"Ніколи не чув, щоб хтось йшов в атаку за Сталіна": спогади тернопільського фронтовика

19-річним добровольцем він потрапив на фронт і всю війну пройшов у парашутно-десантних військах, тричі у складі диверсійних груп був закинутий у тил ворога, визволяючи шість європейських країн, був двічі поранений і двічі контужений.

Наш сьогоднішній співрозмовник, тернопілець, нині найстаріший народний артист України Петро Трохимович Ластівка, якому через два місяці — 5 липня — виповниться 96 років від дня народження, пише НОВА....

Розмову з колишнім фронтовиком, інвалідом війни другої групи, гвардії капітаном у відставці Петром Ластівкою веду біля старенького настінного годинника, мирне поцокування якого немов єднає у часі минуле і сучасне. Поряд на спинці крісла — святковий кітель ветерана, на якому більше двадцяти бойових і мирних нагород, як віхи його звитяжного і трудового життя.

— Петре Трохимовичу, мені здається, що серед цих нагород є така, що вам найпам’ятніша, найдорожча.

— Ну ось ордени Червоної Зірки, Вітчизняної війни. А цей орден Богдана Хмельницького — це лицарський орден, отже, я ще й лицарем став. Але найдорожча мені медаль „За відвагу”, якою нагороджений за участь у форсуванні Дніпра.

— Якщо не помиляюся, то цією медаллю воїнів нагороджували нехай за невеликий, але за особистий подвиг, особливий героїзм.

— Так, особистий. Я криваву воду з Дніпра випив за цю медаль. Ми з нашими десантниками серед перших, під страшним вогнем противника, форсували Дніпро у районі ділянки Мішурин Рог. На човнах, на плотах, на катерах — як мовиться, на будь-яких плавзасобах. І полягло на дніпровських кручах наших десантників багато.

Вже після гарячки бою, як усе стихло, підійшов до води, щоб напитися. Нахилився і бачу: по Дніпру, наче пасма розчісуваних дівочих кіс, криваві пасма пливуть. Поглянув уверх течії, а там лежать мої хлопці вбиті, вода дніпрова їхні тіла омиває, і течуть пасма кривавії. То була страшна картина, я плакав над тілами своїх десантників. Але щасливий був, що ми виконали наказ – форсували Дніпро і що напився тієї освяченою кров’ю водиц. Це були і трагедія, і свято моє, тому що про Дніпро думав ще тоді, як на території Росії, на Північно-західному фронті воював. І ось випало до Дніпра дійти, пощастило мені Канів визволяти і потім село своє рідне Савинці, що неподалік Білої Церкви.

Я був вихованцем уславленого колективу Київського заводу „Арсенал”, перед війною закінчив фабрично-заводське училище. Підприємство одним із перших серед київських терміново евакуювали на схід, у Російську Федерацію. У багатьох із нас була „броня”, але вже через рік 82 арсенальці, серед яких був і я, добровільно пішли на фронт. З війни із них повернулися тільки троє.

У першому ж дуже запеклому бою я дивом уцілів. Казав собі, що мене Бог береже, бо всю війну проніс на грудях подарований мамин хрестик. Оберігав він мене ще відтоді, коли в довоєнні роки сталінських репресій з нашої великої родини Ластівок одним махом знищили всіх одинадцять чоловіків. Досі невідомо, де вони загинули і як. Тоді за одну ніч із моїх рідних Савинців забрали майже двісті мешканців. Я не міг цього простити.

— Отже, ви йшли добровольцем не за Сталіна воювати.

— Ні, не за Сталіна! Я всю війну пройшов і скажу відверто, ніколи не чув, щоб хтось із наших десантників крикнув хоч раз, йдучи в атаку: „За Сталіна”. Не було такого! І сам ніколи не крикнув, бо не міг: мені б язика покорчило. Тоді розумів, що все те зло йшло від нього. Я мамі залишив листа, в якому написав: ”Мамочко, йду воювати не за рябого, а за тебе, щоб над тобою німець не стояв”. Вона потім того листа всю війну ховала за припічком.

— Кажуть, попри постійну смертельну небезпеку, що на фронті завжди чатувала на кожного, людина все одно не могла жити однією тільки війною: психіка не витримала б такого навантаження. Тому був і скромний солдатський побут: писали листи, латали вбрання, голилися, відзначали дні народження, складали вірші тощо.

— Мені генерал-лейтенант Горохов за високу бойову активність і життєву енергійність присвоїв звання молодшого лейтенанта, бо я ще й був неформальним лідером батальйону. Після кожного бою на своїх розвідників подавав рапорт про їхнє нагородження. Тож у своєму офіцерському планшеті завжди носив зошит, у який щось своє писав, зокрема й вірші… 

— А скажіть, це важко ось так зблизька людину вбити, навіть на війні?

