12:01, 23 квітня 2020 р.
Інше бачення через об’єктив: інтерв’ю з тернопільським фотографом Людмилою Стахів (ФОТО)
Чим Людмила Стахів відрізняється від інших фотографів у Тернополі? Окрім особливого стилю фото, ставлення до клієнта, цей фотограф надає у безкоштовне користування аксесуари, одяг, елементи декорацій. Пише Погляд.
“У мене є багато суконь, як для дітей, так і для дорослих. Таким чином забираю більшість клопотів у тих, кого фотографую. З часом планую організувати команду з візажистів і перукарів, аби пропонувати клієнтам повноцінний пакет послуг для фотосесії. Щоб людина просто прийшла, розслабились, а все решта за неї зроблять”.
“Спочатку була інтуїтивна фотографія”
Тернополянка Людмила Стахів почала фотографувати, коли була підлітком. Перший фотоапарат з’явився у 14 років. Він був з плівкою.
— На перший фотоапарат я знімала все, що могла. З того періоду запам’яталися перші ластівки, які щойно народилися у стайні в бабциному селі. Є й пізніше їхнє фото: коли вже виросли і сиділи на балці, на тому ж подвір‘ї.
Фотографувала також рідних, коли робили ремонт, тваринок, друзів.
Що більше ви зніматимете, то більше прийомів освоїте й виразнішим буде ваш власний стиль, — впевнена Людмила.
У студентські роки постійно робила фото на плівку друзям, а вони мені. Так було до тих пір, доки не народилась донечка. Саме тоді відчула, що хочу кращий фотоапарат, щоб вийти на новий рівень. Так у мене з’явився поширений тоді цифровий.
Донечку фотографувала часто на інтуїтивному рівні. Хоча, якщо подивитися на ті фото зараз, вони таки правильні. Як виявилося, я навмання робила все правильно — і світло, і ракурси були цікавими. Хоча тоді я ще нічого не розуміла у фотографії.
Щастю допомогло нещастя
Орієнтовно три роки тому почала говорити чоловікові, що прагну розвиватися у сфері фотографії і варто подумати про професійний фотоапарат. Певний час ми постійно відкладали цю покупку. Але одного разу, як кажуть, щастю допомогло нещастя. У нас зіпсувався холодильник, настільки, що треба було купувати новий. Прийшли у магазин, замовляємо, визначилися з покупкою і вже на касі в останній момент чоловік повертається до фотоапаратів і пропонує взяти ще й його… утричі дорожчий, ніж холодильник. Після цієї покупки я одразу пішла на навчання, адже доводилося розбиратися з нюансами, яких у простих фотоапаратах немає.
Одна з багатьох економістів, яким не цікаво у цій професії
За освітою я економіст, закінчила Тернопільський національний економічний університет. Коли обирала вищу освіту, професія фотографа серйозно не сприймалося у суспільстві. Тому стала однією з багатьох економістів, яким не цікаво у цій професії. Працювала офіс-менеджером, економістом, бухгалтером, рекламним агентом. Працювала, доки остаточно не переконалася, що це не моє.
Після декрету вирішила розвиватися в новій сфері — у фотографуванні. На улюблене заняття з радістю виділяла весь свій час. Я люблю людей, бачу красу в кожному. Подобається дарувати посмішку, відкривати людям самих себе. Фантазувати, творити, — ось це дійсно моє.
Фотографія не є моїм основним заробітком, але є сферою, де я себе реалізую. Прагну вдосконалюватися, вчитися.
Фотографія — це не лише зупинена мить, а й цінний спогад на майбутнє. Своїм клієнтам віддаю фотографії не тільки на цифровому носії, а й роздруковую частину з них, можу оформити фотокнигу. Свого часу поштовхом до цього стала моя бабця, яку дуже любила. Одного літа вона сильно захворіла. Ми багато часу проводили разом. Я намагалася зробити якомога більше фото з нею, з донечкою. На той час у бабусі було мало своїх фото, лише кілька чорно-білих з молодості. Через півроку після того бабці не стало… але залишились світлини, якою вона була. Наскільки це цінно, зрозуміла, коли бабусю вже не повернути.
Фотографії — це не просто так, не для лайків, а дуже цінний вклад у майбутнє.
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Останні новини
ТОП новини
Оголошення
live comments feed...