В пам'ять про сина: батько загиблого воїна вирішив допомогти школі, де навчався син, і подарував обладнання на пів мільйона гривень (ВІДЕО)

На Буковині батьки загиблого на фронті українського військового Давида Пінчука подарували шкільне приладдя для ліцею, де вчився син. Комп’ютери, ноутбуки, швейні машинки, м’ячі та багато іншого придбали з коштів, які отримали як компенсацію після смерті Давида. Батьки виховують ще восьмеро дітей, але пожертву зробили не вагаючись.

Про йдеться в сюжеті ТСН.

10-класник Семен на уроці захисту України розбирає автомат Калашникова, поруч з Семеном його брат Ілля. Тренуючись, хлопці згадують свого старшого брата Давида, який був для них прикладом.
“Багато чого від нього навчились. Знав, що, як називається, знав, що таке магазин, приціл, брат розказував”, - кажуть хлопці.

Цей макет автомата та ще безліч приладдя для школи придбала родина хлопців - в пам’ять про Давида, який також тут вчився. А торік загинув на війні, йому було всього 22 роки.Тепер діти грають у волейбол новенькими м’ячами. Дівчата на трудовому навчанні шиють на сучасних машинках. Школярі готують презентацію на нових комп’ютерах, які «тягнуть» найскладніші програми.

Пів мільйона гривень з компенсації, яку отримали після смерті сина, батьки Давида віддали на потреби школи. “Почалося все з комп’ютерного класу, потім запитав, які у вас ще є потреби, можливо ще щось? Знаючи, що родина багатодітна, і такий жест великодушний вони зробили”, - кажуть у школі.

“Ми так вирішили, щоб дійсно була пам’ять за сина. Я думаю він би там все це одобрив”, - кажу мама загиблого бійця.

Давид від 2019 року служив за контрактом, майже рік захищав країну в АТО. Батькам про це розповів тільки коли повернувся, бо беріг мамине серце. Велика війна застала хлопця на Яворівському полігоні, який невдовзі росіяни накрили ракетними ударами. Тоді Давид дивом вижив.

“Вибухова хвиля викинула його в коридор, він вдарився об стінку і втратив пам’ять. Коли ми з ним говорили телефоном, то ми з ним заново знайомились, розказували про себе, висилали фотографії”, - каже батько. Та вже за кілька днів Давид вирушив на фронт, вмовляння батьків його не стримали. “Він каже: «Мамо, хто крім нас?» Оце його девіз був. Якщо він сказав «я це повинен зробити» - марно було щось казати. Він брав на себе відповідальність”, - розповідають про сина батьки.

Відповідальним Давид був змалечку, як старший син у родині з дев’яти дітей. Він мріяв побачити мирну Донеччину, сім’я виїхала звідти на Буковину 11 років тому. Та вже за місяць, як повернувся на передову, загинув під час артобстрілу неподалік Бахмута. “Він хотів, щоб швидше це все закінчилось. Наші рідні всі там, він дуже переживав”, - розповідає жінка.