Суди змушують українок повертати дітей іноземним "принцам": чому так стається і як убезпечитися (ВІДЕО)

Близько 20 судових справ - саме стільки дитячих доль вирішують щороку в українських судах. Між собою дитину, наче ляльку, ділять батьки, де мама має українське громадянство, а тато - іноземець.

Українська Феміда стає на бік іноземця. А це означає, що одну чи навіть дві дитини щомісяця видирають із рук мами. Або ж жінка змушена повертатися в чужу країну, щоб бути зі своєю кровиночкою. І там часто перебуває на межі злиднів.

Ця війна точиться за зачиненими дверима. Дітей видирають із рук матерів. І до їхнього розпачу закон сліпий, глухий і безжальний. Бо є сухі, беземоційні правила.

Лілія зачитує уривок з інтерв'ю її сина. Чотири британські медики прискіпливо оглядали хлопчика та намагалися дізнатися, в чому причина нічних жахіть та замкнутості. Мама дитини звинувачує батька - хорвата з британським громадянством. Ніби той збоченець. І в інтерв'ю медикам хлопчик ці слова підтверджує:

"Він був смердючим. Поклав руку свою вниз. Показав на свої статеві органи. Змушував стискати його член".

З батьком дитини Лілія познайомилась, коли приїхала за студентською візою до Великої Британії.

"Наприкінці 2012 року я завагітніла. За кілька тижнів на мене підняв руку. І я вирішила – так продовжуватись не буде. Я поставила крапку у відносинах цих", - каже жінка.

Та не поставив батько дитини. Від народження хлопчика його батьки через суди вирішують, з ким хлопчику бути. Спочатку у Британії. Тепер, коли Лілія із сином повернулась додому, в Україну. Колишній коханий жінки подав позов про викрадення дитини. Бо за законом, без дозволу батька дитину можна вивозити за межі держави не більше, ніж на місяць. Хлопчик же тут близько пів року.

Українка у розпачі – не можна повертати дитину збоченцю. Ще й з кримінальним минулим. Та у документі британський лікар зазначає, що обстеження не підтверджує, але і не спростовує звинувачення у сексуальному насиллі. І в суді вирішують – доказів замало.

"Коли йому всього чотири рочки. І він кожному говорить одне й теж. Як можна казати, що цього не було. Немає підтверджень, що цей покидьок це робив. Бо він сказав, що він цього не робив. А от якби була камера, тоді б це мало значення", - каже Лілія.

Журналісти написали запит до поліції Британії із проханням підтвердити інформацію Лілії, мами хлопчика, і щоб надали інформацію, чи справді батько дитини має кримінальне минуле. Відповідь досі чекаємо.

Та біда в тім, що схожих історій в Україні десятки. Одна з них - за наказом українського суду українку змусили повернутися до свого чилійського "принца", щоправда, зі страшної казки. Утім ситуація схожа з попередньою. Дитина в сімейних справах часто перетворюється на предмет. Як машина чи бабусин сервіз. Кому дістанеться?

За минулий рік в українських судах розглядали 20 таких сімейних конфліктів.

"Якщо брати минулий рік, то заяв було подано 86. Судових рішень було 20 про повернення дітей", - говорить уповноважений президента України з прав дитини Микола Кулеба.

Тобто щомісяця одну-дві дитини відбирають в українських мам і висилають батькам-іноземцям. То що не так робили ці жінки, коли їхали за коханим в іншу країну?

"Перша причина – пошук кращого життя за кордоном. Краще там, де нас немає. І в нас є такий стереотип, що за кордоном більше грошей, більше можливостей. Друга причина, яка може бути, - це невдалий досвід з українцями", - пояснює психологиня Аліна Сальнікова.

Українські суди відбирають в мам одну-дві дитини щомісяця. Щоб цілком законно депортувати їх до іноземного тата. Не допомагають ні сльози жінки, ані незгода самої дитини. У це складно повірити, але українська феміда просто змушена ставати на бік іноземця, навіть якщо він – монстр.

Хлопчика і його маму ТСН знімала рік тому. Вони ще вдома, в своїй затишній оселі та поруч із рідними. Та цей хлопчик перетворився на предмет – приз у війні колишніх коханих. З чилійцем Рубеном жінка познайомилася на сайті знайомств. Жінка саме оговтувалася після розлучення. Вона лишилася одна з двома дітьми. Тому дуже швидко погодилася переїхати до Чилі та одружитися з Рубеном.

"На той час мені було майже 40 років. І в мене був великий страх лишитися самою", - каже Ольга Бочко.

Та щойно в українки народилася дитина від чилійця, романтичний і турботливий іноземний принц перетворився на нелюда.

