Сьогодні важливе християнське свято: що важливо знати

Вересень лише починається, а церковний календар уже приносить одне з найбільших свят року — Різдво Пресвятої Богородиці. У народі цей день називали Другою Пречистою і пов’язували не лише з молитвами, а й із завершенням польових робіт, жіночими традиціями та численними прикметами.

8 вересня Православна церква України за новим церковним календарем відзначає Різдво Пресвятої Богородиці - одне з головних свят року, що відкриває річний цикл дванадцяти великих свят.

Цього ж дня вшановують Київську ікону Софії-Премудрості Божої та Почаївську ікону Божої Матері.

Різдво Богородиці - одне з найважливіших церковних свят, його відзначають з кінця VI - початку VII століття, через дев’ять місяців після свята Зачаття Діви Марії, пише 0352 з посиланням на УНІАН.

8 вересня за новим церковним календарем відзначають свято на честь Київської ікони Софії - Премудрості Божої. Назва походить із Константинополя, де Юстиніан Великий збудував головний храм імперії на честь Святої Софії: за переказами, місце для собору вказав Ангел, який з’явився імператору, а назву вклав у вуста юнака-будівельника. Деякі візантійські письменники пов’язували його з притчею царя Соломона: "Премудрість збудувала собі дім, витесала сім стовпів його" - ця цитата лягла в основу іконографії образу.

Храмова ікона собору Святої Софії Київської знаходиться в іконостасній частині. У центрі композиції - Богоматір і Премудрість, що втілилася в Ній, Син Божий: Богородиця зображена під балдахіном на семи стовпах-колонах, що стоять на серповидному місяці, який лежить на хмарі, а під ним - амвон із сімома сходинками. Руки Богоматері підняті вгору, як Непорушна Стіна, а на Її лоні - Спаситель, що тримає в одній руці скіпетр, а іншою - благословляє.

По карнизу балдахіна проходить напис із цитатою Соломона, вище - у променях - Бог-Отець, нижче - Святий Дух, по боках від Нього - сім ангелів, а біля сходинок амвона - праотці та пророки Старого Завіту. Сім стовпів, що підтримують балдахін, символізують віру, надію, любов, чистоту, смиренність, благодать і славу та містять на собі сюжети й написи з Апокаліпсису.

***

Почаївська ікона Божої Матері - одна з найшанованіших святинь усього слов’янського світу. Її історія пов’язана з Почаївською горою в Тернопільській області, де 1240 року двом ченцям і пастуху Іоанну Босому з’явилася Богородиця, оповита полум’ям. Після видіння на камені залишився відбиток Її стопи - він зберігся донині й витікає з нього вода, яку паломники набирають для зцілення від недуг.

Саму ікону в 1559 році подарувала ченцям дворянка Анна Гойська, яка отримала її від митрополита Неофіта, що проїжджав повз. Незабаром від образу почали помічати сяйво, що виходило з нього, а в 1597 році перед іконою зцілився брат Анни Філіп - після цього дворянка передала святиню монастирю. Відтоді Почаївська обитель пережила чимало випробувань - утиски лютеран, напади турків, перехід до уніатства, - але щоразу заступництво Богородиці допомагало їй вистояти.

З іконою пов’язано чимало чудес: перед нею зцілилася сліпа дівчинка, а розгніваний граф-уніат Микола Потоцький, чий пістолет дав осічку під час спроби застрелити слугу, який молився до Почаївської ікони, згодом став головним благодійником обителі. Сьогодні святиня зберігається в Успенській Почаївській лаврі в місті Почаєві.

Сьогодні до Почаївської ікони моляться про зцілення від важких хвороб, захист дому та родини, а також про зміцнення віри й духу.