Настоятель тернопільського храму Анатолій Зінкевич постійно боявся, що його можуть отруїти

Дочекався надання Українській церкві Томосу і відійшов служити перед небесним престолом. 13 лютого, на 66-ому році життя, після важкої недуги не стало протоієрея ПЦУ отця Анатолія Зінкевича.

«Живи так, ніби живеш останній день, а працюй так, ніби житимеш вічність», — такого принципу повсякчас прагнув дотримуватися отець Анатолій. Він був настоятелем Свято-Троїцького духовного центру імені Данила Галицького УПЦ КП, що у Тернополі, а за активну релігійно-громадську діяльність його знали в усій Україні. Варто згадати хоча б випадок, як священик разом із козаками перешкоджав відкриттю пам’ятника російській імператриці Катерині ІІ в Одесі за президентства Ющенка, пише НОВА...

Отець Анатолій завжди був у перших рядах під час важливих зібрань — чи то церковних, чи громадських, чи козацьких, мав чітку позицію і не боявся казати правду. А запорукою його ревного душпастирського служіння, як зізнавався він сам, був надійний тил — сім’я: матінка Наталія, п’ять синів, донька, зять, невістки, п’ятеро онуків. До речі, троє синів отця Анатолія пішли батьковими стопами — обрали священичий сан.

Народився отець Анатолій 26 вересня 1953 року в с. Лосятин Кременецького району. Навчався у Кременецькому сільськогосподарському технікумі, Київському інституті народного господарства. Закінчив Ленінградську духовну семінарію і Московську духовну академію. 16 років провів у Почаївській Лаврі, був настоятелем парафій на Лановеччині і в Тернополі.

«Створював Українську церкву тоді, коли в це ніхто не вірив…»

Попрощатися з отцем Анатолієм прийшли тисячі людей. Поховали протоієрея 16 лютого на території Свято-Троїцького духовного центру. Архиєпископ Тернопільський і Кременецький Нестор виголосив прощальне слово: «Нема з нами отця Анатолія… Відчуття не просто суму, а відчуття, що чогось не вистачає всім нам. Ми звикли, що отець завжди був у русі: сьогодні — в Тернополі, завтра — у Києві, післязавтра — в Дніпрі…  Я не чув, щоб він коли-небудь хворів. Його постійне бажання щось робити, зміцнити, розбудувати надихало усіх довкола. З нього брали приклад, від нього навчалися не тільки священики, а й архиєреї. Отець Анатолій був добрим пастирем, до якого тягнулися парафіяни. Його щира усмішка для багатьох була засобом, що дозволяв перемогти скорботи, отримати надію на майбутнє. Відчуваємо, що він і нині з нами молиться, дивиться на нас своїм вічним оптимізмом і щирим бажанням розбудови Церкви. Отець Анатолій стояв біля витоків автокефальної церкви, УПЦ КП, створював Українську церкву тоді, коли в це ніхто не вірив. І його праця увінчалася успіхом. Так вже сталося, що Господь забрав його тоді, коли його місія на землі закінчилася, і тепер він перед небесним престолом продовжуватиме свою молитву і працю».

Три тижні отець Анатолій боровся з недугою. Мало хто знав про це із тернополян, тому сумна звістка про смерть приголомшила багатьох. Уже після смерті люди, які ближче спілкувалися з отцем, почали розповідати, що священик нібито припускав, що його могли отруїти. Після однієї зустрічі за трапезою в Києві йому різко стало зле, тож мимоволі закралися підозри…

Раптова недуга і чутки про… отруєння

Журналісти поспілкувалися з донькою отця Анатолія Юлією про останні дні його життя, запитали і про чутки щодо отруєння.

