"Я аж крикнула: "Саша!": мати Олександра Мацієвського впізнала свого сина на відео з розстрілом українського воїна (ВІДЕО, ФОТО)

На жахливих кадрах, де російські військові розстрілюють українського військовослужбовця, мешканка Ніжина Параска Демчук впізнала власного сина. Підтвердили особу і у 119-й бригаді сил територіальної оборони. За їхніми словами на тих жахливих кадрах Олександр Мацієвський.

Про це йдеться в сюжеті "Суспільне.Чернігів".

Олександру Мацієвському було 42 роки. До повномасштабного вторгнення він був електромонтером в Києві, після 24 лютого добровольцем пішов до територіальної оборони Ніжина. Навесні захищав Чернігівщину у складі 119-ї бригади сил територіальної оборони. Наприкінці 2022 року підрозділ виконував завдання на Донеччині. Що тримає позиції біля Соледару, він матері не розповідав.

"Він ніколи не любив, щоб ми прощалися. Він коли йшов, то вони знали, що йдуть, а він повернувся, перехрестився, перехрестив будинок і себе, зі мною попрощався. Сказав: "Мамуля, ти так постаріла". А я сказала, що сину такий час, що я переживаю. А він: "Мамо, дякую тобі за життя", - згадує матір про сина.

29 грудня він подзвонив матері. Це була їх остання розмова.

""Мамочко, бережи себе! Бережи себе!" І все. А я так плакала і казала: "Синочок, ти головне себе бережи!". Я наче відчула, і сказала, що ти себе збережи для мене. Я виживу, а ти для мене себе збережи", - розповідає жінка.

Обставини загибелі Олександра Мацієвського були невідомими до 6 березня. Того дня у соціальних мережах з’явилося відео, яке росіяни зняли на телефон розстріл українського військовослужбовця. Це сталося одразу після слів: "Слава Україні".

Під час обміну тіло Олександра Мацієвського повернули в Україну. У довідці про причину смерті вказано, що загинув чоловік від поранення внаслідок дії вогнепальної зброї.

"Я знайшла в собі сили й подивилася це відео і я порівнювала. Коли я була на опізнанні тіла, то з плеча дві дірки пробиті в серце, з другого плеча пробиті дві, у правому боку дірка, а голова була провалена. Лиця не було, була тільки ця брова і в нього навіть наклейка там. Його груди, його фігуру, руки я впізнала".

Поховали Олександра Мацієвського 14 лютого у Ніжині.