"Вантажив смертельно понівечені тіла": Сашко Положинський розповів про службу в ЗСУ

Екс-лідер українського гурту "Тартак" Сашко Положинський, розповів про пережити за час служби в ЗСУ. Сьогодні, 16 серпня, рівно три місяці, як артист пішов захищати Україну. Як зазначив Положинський, це не так багато, щоб цим можна було особливо пишатися, але і не так мало, щоб на це не звернути уваги.

На своїй Facebook-сторінці музикант розповів про свої навички, здобутки та небезпечні ситуації, які пережив протягом 90 днів.

"Навчився багато нового і згадав щось із забутого. Точно став краще стріляти. Точно не став краще кидати гранати. Почав мінімально розбиратися в спорядженні, оволодів деякою термінологією і трохи швидше заряджаю магазини. Та бігати швидше в повному спорядженні поки не вдається. Зброю чищу погано. Тобто роблю це старанно, ретельно і довго, закінчую, думаючи, що почистив хай не ідеально, але дуже добре, а потім хтось із командирів перевіряє - і заявляє, що моя зброя геть не чищена. Що це за магія така поки з'ясувати не вдалося", – поділився він.

Артист розповів, що за цей час він навчився цінувати працю волонтерів. Сашко зауважив, що і раніше розумів її важливість, але не відчував це настільки гостро та близько.

За три місяці Положинський брав участь у трьох концертах для бійців їхнього 47-го батальйону та в двох спонтанних концертах для цивільних у Луцьку та Києві. Як зазначив музикант, перший з цих п'яти концертів був святковим - на честь його 50-річчя.Пригадав зірка і моторошні історії з фронту.

"Був на фронті. Навіть не на нулі - а ще трохи далі. Фактично - в напівоточенні. По загальній тривалості значно менше, ніж сумарно за всі попередні роки війни. Але тоді я був з концертами, безпосередньо по мені не стріляли і я завжди мав опцію втекти при найменшій загрозі - хоч жодного разу цією опцією скористатися, на щастя, не довелося. Цього разу по мені валили цілеспрямовано. З різних видів важкого озброєння. Цілодобово. З перервами, звісно, інколи - з доволі тривалими, але прилетіти могло в будь-який момент дня і ночі. І прилітало. Багато. Один раз так, що довелося потім смертельно понівечені тіла двох моїх нових друзів вантажити в евакуаційне авто. Жахливий досвід. Та він мене не вивів з рівноваги. І за жодну мить мого перебування на фронті мені не соромно. Як і за кожного з тих, хто був там разом зі мною", – пригадав він.

Сашко поділився, що йому частково допомагає його популярність. Зокрема, артиста часто впізнають, кажуть хороші слова, дякують, йому та усьому підрозділу дарують багато корисних, важливих і потрібних речей. Зокрема, це одяг, взуття, спорядження, автомобілі, продукти, ліки та засоби гігієни. За це він усім подякував.

Втім, з мінусів, які дає його минуле сценічне життя – те, що часто співак відчуває певне упереджене ставлення.

"Хтось думав, а може й досі думає, що я тут заради піару. Ні, зовсім не заради нього. Є кілька значно важливіших і більш вагомих причин. Хтось впевнений, що я тут в якомусь особливому - "зірковому" - статусі. Запевняю, всі "привілеї" чи "поблажки", які я тут маю, отримані мною не за попередні заслуги, і не завдяки моїм знайомствам у керівництві батальйону, армії чи держави, а сумлінним ставленням, відповідальністю, дисциплінованістю, обсягом зробленого, кількістю та якістю отриманих навичок і знань. І всіх заохочень, які я отримую, не більше, ніж у інших моїх військових колег, які прикладають стільки ж старань та зусиль, щоби бути кращими. І ще один аспект упередженості, який я відчуваю на собі. Звісно, я ще не найкращий солдат у світі. Але таки значно кращий, ніж був три місяці тому", – поділився Положинський.