«Як повідомили лікарі, у батька був блискавичний панкреонекроз. Під час літургії у нього почав різко падати тиск, викликали швидку допомогу, — розповіла Юлія. — Був у лікарні три з половиною тижні, спершу — в другій міській, потім його перевели до обласної університетської лікарні. Медики вивели зі стану больового шоку, стабілізували тиск. Ми запрошували київських лікарів з Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова. Поступово батькові ставало краще. Коли до нього прийшли священики з йорданською водою, він сів на інвалідний візок, проїхався відділенням, взяв кропило і радісно всіх покропив. Одного ранку я навідалась до батька, він саме спав. «Я тебе не впізнав…» — сказав, коли прокинувся. Розповів, що йому снилася мати. Ніби ішов тунелем і почув голос матері: «Толю! Толю!» Бабця Ніна завжди його так називала. «Розумію, що вона померла, тож запитую: «Мамо, ви чого?» І вона зникла…» — переповідав сон. Він вірив, що одужає. Усім давав настанови. «Андрійку, ти — молодець!» — радів за мого чоловіка. «Юлю, тримайся! Ти мені ще бороду маєш підстригти!» — щиро усміхався.  Не здавався! Казав лікарям, що ще має ходити по снігу. Просив відчинити вікно навіть у мороз. В останні дні переніс операцію. Я прийшла до нього, показав, що все добре. Я розповіла, що владику Симеона (мого найстаршого брата), який є єпископом Дніпропетровським і Криворізьким, допустили до Синоду — безмежно радів! Та раптом до мого чоловіка, який працює лікарем, зателефонували і сказали приїжджати… У батька раптово впав тиск, лікарі давали величезні дози норадреналіну, але…» «Є різні версії щодо раптової недуги, зокрема, і про отруєння.., — продовжила розповідь Юлія. —  Насправді батько дуже переживав за Томос, останнім часом у нього був високий тиск, викликали швидку. Ми просили його спокійніше все сприймати, але його це боліло. Мав своє бачення останніх подій. У нього була серйозна розмова з патріархом Філаретом. Вони були духовними соратниками. Патріарх прислухався до нашого батька. Вочевидь, це його логічне завершення того, над чим він працював усе життя. «Томос забрав батька…» —  кажемо тепер. Батько робив рішучі кроки задля майбутнього нашої церкви, задля своїх синів — священиків, брата — митрополита Луцького і Волинського Михаїла, задля усіх вірян, які йому вірили…»

«Я народився на свято Чесного Хреста і несу свій хрест…»

Кілька років тому журналісти спілкувались із отцем. Журналіста тоді гостинно зустріла вся дружня родина Зінкевичів. Отець Анатолій поділився сокровенним: «Коли думаю про своє життя, то розумію, що у мене день за три дні. Я народився на свято Чесного Хреста і символічно несу свій хрест служіння. Він не завжди легкий, але любий моєму серцю. Будівництво Свято-Троїцького духовного центру — нелегка справа, на це потрібні час і розуміння суспільства, адже ми хочемо втілити ідею нового служіння Церкви Богові і суспільству…»

«З матушкою ми познайомилися в академічному храмі духовної академії Ленінграда, де я навчався. Я відразу зрозумів, що Наталія послана мені Богом, тому за півроку повінчалися. Безумовно, братія Почаївської лаври, а особливо духовний старець — тодішній намісник архимандрит Яків, були не в захопленні від мого вчинку, бачачи у мені перспективного монаха, але прийняли ситуацію. Хоча я ще довго трудився у лаврі на користь церкви. Було чимало труднощів, в тому числі й родинних. Батько дружини займав високі посади, і партійні теж, мати — заслужений вчитель Радянського Союзу, а мої родичі — політично репресовані. Тривалий час у родині дружини мене представляли як інженера, а не священика. Але коли згодом мене переслідував КДБ, тесть не раз рятував мене. А матінка хоча родом із Санкт-Петербурга, нині — велика патріотка України…» — радів.

Про найбільше диво свого життя протоієрей говорив так: «Господь вів мене по-своєму. Попри те, що я в дитинстві часто ходив із дідусем до Почаївської лаври, все ж був далекий від церковного життя. Та після армії усім на здивування захотів вступити до духовної академії. Мій характер ніби не в’язався з церквою, але Бог кличе різних людей… Господь благословив мою активність, духовний досвід, мою контактність, комунікабельність — те, що потрібно було, щоб реалізувати будівництво духовного центру, який є однією із трьох святинь Тернопільської землі. Людина зі слабшим авторитетом, з меншим психологічним гартом навряд чи досягнула би і 5% із втіленого. Добре, що однодумці давали мені підзарядку. Інколи сам дивуюся, як Господь благословляє будівництво нашого духовного центру, адже нема ні фінансової підтримки, ні розуміння, тільки — опір. Але милість Божа дає терпіння і сили звершувати, здавалося б, нереальне!»

