Віктор Гевко: «Жителі нашого міста заслуговують більшого, а отже Тернопіль потрібно змінювати»

Популярний актор та продюсер Віктор Гевко став офіційним кандидатом на посаду міського голови Тернополя. У цьому інтерв’ю – про маловідомі сторінки з його життя, а власне і маловідомі сторінки з історії самого Тернополя. Зокрема, сьогодні ніхто і не згадає, як зароджувалися «Подоляни», як важко туди було добратися і як тернополяни вперше для себе відкривали паби і живі концерти. Яка заслуга у цьому Віктор Гевка, як зробити успішною команду КВН і де черпати сили та натхнення після виснажливих трудоднів – про все це дізнаєтесь з нашої розмови.

– Чому Ви вирішили балотуватися на посаду міського голови Тернополя?

– Мені не байдужа те, що відбувається в моєму місті і в країні. Бо тут жити моїм дітям і хочеться, щоб у них були перспективи. Мене завжди мучило, чому коли перетинаєш кордон Польщі, попадаєш немов в інший світ. Я завжди хотів докластися до того, щоб в нас було як мінімум не гірше. Бо я переконаний, що Тернопіль може бути європейським, сучасним і заможнім містом. Я про це часто вів мову зі знайомими, з різними людьми. І при цьому вони казали – треба тоді об’єднуватися і самим щось змінювати. Бо за нас цього ніхто не зробить. Я часто думав, як саме це можна зробити?

Думка про балотування давно витала, а остаточно на моє рішення вплинула пропозиція президента Володимира Зеленського, який запропонував мені представляти партію «Слуга Народу» і висувати свою кандидатуру на посаду міського голови.

– Президент запропонував особисто?

– Так, ми майже годину обговорювали з президентом цю пропозицію. Звісно, я розумів, яка це велика відповідальність. Але при цьому усвідомив, яку користь можу принести місту на даній посаді, маючи довіру та підтримку президента. Тож я прийняв пропозицію.

Бо якщо чекати якихось вдаліших умов, то подібної нагоди чи якогось кращого часу більше може і не настати. А дуже хочеться, щоб місто, в якому я провів багато років, змінювалося на краще і врешті почало процвітати. Я буду докладати до цього максимум зусиль, як і моя команда однодумців.

«Зробити «Подоляни» успішним торгово-розважальним центром було нелегко»

– У Тернополі Вас дуже добре знають передусім як актора. Чим займалися до того, як здобули таку популярність?

– Я завжди не був осторонь суспільного життя, мені все було цікаво, до всього намагався долучитися.

Ще будучи студентом Тернопільського політехнічного університету, влаштовував у вузі різні концерти: з нагоди Дня студента, Дня факультету, інших свят. Я не був старостою групи, але ходив на всі збори старост, підключався до втілення різноманітних молодіжних ініціатив.

Врешті на третьому курсі я попав на збори молодіжного крила «Народного союзу «Наша Україна» і невдовзі очолив цю молодіжну організацію у Тернополі. У нас тоді було чимало цікавих різнопрофільних з’їздів, навчань, нас вчили, як досягати цілей, розвивали організаторські здібності. Ми були як одна велика сім’я. На загальнопартійних зборах доносив думку молоді до керівництва партії. Потім – участь у Помаранчевій революції. Це були незабутні часи, які суттєво вплинули на формування мого світогляду.

Університет я закінчив з відзнакою і одразу поступив в аспірантуру, однак вже невдовзі припинив рух в цьому напрямку за браком часу.

– Що трапилось?

– Справа в тому, що тоді відкривали масштабний торгово-розважальний центр «Подоляни» і вони шукали керівника відділу маркетингу. Я пішов на співбесіду, пройшов відбір в Тернополі, а потім ще й відбір у Києві, адже працівників набирала столична консалтингова компанія. І одразу все закрутилося.

Це зараз ТРЦ «Подоляни» сприймається як щось звичне. А у 2008 році ніхто не мав поняття, що таке боулінг, паб, каток під дахом. На рівні України було лише декілька таких центрів, що вже казати про Тернопіль і Західну Україну. Навіть у Львові на той період подібного ще не було.

Ми їздили вчитися і переймати досвід у Київ.

