Унікальні супи тернопільського подружжя музикантів продовжують дивувати Словаччину (ФОТО+ВІДЕО)

У 2013-му році подружжя тернопільських музикантів (Сергій Гаврилко і Наталія Баран) приїхало у Словаччину грати в оркестрі Оперного театру в Кошицях.

Минуло три роки, і вони зажадали рухатися далі, то ж відкрили тут заклад здорової їжі "Супкультура". Можливість скуштувати унікальний суп із їстівного кухлика тепер приваблює у це місто туристів навіть із Братислави. А також із інших країн ЄС.

"Супкультура" знаходиться недалеко від туристичного центру, в непримітному місці. Проте там завжди повно відвідувачів. 

​Як повідомляє "Радіо Свобода", Наталя і Сергій познайомились ще у Тернополі під час навчання в музичному училищі. Згодом обоє продовжили отримувати освіту в Києві. Сергій грає на валторні, а Наталя – на скрипці. Коли з’явилась можливість спробувати себе у конкурсі на роботу в оркестрі в Кошицях, Сергій і Наталя не вагаючись скористалися нею. І отримали роботу. 

Концепція "Супкультури" полягає у тому, що це вегетаріанський заклад. ти П'ється супчик, а кухлик з'їдається, то ж не виникає потреби в пластику. Упаковки (для кухликів) – екологічні, за 90 днів розкладаються в землі. Для дітей дають дерев’яні ложечки.

"Ми збільшуємо кількість рецептів і намагаємось робити новинки що два тижні. Але багато людей дзвонять чи мені через соцмережі пишуть: "Який сьогодні суп?", їм це цікаво, і приходять саме на суп дня", – розповідає Наталя. - "Ми робили конкурс в соцмережах на найкращий рецепт супу. Ідея така: який виберуть люди, такий і приготуємо. Виграв специфічний суп – гороховий із мигдалем і з мигдалевою олією. Він у нас найдорожчий. І люди дуже його хочуть, бо це щось таке, чого немає ніде, і їм це подобається".

Подружжя ділиться спогадами:

"Люди приходили брати суп, а ми запитуємо, до якого вам кухлика (маємо декілька на вибір), а клієнт не розуміє: а як це, а що це?"

Але тепер багатьох клієнтів господарі уже знають особисто, і навіть те, який суп вони сьогодні хочуть. Працівники – усі словаки. Знайшли перших людей через інтернет завдяки оголошенню. Шеф-кухар Лукаш – музикант, бас-гітарист, дуже відомий у Словаччині. Буває так, що він зранку варить, до обіду готує супи, а ввечері усі разом йдуть до Лукаша на концерт.

"Буває таке, що приходять двічі на день – на сніданок і на вечерю. Це мене дивує дуже, але я вдячна тим людям, що їм смакує наш суп", – розповідає Наталя. І ділиться ще однією історією: "Одного дня прийшла бабуся з дідусем, купили суп і пішли. І ось помічаю, що бабуся повертається назад. Одразу думаєш, що щось сталось, вона ж бо тільки пішла і не встигла ще з’їсти свій суп. І перебираєш варіанти, що не так. А вона говорить, що прийшла, аби сказати, що це дуже смачно, і вона буде своїм знайомим радити сюди прийти".

Був один випадок, який дуже запам’ятався і Наталі, і Сергієві. До "Супкультури" приходив клієнт їсти суп, він тихий і скромний, і не дуже любить говорити. А ось одного разу він просто каже до Сергія: "У вашому закладі відчувається любов".

​Багато людей запитують, чи цей бізнес із Заходу, чи з Америки – і дивуються, що це українська ідея. І їм цікавий такий задум. Хоча Наталя і Сергій працюють за кордоном, але популяризують українське – усюди говорять, що з України.