— Не знаю. Мене внуки запитували: ”Дідусю, а ти багато німців убив? ”Я відповідав: „Не знаю”. Хоча в бою запеклому, особливо таке було на Курській дузі, за годину 7-8 кулеметних стрічок вистрілював по ворогу. Але це було в гарячці бою. А впритул убити людину — це страшно. Я двічі відмовлявся розстрілювати полонених німецьких офіцерів. Хоча політрук у нас такий був, який це робив спокійно: відведе вбік, розстріляє, виймає зошит і записує. Я ж так не міг, в мені все клекотіло від такого, бо це ж не героїзм, а звичайне вбивство. Тому й казав онукам, що не вбив жодного, хоча в бою зі станкового кулемета, можливо, викосив багатьох… 

— А тепер ваш старенький годинник перенесе нас у мирний час, який теж для вас сповнений незабутніх спогадів. Перш за все — це любов. Любов на все життя із незабутньою Марією Олександрівною, яка ось дивиться на нас з портрета, — теж чудовою артисткою Тернопільського театру. (На початку війни в своєму селі вона врятувала трьох червоноармійців, переховуючи їх, коли потрапили в оточення. Ризикувала смертельно і своїм життям, і своїх рідних). Ви були разом 54 роки. Народили і виховали сина, відомого нині режисера театру, заслуженого діяча мистецтв України Петра Петровича Ластівку. Нині він очолює театр у Черкасах. 

А які ваші творчі віхи чудові: 126 ролей у театрі, зокрема, лише в Тернопільському служили понад сорок років. І ще шість ролей у кінофільмах. Драматургічний доробок — дев’ять п’єс, частина з яких були інсценізовані. І, як логічний підсумок, — високе звання народного артиста України.

— У березні 1946 року я пішов у відпустку і складав іспити на кіноакторському факультеті в Києві. Приймав екзамени геніальний наш Амвросій Бучма. Прийшов я до Бучми в офіцерському кітелі й кажу: „Амвросію Максиміліановичу, я здав усі три тури. Що мені тепер робити?” Він до мене: „Ластівка? Ах ти ж, чортяко, лети до себе в частину і терміново демобілізовуйся. Та лети соколом і одразу вертай, бо не зарахуємо”.

Через командуючого Воронезьким військовим округом мене звільнили в запас, були на те підстави, бо ж у мене два поранення і дві контузії. Тоді вже на першому курсі почав у Бучми в фільмі „Люди з чистою совістю” зніматися. Для мене то була радість і гордість неабияка!

— І на закінчення нашої розмови не можу не торкнутися нинішньої так званої гібридної російсько-української війни. Адже проти гітлерівських загарбників і Росію, і Україну представники, як тоді казали, братніх народів визволяли пліч-о-пліч.

— Мені, ветерану війни, який з боями пройшов шість країн Європи, болить серце, коли чую щодня повідомлення з нинішнього східного фронту в ОРДЛО про загиблих і поранених наших бійців, а також мирних жителів. Путін породив величезне зло. Він по-кадебістськи цинічно зруйнував наше бойове братерство.

Бо мета всіх диктаторів – не єднати, а розділяти, щоб самому якнайдовше владарювати. 

На тій війні з нацистською Німеччиною ми були справді бойовими побратимами. І я до останнього свого подиху буду з вдячністю згадувати моїх однополчан росіян – командира полку Героя Радянського Союзу З. Ісхакова, лейтенанта М. Брагіна, старшого сержанта Івана Молохова і багатьох інших синів і дочок Росії, які дорогою до Берліна загинули, визволяючи нашу Україну, наш Київ, моє рідне село Савинці, наш Тернопіль.

Минуть роки, загояться й нові рани. Але в пам’яті нащадків, як і Гітлеру, не буде прощення Путіну від тисяч вдів і сиріт, посивілих матерів і батьків, яким він приніс невиправне горе.

Але закінчити нашу розмову хочу словами щирого привітання тим моїм фронтовикам-побратимам, кому Бог подарував довге життя, хто разом зі мною зустрів сьогоднішній 73-ій День Перемоги.