– Яким було ваше завдання?

– Нам потрібно було розвивати і просувати новостворений ТРЦ. Там не лише здавалась площа в оренду, ми запускали 7 своїх власних закладів немережевих. Такі як паб «Хмільне щастя» – цю назву, до речі, я придумав, боулінг, піцерія «Папероні», кондитерська «Цукерка», «Latte» кафе, ресторан «Суші-ко». Ми продумували концепцію, просування, весь процес. Для мене це був колосальний досвід. І водночас це було серйозне випробування. Адже я ще не закінчив 5 курс, саме мав захищати дипломну, а мені вже довірили надважливий напрямок у найбільшому на той час ТРЦ в Західній Україні.

– Що вважаєте найбільшим здобутком на цій роботі?

– Фактично те, що сьогодні Тернопіль має такий ТРЦ, до якого всі звикли. Але, щоб усі розуміли, це далося дуже нелегко.

Тенополяни на той час не дуже хотіли добиратися на околицю міста не зрозуміло для чого. Такої культури, щоб посидіти ввечері в пабі, послухати живі концерти – на той час подібного у місті не було. Крім того, в «Подоляни» не їздив громадський транспорт. І ось нашій команді доводилося ламати стереотипи, притягувати людей, привчати їх до зовсім іншого дозвілля.

Якби «Подоляни» тоді не «вистрілили», то місто б навіть не відчуло. Ніхто не розумів, на скільки це перспективний проект, яким магнітом він може стати.

Вже згодом почали з’являтися маршрути, ТРЦ став популярним серед великої кількості людей. Зараз ніхто й гадки не має, як складно було на початках залучити людей на масові заходи. Але ми це змогли. Бо не злякалися труднощів і продовжували працювати над тим, щоб втілити задумане.

 Віктор Гевко: «Жителі нашого міста заслуговують більшого, а отже Тернопіль потрібно змінювати», фото-1
Віктор Гевко: «Жителі нашого міста заслуговують більшого, а отже Тернопіль потрібно змінювати», фото-1

«У КВН – шалена конкуренція, але це вчить ставати досконалішим»

– Зробити команду «VIP-Тернопіль» знаною на всю Україну, мабуть, теж було не просто?

– «VIP-Тернопіль» – це творча частина мого життя, деякий час КВН йшов паралельно з розвитком «Подолян». Коли ж ми вивели ТРЦ на такий рівень, що про нього вже всі знали і сюди почали масово їздити, захотілося на якісно новий щабель вивести нашу команду.

Комусь може здатися, що це дуже просто – попасти у вищу лігу КВН. Насправді ж за цю можливість у Сочі змагалися 560 команд, з них дальше на телебачення до Маслякова потрапляли тільки 26.

КВН чимось схожий до футболу, де є Прем’єр ліга, а є нижчі дивізіони. В КВН є місцеві ліги (нижчий ступінь), вищі ліги і топовий щабель – телевізійна ліга. Для того, щоб команда попала в телевізійну лігу, треба повністю пройти всі етапи, а на це доводиться затрачати декілька років.

Колись, щоб потрапити на відбір в Сочі, треба було пройти в Харкові центральну лігу, відіграти Дніпропетровську, виграти в Одеській. Тобто рік – Дніпропетровськ, рік – Одеса, рік – Слобожанка. І лише через три роки ти можеш претендувати на відбір у телевізійну лігу.

Перемагаєш в одній – йдеш ділі, перемагаєш в другій – йдеш ділі. Роками виступаєш, їздиш, змагаєшся. І стараєшся максимально самовдосконалюватися.

– А якщо не перемагаєш?

– Якщо на якомусь етапі ти недопрацював, уступився, ці всі роки, впродовж яких ти боровся і просувався, йдуть в нікуди.

Так само зараз відбувається в Україні, коли на лігу «Лігу сміху» приїжджає в Одесу 160 кращих команд. Із них проходять далі тільки 12 найкращих. Якщо ти не потрапив в топ обраних, тебе ніхто не буде бачити і чути.