"Купила хліба - поверни решту! Чому на кранику на червоне повернуте – ти мила руки теплою водою? До неповаги, грубих слів, відкривання дверей і пішла геть звідси", - говорить Ольга.

У якийсь момент Ольга так і зробила. Разом із дитиною втекла в Україну. І це була її величезна помилка. Бо в цій боротьбі варто знати головні правила.

Тривалий час Марко бачив тата лише в екрані телефона. Та потім чоловік вирішує – син має жити з ним. Українська Феміда таке бажання іноземця підтримає.

"Суд ухвалює хитре рішення - ми з мамою не розлучаємо, ми з мамою викидаємо. Їдьте, куди хочете. Де житиме дитина? З татом! Де живе тато? Не відомо", - каже Ольга.

Марко притискається до мами. Тоді він ще не усвідомлював, що вже наступного дня вони зайдуть у літак до Чилі. І їхнє життя дуже зміниться. Повернутися в країну, де ти по суті чужа. Для жінки без роботи і рідних за кордоном - це означає ходити по краю прірви. Один крок не туди – і ти падаєш у безодню бідності та безвиході. Так сталося з Ольгою. За рік після депортації журналісти зв'язалися з нею. Поки що вона може лише листуватися. Та від розпачу в її повідомленнях стає якось моторошно.

"Через тиждень чилієць побив мене і вигнав з дитиною на вулицю. Його коханка знесла наші валізи. Я живу в чужих людей. Я - мати-нелегал. Без роботи і засобів на існування. Мию унітази у подружок, щоб мати гроші на хліб…"

У країні, охопленій революцією, де трощать метро і супермаркети, вона із сином абсолютно незахищена. Батько хлопчика допомагати відмовляється. У консульстві відповідають – у приватне життя не втручаються:

"Це не компетенція консула втручатися в сімейні справи. Вони сьогодні можуть посваритися. Завтра помиритися. Але якщо ми фіксуємо, є інформація про побиття. В інтересах громадянки зафіксувати цей факт. Краще це робити письмово".

То чому дітей українок відправляють до батька, навіть якщо він поводиться як монстр?

"На перший план виходить питання громадянства. Тобто, яка держава має розбиратися з цим питанням. Іноземні державні органи можуть відібрати цю дитину у батька. Але не віддати мамі в Україну, а залишать її, наприклад, в іноземному притулку", - говорить адвокат Лаврентій Царук.

Тобто дитина по суті заручник громадянства. Або місця народження. Тож, коли у цій сімейній схемі з’являється іноземець, в української мами шанси лишити дитину із собою мізерні.

"І багато випадків, коли батько з матір'ю проживали саме в іншій країні. Не в Україні. Мати повертається сюди з дитиною. Тому що стався конфлікт. Далі батько позивається до суду", - говорить уповноважений президента України з прав дитини Микола Кулеба.

І суд, як це не цинічно, вирішує – дитину повернути.

"Відповідно до міжнародної конвенції, Україна є підписантом, маємо діяти відповідно до неї. Суд керується тим, що дитина вже призвичаїлася до культури тієї країни, до звичаїв, у неї там друзі є. Тому в інтересах дитини ухвалюється саме таке рішення", - каже Кулеба.

А мама, яка народила, годувала, ростила дитину, стає злочинницею.

"Наші громадянки за кордоном мають знати специфіку перебування в країні. І розуміти, якщо вона вирішить виїхати з дитиною, це може мати негативні наслідки. Тому що батько може заявити в правоохоронні органи і заявити про викрадення дитини. Тобто мама без його дозволу вивезла дитину за межі країни", - пояснили в МЗС України.

Тому, якщо ви їдете за кордон за своїм прекрасним принцем, яким би чарівним він не видавався, майте план "Б".

Тримайте заощадження в секреті. У випадку народження дитини обов'язково оформіть їй українське громадянство. А не лише країни, в якій народилася дитина. А якщо ви або ваше маля, про це говорять і адвокати, і в міністерствах, зазнаєте насильства, не тягніть. Ідіть до правохоронних органів та консульства.

"Якщо фізичне чи сексуальне насильство відбувалося, але це просто зі слів мами. І це було два роки тому, то довести зараз це неможливо. Просто треба заявляти про це тоді, коли це трапляється", - радить Кулеба.

І головне - навіть якщо ви звичайний турист, не кажучи вже про заміжжя і народження дитини, уважно вивчайте закони країни, в яку їдете. Аби потім саме ви не опинилися у замку "Синьої Бороди". Навіть, якщо віриш в казки - їх слід читати уважніше. 

Детальніше дивіться у відео "ТСН".