшся, – знову перейшла на українську жінка.

– Ну, і не дам.

У цей час кума відтягнула мене за руку вбік. У спину почула: “Штоб тібє нікогда не радіть!” Від такого у мене відвисла щелепа. Хотілося вернутися і зчинити скандал, але кума стала просити заспокоїтися.

Настрою більше не було взагалі там ходити і ми повернулися додому. У воротях охоронець крикнув мені навздогін:

– Пані, віддайте спідницю!

– То ж моя!

Він придивився до мене, махнув рукою.

Отак якось… Немає більше бажання ні самій туди йти, ні радити комусь поїхати на екскурсію.

Тернопільщина Почїв церква прокляття
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію

Коментарі