Коли ми починали просуватися, це все було дуже дорого і важко робити. Потрібно було шукати кошти на політ у Сочі, команда мала десь жити, харчуватися, готувати якісний матеріал для виступів. Також команда сама забезпечує реквізит, шиє костюми. Все це лягало на мої плечі як продюсера і капітана. Треба було вкласти багато знань, часу і енергії, щоб люди врешті побачили по телевізору «VIP-Тернопіль». І коли я зараз чую провокативні закиди опонентів, що ось Віктор Гевко начебто не має досвіду, щоб очолити місто, – мені просто смішно.

Адже на відміну від декого я добився поставлених результатів, проявив свою ефективність як менеджер. А головне – продемонстрував вміння згуртовувати біля себе фахову команду і успішно працювати з нею. Повірте мені, забезпечувати необхідний мікроклімат в оточенні амбіційних творчих людей, вести їх за собою, дбати про розвиток, тримати концентрацію команди на кінцевій цілі – це досить непросто.

– Прогрес команди збільшує навантаження на керівника?

– Коли якась структура розростається, навантаження завжди збільшується. Так було і в «Подолянах», і в нашій команді «VIP-Тернопіль». Коли ми побачили, що зросла популярність, збільшується кількість виступів, як і топові команди, ми почали більше часу приділяти підготовці виступів. Дехто починає на цьому етапі залучати нових авторів зі сторони. Мені ж вдалося зібрати таких людей в одному колективі, що ми повністю закриваємо весь творчий ланцюг самі. Так, у нас є частина людей, які не в кадрі, але вони теж – частина нашої команди.

«Виступати українською – це для нас принципово»

– Як виникла ідея створити власну «Лігу сміху Тернопіль» і на скільки важко було це втілити?

– У 2016 році ми вирішили, що вже доросли до такого моменту, що можемо вчити інших. Наші здобутки вже говорили самі за себе, виникло бажання розвивати команди, які тільки починають. До нас приїжджали 20 команд з цілої України, з ними працювали редактори, організовували для новачків навчання.

Команда «Загорецька Людмила Степанівна», яку знають зараз в цілій Україні, – це наші вихованці. Вони грали спочатку в тернопільській «Лізі сміху», тут робили свої перші кроки. З тернопільських команд непогано себе зарекомендувала команда «Збірна заробітчан України», зараз вони шукають свій шлях. Загалом талановита молодь в Західній Україні є, однак далеко не всім вдається досягти якихось висот.

Фактично ми стали одними з перших, хто попав на велике телебачення. Причому тоді на телебаченні таки перевагу надавали російськомовним командам, ми були одною з небагатьох, яка виступала українською.

– На скільки був фурором ваш виступ українською мовою на фестивалі в Юрмалі?

– Це був фестиваль української «Ліги сміху» і ми твердо вирішили, що абсолютно нормально в рамках українського проекту виступати українською. І так склалося, що рідною мовою зі сцени жартували тільки ми. Хоча на концерті зібралися до 2,5 тисяч глядачів і серед них були й українці. Так, в нас були деякі хвилювання, чи всі нас зрозуміють, як буде сприймати публіка. А закінчилося все тим, що ми ще й виграли. Це було круто і це був дійсно фурор.

При тому, що в нас було чимало жартів, які викривали російську пропаганду. Це був період після революції Гідності і ми розвінчували міфи про «кровожерливих» бандерівців, якими російські телеканали подавали всьому світові жителів Західної України. У нас був жарт, що ось такими ви нас бачите, а ось таким наш виступ покажуть російські телеканали і вже ми стояли на сцені в костюмах зі свастикою, з автоматами. Хоч в Латвії чимало російськомовного населення, вони дуже гарно реагували на ці жарти.

– На скільки принциповим для Вас є питання мови?

– Не буду говорити багато пафосних слів, наведу конкретний приклад. В 2010-2011 роках в нас була пропозиція брати участь в Прем’єр-лізі в Москві. Це вважалося престижним, дуже багато команд про це мріяли. А ми відмовили. Бо там треба було виступати російською. І ми також чітко розуміли, що виступи в Москві – це не наша аудиторія. Натомість ми пішли у вищу українську лігу КВН. І врешті ми побачили, що прийняли правильне рішення. Нам було комфортніше виступати в рідній країні, рідною мовою. І здобутої популярності нам теж абсолютно достатньо. Так, в Москві перспективи були набагато ширшими.