Не забуваймо тих, хто навічно залишився на тій страшній війні, віддавши за Перемогу найдорожче. Все складніше простягати ниточку від покоління до покоління.І буде страшно, якщо вона обірветься. Бережіть пам’ять про людей, які захистили рідну землю в лиху годину

ветеран війна спогади
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Суспільство
Близько 7 тисяч тернополян прийшли зустрітися з Президентом України Петром Порошенком. Спілкування відбулося на Театральному майдані міста.   Жителі Тернопільщини насолоджувалися концертом перед виступом Президента, а також робили традиційно на пам’ять селфі.
Суспільство
Повідомляємо, що у зв’язку із ремонтними роботами, буде тимчасово припинено електропостачання в окремих житлових будинках Тернополя. А саме: - 26.03.2019р. з 09.00 год. до 13:00 год. за адресою: вул. Гайова, 6-31.
Пригоди
У Чорткові школяр, віком 14-ти років, під час гри у хованки заліз у трансформаторну станцію і згорів живцем - повідомила пожежно-рятувальна служба ДПРЧ-6. Як повідомляє "Чортків. Сіті", у перший день шкільних канікул дітвора, віком близько 14-ти років, вирішила розважитися. На території, де знаходиться будівля колишньої хімчистки, двоє дівчаток і четверо хлопчаків грали в хованки (за словами очевидців). Один із хлопців чогось заліз у трансформаторну підста...
Культура
У Тернопільському драмтеатрі готують прем’єру. Цього разу глядачі побачать історію ангела, що мріє літати. А також спостерігатимуть за змінами, що відбуваються з головними героями під час зустрічі з "небесним гостем". "Вуйцьо з крилами" - це комедія-притча, до прем’єри якої залучений увесь склад акторів Тернопільського драмтеатру. Поставили її на п'єсу Олександра Гавроша та новелу Габрієль Гарсії Маркеса "Стариган з крилами". У виставі розповідають про анг...
Суспільство
Рятувальники попереджають про небезпечні метеорологічні явища І рівня небезпечності по Тернопільській області та у Тернополі. За інформацією Тернопільського центру гідрометеорології, 26 – 27 березня в м.Тернопіль та Тернопільській області вночі та вранці на окремих ділянках доріг ожеледиця. Вдень 26 березня місцями пориви північно-західного вітру 15 – 20 м/с, а це І рівень небезпеки.
Екологія
Відома у Чорткові фітнес-тренерка Христина Білецька розвіяла міф про користь хула-хупа для фігури. Навіть більше – дівчина категорично радить його не використовувати, бо це може призвести до серйозних проблем зі здоров’ям. "Про обручі, які відомі вам під назвами "розщепить жир на животі", "буде тонка талія" можете забути. Почну з того, що вас чекатимуть гематоми та синяки, які в майбутньому можуть не дати змоги вам завагітніти, призведуть до опущення матки...
Суспільство
Пожежа на Плебанівському сміттєзвалищі.  Великі клуби диму та сморід поблизу села Плебанівка. Ось вже три дні рятувальники не можуть погасити пожежу, а жителі сусідніх сіл - потерпають від диму і нестерпного запаху. наші журналісти спілкувались з тими, хто змушений жити біля сміттєзвалище, яке горить. Показує Т1.
Суспільство
Написали, проілюстрували, а потім і поставили на сцені. "Пастка для орла" - це результат роботи тернопільських письменників, художників та маленьких акторів, яких разом об’єднало мистецтво. Маленькі тернополяни спробували себе у ролі акторів. "Мистецький світ дитинства" - це унікальний літературний арт-проект, який нещодавно стартував у місті. В рамках заходу відбулася прем’єра п’єси "Пастка для орла". Ролі героїв казкового лісу зіграли вихованці Тернопіл...
Суспільство
Допоможіть у лікуванні 3-річної Насті. Рік тому у дівчинки почались судоми, погіршився мовний розвиток, дитина перестала ходити. На МРТ поставили діагноз - метохроматична лейкодистрофія. Проте, на обстеженні в столиці генетичний аналіз спростував захворювання. Щоб визначити вірний діагноз батьки звертались у медзаклади Європи. На разі обстежити дівчинку готова Іспанська лікарня. Та вартує це чимало, більше 9000 євро. Така сума для батьків непосильна, тож с...
Новини по темі
Тепла зустріч Президента з тернополянами на Театральній площі (фотофакт)
26 березня буде припинено електропостачання в деяких будинках Тернополя
Мешканців Тернопільщини просять бути обережними: рятувальники оголосили в області жовтий рівень небезпеки
Поблизу княжого міста щовихідних підпалюють сміттєзвалище, мешканцям довколишніх сіл уже обридло дихати димом (ВІДЕО)
"Пастка для орла": унікальний дитячий проект створили у Тернополі (ВІДЕО)
Трирічній Настусі потрібна допомога небайдужих тернополян (ВІДЕО)
"Біда не вибирає час і місце, до якого ти готовий", - погорільці з Тернопільщини розповіла про перші години безжальної пожежі у їх будинку
На Тернопільщині досі діє кінний завод, який був найбільшим у Речі Посполитій (ВІДЕО)
На тернопільських ринках віднедавна продають черемшу, лікарі розповідають про її цілющі властивості (ВІДЕО)
Смачні солодощі у піст: пісні кекси від священнослужителя з Тернопільщини (ВІДЕО)
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!