Що наштовхнуло тернополянку стати громадським помічником міліції? (фото)

Забезпечення охорони громадського порядку є одним з визначальних завдань органів внутрішніх справ. На Тернопільщині для його ефективного вирішення активно залучають громадських помічників дільничих інспекторів міліції та членів громадських формувань.

«Помічники з народу» спільно з працівниками міліції здійснюють піші патрулювання, забезпечують правопорядок під час масових заходів. Це дає можливість своєчасно реагувати на повідомлення про скоєні злочини та правопорушення. І якщо ще кілька років тому в добровільні помічники міліції йшли виключно чоловіки, то сьогодні ешелони громадських формувань без вагань поповнюють і жінки. Однією з них є 26-річна Інна Козак. Вона розповіла журналістам газети “Номер один” про умови, вимоги та особливості несення служби представниками прекрасної половини людства у рядах помічників міліції.

Після зустрічі з міліцією «протверезів»

Вступити до лав громадського формування охоронців правопорядку Тернопільської міської ради, які щоденно допомагають працівникам міліції забезпечувати правопорядок на вулицях міста, Інна Козак вирішила ще п’ять років тому. Приймаючи це доленосне рішення, дівчина-оптиміст керувалася насамперед своїми життєвими принципами та внутрішніми переконаннями. Річ у тім, що Інна переконливо вірить, що життя навколо себе можна змінити на краще, але для цього обов’язково слід кожному докласти власних зусиль і вже сьогодні потрібно хоча б щось зробити задля цих змін. Юну дівчину не злякали ані нічні патрулювання, ані покладені обов’язки на добровільного помічника варти правопорядку, а це – запобігання та припинення адміністративних правопорушень і злочинів, захист життя та здоров’я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань. І вже невдовзі наполеглива та відважна тернополянка поповнила ряди громадських помічників дільничих інспекторів міліції.

– Інно, розкажіть про специфіку роботи охоронця правопорядку та про результати перших патрулювань?

– Охоронці громадського порядку закріплені за пунктом охорони громадського порядку та є фактично правою рукою  дільничих інспекторів міліції. Ми здебільшого співпрацюємо з патрульною службою для відпрацювань території району, який закріплений за пунктом охорони громадського порядку №12 – це проспект Злуки та вулиці Лепкого, Київська, Братів Бойчуків, 15 Квітня, Тарнавського і Чалдаєва. На цьому пункті міліції добровільно несуть службу декілька охоронців громадського порядку. В тиждень ми 2-3 рази виходимо на маршрути із працівниками міліції. Під час обходу здійснюємо перевірку підоблікових, вживаємо заходів щодо профілактики адміністративних правопорушень чи злочинів, проводимо роз’яснювальні бесіди із молоддю мікрорайону на предмет заборони тютюнопаління чи вживання алкоголю у громадських місцях. Іноді нас залучають до охорони громадського порядку на масових заходах.

Окрім того, разом з дільничими інспекторами ми систематично здійснюємо візити до громадян, які перебувають на обліку в міському відділі міліції: раніше судимих, наркозалежних, сімейних дебоширів, щоб перевірити, чи є вони вдома після певної години (дехто з них не має права виходити з дому з 21:00 до 5:00 год., а дехто – з 22:00 до 6:00 год.), цікавимося їхньою поведінкою в побуті, спілкуємося з їхніми рідними, сусідами. Якщо ввечері цих підоблікових немає вдома –  це порушення.

Також доводиться проводити профілактичні бесіди із сімейними насильниками. Пригадую, як одного разу була присутня під час збору дільничим інспектором необхідних матеріалів по заяві дружини одного із підоблікових сімейних дебоширів, який постійно пиячив та навіть розпускав руки до жінки. З правоохоронцем навідалась до заявниці додому, де провели бесіду з її чоловіком. Тоді обійшлося без складання адмінпротоколу, пише Номер один. Після тієї профрозмови більше не надходило заяв від потерпілої, а її чоловік, як виявилось, нарешті взявся за розум. Буквально через два тижні я випадково зустріла його на вулиці. Він був охайно одягнутий, поголений, зачесаний… Чоловік похвалився, що влаштувався на роботу. І приємно вразило те, що він мені навіть подякував. Хоча, звичайно, далеко не всі сімейні дебошири роблять правильні висновки за результатами профілактичної розмови з правоохоронцями.

– А як мешканці сприймають жінку-громадського помічника дільничого?

– Буває по-різному. Хоча здебільшого навіть чоловіки, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, припиняють чинити правопорушення, коли відрекомендовуюсь. Дехто цікавиться, чим займаюся та чи не важко дається така робота, бо все ж таки жінка.

– Вартові правопорядку мають право затримувати порушників?

– Охоронці правопорядку мають право скласти адміністративний протокол за вчинення людиною певних видів правопорушень, доставити правопорушника у громадський  пункт охорони порядку, а якщо він зачинений, тоді вони викликають працівників міліції, які доставляють порушників у відділ міліції.

Місце зустрічі – закинуті будівлі промзони

– Ви вступили до лав громадського формування, будучи студенткою. Хто чи що підштовхнуло прийняти таке рішення?

– Ще з дитинства я завжди вела активний спосіб життя, ніколи не могла спокійно сидіти на одному місці. Навчаючись у школі в селі Давидківці Чортківського району, займалася різними видами спорту: футболом, волейболом, баскетболом. Брала участь в обласних змаганнях, на яких займала призові місця. Одночасно захоплювалась малюванням, навчалася в музичному училищі ім. С. Крушельницької у Тернополі.