Але згодом нас двічі запрошували в Америку, де ми збирали повні зали. Адже ми їм привозили не лише жарти, ми їм привозили частинку України. Повірте, далекого не кожного двічі запрошують з концертами у США. Також ми були в Лондоні два рази з великим концертом, теж були повні зали, виступали в Іспанії для наших заробітчан. Звісно – українською.

Загалом ми російською виступали лише в Сочі, це було спільне рішення всіх команд, зокрема грузинських, чеченських, азейбарджанських. Бо якби кожен виступав рідною мовою, ніхто б нікого не зрозумів.

– Коли почали наступати пропозиції зніматися в серіал і виходити більше на телебачення в ролі актора?

– Ми не тільки актори, ми пишемо сценарії: і для «Країни-У», і для «Одного разу під Полтавою». Це був проект, які започаткували вихідці з КВН Андрій Чивурін (капітан легендарної команди ХАІ) та Наум Баруля. Від них надійшла пропозиція спробувати себе в телепроекті. Ми почали писати короткі історії, почало гарно виходити, глядачам це подобалося.Потім нам сказали – виходить загалом цікава концептуальна історія, давайте зробимо з цього серіал. І ось цього літа ми відзняли 220 серію.

– Скільки вже часу цьому серіалу?

– Напевне років 4-5. Він вийшов доволі успішним, щодня його демонструють о 21 год на каналі ТЕТ. А на Різдво транслювали з 14 до 22 год. Фактично, це сучасні «Свати». Я гордий, що ми доклалися до появи такого серіалу, який люблять люди. Він класний, колоритний, проукраїнський.

«Сім’я – моє джерело натхнення»

– Що Вас підштовхнуло до створення власної туристичної компанії? Адже цей напрям немов випадає з того, чим Ви займаєтесь більшість свого часу.

– Через тривалу зайнятість на зйомках, у вільний час стараюся багато подорожували. Об’їхали з сім’єю багато міст, країн. І якось вирішили, що варто поділитися своїм досвідом. Чому б не запропонувати цікаві місця іншим людям, якщо ми в цьому добре орієнтуємось. Адже часто в місцевих туристичних агенціях тури пропонують люди, які ніде не були, тільки в Туреччині чи Єгипті.

Ми ж вирішили запропонувати й інші місця, в тому числі й екзотичні країни. Наразі бачимо, що доходи тернополян не дозволяють їм летіти кудись далеко, всі обирають звичні ближні напрямки.

Як на мене, жителі нашого міста заслуговують більшого. Тому й вирішив, що Тернопіль потрібно змінювати, давати новий імпульс розвитку малого і середнього бізнесу, приводити сюди інвестора, який би створював конкуренцію рівня зарплат.

– Окрім далеких мандрів, як ще любите проводити свій вільний час, як відпочиваєте?

– Відколи появилася дитина, хочеться проводити більше час з сім’єю. Вже стає не важливо – чи це вдома, чи ти гуляєш в парку біля озера. В колі сім’ї дуже швидко відновлюю сили, це моє джерело натхнення. А загалом зараз не маю стільки вільного часу, щоб знаходити собі якісь інші заняття для відпочинку.

 Віктор Гевко: «Жителі нашого міста заслуговують більшого, а отже Тернопіль потрібно змінювати», фото-2
Віктор Гевко: «Жителі нашого міста заслуговують більшого, а отже Тернопіль потрібно змінювати», фото-2
Віктор Гевко кандидат Слуга народу мер
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію

Коментарі

Суспільство
Від нового коронавірусу COVID-19 помер міський голова міста Новгород-Сіверський (Чернігівська область) Олег Бондаренко. Йому було 47 років. Про це сьогодні (29 жовтня) повідомив народний депутат (фракція "Слуга народу") Максим Зуєв у Facebook. "Пішов з життя Олег Бондаренко, мер Новгорода-Сіверського. Ковід. Щирі співчуття рідним та близьким", - повідомив Зуєв. Як інформує "ТСН", Бондаренко, за попередніми даними, перемагав на цьогорічних виборах мера. Згі...
Суспільство
Експериментальний проєкт Міністерства юстиції щодо впровадження платних камер у СІЗО вже за менш ніж пів року приніс держбюджету понад мільйон гривень. "Станом на 26 жовтня за користування приміщеннями з поліпшеними умовами перебування у слідчих ізоляторах України сплачено майже 1 млн 220 тис. гривень", – інформує Міністерство юстиції України. Як інформують "Тернополяни", на Тернопільщині Чортківська установа виконання покарань заробила на платній камері 2...
Спорт
Школяр Олексій Яремій став срібним призером Rok Cup Singha Trophy на змаганнях Rok Cup Superfinal 2020, що відбувалися в Італії на картодромі Franciacorta. Як інформує "ТСН", про це повідомило Управління фізичної культури та спорту Львівської ОДА. 12-річний Олексій займається картингом уже майже шість років, а вперше участь в автоперегонах взяв у 2015 році у Львові. У 2020 році хлопець почав виступати у складі професійної італійської команди AV Racing. Окр...
Суспільство
Біля пам’ятника Василеві Стусу тернополяни організували читання при свічках книги про українського поета-дисидента Василя Стуса, яку нещодавно видав журналіст та історик Вахтанг Кіпіані. Акцію назвали "Публічні читання фрагментів забороненого видання". До неї долучилися 10 осіб, пише «Суспільне». Усі принесли книги Стуса. Про це розповіла організаторка акції Тамта Ґуґушвілі. Книга "Справа Василя Стуса" це – збірка документів з архіву колишнього КДБ про кри...
Суспільство
7 листопада на Тернопіллі офіційно відкривають сезон колективного та облавного полювання на диких парнокопитних тварин. Триватиме воно до 27 грудня включно. Що потрібно знати мисливцям? Як інформує державне підприємство «Кременецьке лісове господарство», любителі полювання повинні пам’ятати про купівлю ліцензій та відстрільних карток. Так, вартість ліцензій на козулю - 3600 грн, а ціна ліцензій на кабана - 5100 грн. Популярним серед мисливців залишається п...
Суспільство
У редакцію 0352. ua звернулася пенсіонерка Оксана Сіренко, яка бореться з важкою формою цукрового діабету. Стан її здоров'я щодня погіршується, а через ускладнення від хвороби вона втрачає зір. Щоб жінка могла бодай бачити, потрібно пройти спеціальний курс та операцію з пересадки кришталика ока. Оксана Сіренко живе з сином на свою мінімальну пенсію. Через карантин син не може працювати, займається підробітками. Пані Оксана розповіла, що в 2016 році вона по...
Пригоди
Шокуюча подія трапилася у Тернополі сьогодні (29 жовтня): у споруді, що знаходиться якраз навпроти "Тернопільводоканалу", чоловік зайшов до туалету і помер прямо там. Як повідомили редакцію сайту 0352.ua очевидці події, для того аби відімкнути приміщення, довелося викликати на допомогу МНСників, котрі, проникнувши до туалету, виявили чоловіка вже мертвим. За попередньою інформацією, покійний був кандидатом у депутати, 59-річним уродженцем Вишнівця. У Центр...
Суспільство
У неділю, 1 листопада, для того, аби мешканці Тернополя могли безперешкодно потрапити на кладовище у Підгородньому, автобус 1А (вул. Винниченка — вул. Слівенська) тимчасово змінить свій маршрут. Відтак, автобус №1А рухатиметься із зупинками: «Вул. Винниченка», «Вул. Карпенка», «Вул. Орлика», «Б/к «Березіль», «Вул. Дружби», «Медуніверситет», «Центр», «Євроринок», «Стадіон», «Обласна лікарня», «Вул. Слівенська», «Вул. Монастирського», «Вул. Л. Українки», «Шк...
Пригоди
28 жовтня о 4.30 бригада швидкої виїжджала у с. Старий Скалат, де уже не змогла надати допомогу 22-річному пацієнтові. Мати знайшла сина повішаним у стодолі й зателефонувала на швидку. Зі слів жінки, її син мав психічні розлади й лікувався у психоневрологічній лікарні. Прибувши на місце події, медики швидкої констатували біологічну смерть, що настала до прибуття бригади екстреної медичної допомоги, повідомив Михайло ДЖУС, генеральний директор Центру ЕМД Те...