Як створювався парк імені Т.Шевченка – зелена перлина Тернополя

Сьогодні кожен тернополянин чи гість тут може знайти для себе затишний куточок для відпочинку, побувати на концертах самодіяльних колективів, взяти участь у різноманітних фестивалях.

Упродовж двох останніх років парк став територією для проведення міжнародного чемпіонату з водно-моторного спорту, який вперше відбувся у 1987 році. Цьогоріч сюди повернулося і Свято зими.

Озеро започаткував ще Ян Тарнавський

У 1980-х роках для більшості жителів головною екзотикою цього парку були лебеді, які жили на внутрішньому озері біля острова «Чайка» у дерев’яних будиночках. Тоді ми годували їх травою. Цей харч вони вдячно брали з наших рук. Парк імені Т.Шевченка – єдине місце, де вперше почали діяти захоплюючі атракціони – ракети, велетенська ромашка, ланцюжки та інші. Їх уже давно демонтували, але поряд у затишному скверику діти можуть і досі вдосталь забавлятися на гойдалках та гірках… Найбільше парк запам’ятався мені парадовим входом, який прикрашали вхідна арка і брама. Відчував, ніби заходиш на іншу територію, потрапляєш в інший простір. Неподалік був пам’ятник Тарасу Шевченку, який демонтували під час спорудження теперішньої облдержадміністрації. Сьогодні поряд із цим місцем встановили пам’ятник Степанові Бандері. У часи мого дитинства тут завжди було людно і гамірно. Стояли торговельні кіоски, в яких продавали різні наїдки, але найбільше приваблювали ті, де продавали газовану воду.

Парк імені Т.Шевченка займає площу 22 гектари і створений на місці русла Серету. Після підсипки території будівельними відходами та чорноземом тут були висаджені дерева. З 1951 року розпочали роботи зі створення штучного озера і зеленої зони парку культури і відпочинку поблизу нього. До 1953 року парк будували силами громадськості та комунальних організацій. Мешканці міста висадили приблизно 16 гектарів парку. Після перекриття річки Серет утворилось озеро площею 300 гектарів, яке стало окрасою Тернополя.

«То була масова і дружня толока, яка тривала не один тиждень. Активно долучалася учнівська молодь. Ніхто навіть у думці не допускав відмовитися від робіт. Хтось копав місце під водойму, хтось садив дерева і кущі, а хтось займався розбиванням клумб. Взагалі парк імені Т.Шевченка був іншим, ніж тепер. «Острів кохання» тоді називали «Острів Сидоренка» на честь керівника міста Сидоренка. В парку діяв дерев’яний кінотеатр і був пляж, від яких тепер не залишилося і сліду. Позасмагати можна було відразу біля підніжжя замку. Хочу сказати, що сюди у вихідні приходило багато тернополян», – згадує одна із старожилів міста Лідія Габлевич.

Тернопільське озеро має ще давнішу історію – адже було створене ще у 1547 році як елемент оборонної системи замку. Ян Тарнавський отримав дозвіл на заснування водойми ще польського короля. Наприкінці XVII століття озеро годувало місто. За описом 1672 року, в ньому було багато видів риби, а на берегах працювало 4 млини, які приносили значний прибуток. Під час одного з нападів турків і татар у 1675 році воду зі ставу спустили. З часом водойма замулилась і заросла, знизився рівень води.

Фонтани, альтанки і катери

Набережна вздовж парку під час його заснування була оформлена в неокласичному стилі. Тут збудували літню естраду, танцювальний майданчик на острові «Чайка», дитячий майданчик, 2 фонтани, містки, шахово-шашковий клуб. Офіційно парк було відкрито 19 липня 1953 року і присвоєно йому ім’я Великого Кобзаря. Згодом тут звели більярдну, спортивну площадку, торгові кіоски, тенісний корт, літній кінотеатр. Ця зелена оаза відразу стала стала улюбленим місцем відпочинку тернополян. Тихі тінисті алеї, невелика штучна водойма, острівці, легкі арочні мости, плесо Тернопільського ставу надають парку особливої чарівності та неповторності.

На території парку зростає понад 50 видів дерев та чагарників, серед яких верба біла плакуча, ялина колюча голуба, туя західна, дуб черешковий, ялівець козацький, тополя та інші. Особливою гордістю є лапина крилоподібна – єдиний в місті екземпляр дерева, занесеного до Червоної книги України. Його висота сягає понад 20 метрів, вік – приблизно 50 років.

У парку на початку 1970-х років облаштували ще один фонтан посеред ставу. Тернополяни назвали його «Струменем Кордюка». Він проіснував до середини 1990-х, а потім керівництво міста визнало його надто дорогим задоволенням. Та згодом фонтан пошкодився під час льодоходу і затонув. Його згодом підняли з дна ставу і здали на брухт, оскільки відновити конструкцію було неможливо.

Сотні тернополян приходило на набережну парку під час змагань з веслування на човнах, перегонах на одномісних і двомісних яхтах, ялах, які організовувало ВПКТІ «Світло». Його керівник був закоханий у водні види спорту, тому поряд із ДОСААФ збудували за всіма морськими вимогами елінги і пірс (сьогодні це приватна територія). Дорослі і діти мали можливість освоювати ази ходіння під вітрилами спершу на яхтах, а приблизно у 1986 році тут з’явився і віндсерфінг. І з часом досить багато молоді захопилося цим видом спортом. Потрібно зазначити, що завдяки цій секції ми сьогодні маємо можливість пишатися тернополянкою Ольгою Маслівець, яка входить до десятки найсильніших віндсерфінгісток світу. У ДОСААФ (сьогодні тут знаходиться розважальний заклад «Riverpool») ми часто ходили дивитися на всілякі підводні міни, нам розповідали про премудрості морської воєнної науки. На жаль, із вітрильних видів спорту сьогодні зберігся віндсерфінг, яким тепер займаються на спортивній базі «Гарт».

Ніхто з тернополян не уявляє парк імені Т.Шевченка без катера «Герой Г.Танцоров» – круїзного теплоходу, збудованого у 1963 році в Білорусі. Майже 5 років це судно ходило по Дністру від Старої Ушиці Хмельницької області до Мельниці-Подільської Тернопільської області. Судно мало назву «Заліщики». Після появи теплохода на Комсомольському озері його перейменували на честь Героя Радянського Союзу Григорія Танцорова. У той час у Тернополі вже був теплохід ПТ-50. У літній період обидва судна виходили в рейс. Теплохід ПТ-50 в останні роки зазнав капітально відремонтували і вже цього року він курсував по плесу Тернопільського ставу.