Згодом вирішила більш поглиблено вивчати мистецтво, тому вступила в Ужгородську філію Академії мистецтв на факультет декоративно-прикладного мистецтва. Саме в Івано-Франківську я познайомилася з Віталієм Ворожбитом, який вже входив до рядів громадського формування охоронців правопорядку Тернопільської міської ради і розповів мені про його діяльність. Мене це зацікавило. У 2008 році вирішила вступити до лав цієї організації і до сьогодні не жалкую, що зробила цей крок. Адже щодня разом із працівниками міліції докладаю всіх зусиль, щоб зменшити вчинення правопорушень на вулицях рідного міста і підтримувати громадський порядок.

Окрім того, Віталій запропонував займатися страйтболом. Зараз у мене є багато друзів, які захоплюються цим видом спорту. Страйтбол допомагає розвивати мислення, тактику, стратегію та відволікає від  повсякденних турбот. Також зараз являюсь хорунжою екологічного полку ім. Івана Богуна Українського козацтва та маю право носити форму-однострій.

– Батьків не шокувало нове захопленням доньки? Адже робота певним чином пов’язана з небезпекою – нічні патрулювання, спілкування з сімейними скандалістами, наркозалежними, адмінпіднаглядними…

– Батьки відреагували нормально. Щоправда, мати хвилювалася, а от батько схвалив мій вибір і за життя навіть дуже цим гордився.

Розшукуваний зловмисник видав себе своїм взуттям

– За які заслуги Ви отримали звання «Громадський помічник дільничого інспектора»?

– Стати громадським помічником дільничого інспектора міліції не так вже й легко. Ним може бути лише член громадських формувань з охорони громадського порядку, який позитивно характеризується за місцем роботи, навчання та проживання, не має шкідливих звичок, здатний за своїми діловими і моральними якостями виконувати поставлені перед ним завдання, виявляє бажання до співпраці з органами внутрішніх справ та рекомендований загальними зборами громадських формувань з охорони громадського порядку.

– Напевно, нова посада зобов’язує виконувати особливі завдання у роботі?

– Так. Насамперед, на службі постійно звертається особлива увага на суворе дотримання законності громадським помічником. Крім того, не рідше одного разу на рік на базі органів внутрішніх справ проходжу спеціальні групові заняття, де вивчаю основи кримінального, адміністративного права та законодавство України щодо роботи дільничих інспекторів міліції з основних напрямів їх діяльності.

У повсякденній роботі перед тим, як приступити до виконання своїх обов’язків по охороні громадського порядку на масиві обслуговування, отримую доручення від дільничого інспектора Андрія Шеременди, за яким закріплена. Даючи доручення, він інформує про оперативну ситуацію на адміністративній дільниці, спосіб і методи вирішення поставлених завдань, визначає порядок взаємодії з іншими працівниками міліції та громадськістю, а також черговою частиною міліції. Також він доводить інформацію про зміни, які стосуються підоблікових громадян. Наприклад, хто із раніше судимих змінив місце проживання, хто виїхав за межі міста, кого вперше поставлено на профілактичний облік, хто перебуває у розшуку тощо.

– Ви також, як дільничі, повинні знати всіх мешканців на своїй території в обличчя?

– На нашій території я знаю в обличчя переважну більшість підоблікових, а також тих, хто перебуває у розшуку і по можливості намагаюся знати тих, хто схильний до вживання наркотичних речовин. Це дуже важливо. Для прикладу, був випадок, коли ми разом з охоронцем громадського порядку Віталієм Ворожбитом та дільничим Андрієм Шеремендою затримали зловмисника, який перебував у розшуку за вчинення крадіжки. Затримали розшукуваного випадково на території промзони.

Того дня ми з Віталієм брали участь у грі зі страйтболу і побачили досить дивну картину – чоловік у гумових кімнатних тапках і білій футболці гуляв по промзоні. Місцевість там не для прогулянок у легкому взутті, оскільки доріг немає, розкидане каміння, куски арматури і легко можна поранитись. Коли ми підійшли ближче, щоб з’ясувати, чи він не заблукав, то впізнали у ньому ту особу, яка по орієнтуваннях була схожа на розшукуваного чоловіка. За лічені хвилини вдалося затримати зловмисника.

Втім за роки роботи більшість із громадян, які перебувають на міліцейському спецобліку і живуть на території обслуговування дільничного пункту міліції №12, вже знають мене в обличчя.

– Мешканці звертаються за допомогою до громадських помічників?

– Так. Бувають випадки, що дільничі інспектори працюють за заявами, зверненнями громадян і їх немає у громадському пункті охорони порядку. І приходять люди, щоб порадитись чи просять про допомогу. Наприклад, жінка просить допомогти втихомирити п’яного чоловіка, який не пускає її додому. У таких випадках ми спільно із дільничими вирушаємо за вказаною адресою.

Пам’ятаю випадок, коли під час патрулювання до мене підійшла дівчина років 20-ти і просила вплинути на її благовірного, з яким вона хотіла припинити відносини, але той її змушував до продовження стосунків, ображав та не відпускав у поїздку до батьків. Після профілактичної розмови молодий чоловік зробив правильні висновки і конфлікт було вичерпано...