Як "Зелені свята" святкували наші предки?

Трійця, або "Зелені свята" - одне з найбільших християнських свят, яке святкується на 50-й день від Великодня в пам’ять зішестя Святого Духа на апостолів і присвячене прославлянню Святої Трійці.

Степан Килимник у своїй роботі “Український рік у народних звичаях в історичному освітленні” згадує, що Зелені свята – єдиний час у році, коли поминали неприкаяних духів (утоплеників, самовбивць, вішальників, нехрещених дітей). Вважалося, що ці душі блукають на межі весни і літа у воді та в житах.

Тож на свято і в Русальний тиждень (тиждень після Трійці) не можна було купатися і ходити в поле – “бо русалки залоскочуть”. Люди вірили, що ці неприкаяні душі могли бути і добрими також, тому їх намагалися задобрити.

Всіх в домі була своя робота, бо треба було прибрати всю господу: мили лави і столи, підмащували стіни, розвішували по хаті свіжі рушники та стелили свіжу скатертину.

Вдень менші хлопці, які є в родині, йшли до води рвати лепеху. Господар зі старшими синами йшов до лісу “рубати клечання” – гілля, аби прикрасити хату. Можна було рубати гілки дуба, клена, явора, липи чи ясена, кожен регіон мав своє улюблене дерево. Березою, осикою, тополею, вербою чи вільхою хату не прикрашали.

У деяких регіонах існував також обряд завивання берези. Дівчата на молодому деревці “завивали” гілля в коси. Хлопці спершу заважали, але потім кожен своїй дівчині допомагав доплести. Потім той вінок обережно обламували, щоб не розплести і несли додому, а ввечері, як і на Купала, пускали на воду і спостерігали за ним: куди попливе, чи не потоне, чи з’єднається з іншим.

Молодь увесь цей день ходила групками – щоб русалка не причепилася. Хлопці носили при собі полин, а дівчата любисток, бо цих трав ніби мавки боялися. Співи, ігри і танці на вулиці тривали до ночі.

Автор матеріалу: Троцька Марія