Анатолій Зінкевич смерть
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Пригоди
Пожежа сталася сьогодні вночі на проспекті Бандери. Як повідомили у ДСНС, горіло сміття уконтейнерах. Вогнем знищено сміття та три пластикові сміттєві контейнери. Загорання ліквідовано черговим караулом частини спеціальної пожежної техніки аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління. Від вогню врятовано чотири автомобілі.
Кримінал
Слідчі Теребовлянського відділу поліції розпочали кримінальне провадження за фактом крадіжки дров щодо 32-річного жителя села Кровінка. Чоловік продав з подвір’я п’ять складометрів деревини,  викраденої з лісу.   Завантажений колодами граба та дуба автомобіль правоохоронці зупинили в районному центрі. У водія – жодних дозвільних документів. Як з’ясувалося, товар був придбаний у жителя села Кровінка.   Перевіривши походження дров, поліцейські з’ясували, що...
Пригоди
У центрі Тернополя, на вулиці Чорновола, 3 з будинку прямо на тротуар обвалилася частина житлової будівлі. На щастя на тротуарі не було пішоходів. Подія трапилася вчора, 18 листопада в обідню пору, пише БезТабу. Наразі невідомо хто буде ліквідовувати дану проблему, найімовірніше працівники обслуговуючого підприємства чи комунальники.  По самій будівлі видно, що приміщення далеко не нове і потребує капітальних робіт.
Суспільство
До центральної районної клінічної лікарні Чорткова з діагнозом «Отруєння чадним газом легкої ступені» було шпиталізовано дитину 2010 року народження. Отруєння отримано вдома. За попередньою інформацією, трапилось це через несправність газового котла, пише Чортків.Онлайн. Нагадаємо, це вже не перший схожий випадок. Два тижні тому в Тернополі чадним газом отруїлись мати з двома дітьми.  Тиждень тому аналогічний випадок трапився в Підгайцях.
Пригоди
У Польщі суворо покарали українського автомобіліста, який на величезній швидкості ледве не збив двох дітей на пішохідному переході. Відео інциденту з’явилось на сторінці Komunikacja Miejska – Płock у Facebook. Як інформує "ТСН", 10 листопада у місті Плоцьк автобус зупинився перед пішохідним переходом, щоб пропустити двох дівчаток на роликах. Коли діти уже під’їжджали до середини дороги то перед ними пролетів легковик, який без зупинок поїхав далі. На відео...
Суспільство
Замість диригентської палички – стілець, відтак, не концертна зала, а судова. У кримінал переріс, нагадаємо, один із конфліктів тернопільського муніципального духового оркестру. Тепер директор колективу – обвинувачений, один із, вже колишніх, артистів – потерпілий. Інші ж, також ексмузиканти «Оркестри Волі», у цій справі свідки. Деталі у сюжеті Інтб
Кримінал
В Одеській області спалахнув скандал через рішення суду, котре приголомшило всю Україну: рішення було прийняте щодо підозрюваного в страшному вбивстві 26-річної дівчини. Як інформує "Rezonans", Віталій Грошев був відпущений з СІЗО під домашній арешт, незважаючи на те, що він сам зізнався в задушенні жертви, її посмертному зґвалтуванні й переміщенні тіла на залізничні колії, де потяг відтяв їй голову. Про це розповіла тітка вбитої Ната Карташова на своїй с...
Суспільство
На кількох зупинках громадського транспорту готуються встановити мультимедійні інформаційні монітори. Для них вже підготували опори. Лишилось встановити екрани та налаштувати їх.  У Тернополі кілька зупинок уже облаштовані інформаційними моніторами. Вони є як на вулиці так і в приміщеннях, пише 20 хвилин. Їх встановили та утримує ТОВ «Системний зв’язок». Нові помаранчеві монітори встановлюють за рахунок українського інформаційного агентства «Вуличне радіо...
Суспільство
У мережі мати зниклого безвісти учасника АТО просить допомогти розшукати її сина. Жінка думає, що чоловіка, скоріш за все, вбили у Тернополі. Пишуть Тернополяни. Сержант ЗСУ Богуславський Юрій з міста Кременець пропав ще 31 березня 2017 року. Він служив у 44-тій артилерійській бригаді у місті Тернопіль. Мати зниклого бійця каже, що її син учасник АТО, виконував бойові завдання під градами, за що має подяки та нагороди.  "Повернувся з війни живим, здоровим,...