Ветеран, який не зламався: як Святослав Миколайович став опорою для інших (ФОТО)

Він зашивав рани на обличчі танкіста, коли зовсім близько було чути звуки вибухів. А сьогодні - рятує не тільки тіла, а й душі тих, хто повернувся з фронту. Це історія Святослава Миколайовича - військового лікаря, а нині реабілітолога Тернопільської центральної районної лікарні, який не зламався під важкою ношею війни.

Святослав Миколайович розповідає, що коли шиєш рани просто посеред поля бою, важко думати про щось інше, окрім виживання. Але один випадок врізався в його пам’ять надовго.
Тоді, у бою, він зашивав обличчя і верхню губу пораненому танкісту. І почув: — Док, ший нормально, бо я ще не женатий!

"Я усміхнувся. Було важко, але все вдалося. І він був щасливий результатом моєї роботи", — згадує Святослав. 

Вибір, який почався із бажання бути корисним

Денега Святослав Миколайович народився у Кременці, що на Тернопільщині. Медицину обрав свідомо:

"Мені завжди хотілося приносити користь людям, робити щось важливе. Я люблю допомагати. І отримую максимальне задоволення, коли бачу, як людина отримує допомогу й трохи стає щасливішою", — каже він.

Після медичного училища, університету й інтернатури з анестезіології, він мав звичайну лікарську практику. Аж поки не почалась війна.

"Це був мій обов’язок — захищати Батьківщину"

Коли у 2014 році почалась війна, Святослав не вагався.

"Я був кадровим офіцером, військовим лікарем. І це був мій прямий обов’язок — захищати Батьківщину", — згадує.

Перший бій він пам’ятає досі:

"Це був бій за Ямпіль. Складний, з великими силами противника. Але ми виконали поставлене завдання, з мінімальними втратами. І звільнили місто." 

Про біль, який не відпускає Святослав каже:

"На війні не буває легких боїв. Кожен день — це виклик. Але найважче — це втрата бойових товаришів і безсилля, коли ти вже нічим не можеш допомогти."

Поранення та контузії

На запитання журналістів, про те чи було у Святослава тоді, на війні бажання все покинути він відповів: 

"Чесно — так, думав. Але бажання добити ворога і завершити війну якнайшвидше було сильнішим. І тільки коли стан здоров’я вже не дозволяв, я пішов у відставку у зв'язку з інвалідністю".

Найвища нагорода — не медаль

Попри бойові відзнаки, Святослав вважає головним — врятоване життя.

"Найбільша нагорода — коли твій боєць повертається додому живим. Хоч би трохи здоровішим. Хоч би на ногах."

"Тримала віра в побратимів"

— Що вам допомагало не зламатися під час бойових дій? Що було тим внутрішнім стрижнем, який тримав?

Святослав задумується, а потім чесно відповідає:

"Я навіть не знаю. Напевно, впевненість у своїх бойових товаришах. Довіра до командирів. Ти знаєш, що не один — і це тримає."

Новий бій — за людське відновлення

Після війни Святослав не залишив медицину, а навпаки — став на новий шлях.

"Я зрозумів, що маю бути корисним далі. Але тепер — у цивільній медицині. Ті, хто пройшов війну, як ніхто потребують допомоги й підтримки. А ще — просто людської уваги."

Так він став лікарем з фізичної та реабілітаційної медицини. Допомагає побратимам і ветеранам відновлювати не лише тіло, а й душу.

Шлях реабілітації — свій і для інших

Про свою власну реабілітацію Святослав говорить з повагою до команди, яка його підтримала:

"Шлях був різний. Але завдяки фахівцям своєї справи, дружині Наталі, родині та друзям я його пройшов добре."

Родина — тил, без якого ніяк

Святослав щиро дякує дружині:

"Я дуже вдячний Наталі — за терпіння, любов і максимальну підтримку. Вона завжди була поряд." І додає: "Сім’я — це перший психотерапевт, який зустрічає воїна після фронту. Вона з тобою 24/7. Тому це критично важливо." 

Порада тим, хто ще не зважився на реабілітацію

Для військових, які сумніваються, чи варто проходити реабілітацію, Святослав має прості слова:

"Не бійтеся. Реабілітація — це не страшно. І точно не боляче. Говоріть, не мовчіть. Вас вислухають. Підтримають. І допоможуть." 

Плани - допомагати ще краще

Про майбутнє він говорить чітко:

"Я хочу рости, навчатися нових методів. Бути ще ефективнішим. Бо кожен із нас має бути корисним — саме там, де є." 

"Ми свідомо запросили ветерана — бо він розуміє краще", - головний лікар

Про реабілітаційне відділення та Святослава Миколайовича ми поспілкувалися із головним лікарем Тернопільської центральної районної лікарні Миколаїшиним Іваном Богдановичем.

За його словами, у лікарні наразі близько половини пацієнтів, які проходять стаціонарну реабілітацію, — військовослужбовці. Лікарня стала одним із закладів, де системно впроваджують сучасні підходи до фізичної та психологічної реабілітації ветеранів.

"У нас є три форми реабілітації: стаціонарна, амбулаторна та денний стаціонар, – розповідає головний лікар установи. – Основний акцент зараз саме на стаціонарній допомозі для військових, які повертаються після важких поранень, ампутацій, вибухових травм".

Однією з особливостей цієї лікарні стало не лише оновлення підходів до лікування, а й формування команди фахівців, які мають глибше розуміння потреб військових.

Головний лікар свідомо запросив на посаду реабілітолога ветерана війни — людину, яка не лише має медичну освіту, а й бойовий досвід.

"Такі спеціалісти краще розуміють пацієнтів. Це пришвидшує адаптацію і значно покращує психологічний клімат", – пояснює він.

У закладі також активно впроваджують передові методики. За словами директора, один із нових терапевтичних напрямів запровадили системно:

"Ми не починали з окремих елементів — одразу запустили повноцінну програму. Спеціалісти проходять сертифікацію, працюють за протоколами. Це дає результат — люди бачать ефект і хочуть лікуватися саме у нас".

Попри обмежені ресурси, у лікарні вже планують наступний крок – створення повноцінного реабілітаційного центру у Великих Бірках. Він має стати одним з ключових обласних осередків для комплексної допомоги ветеранам.

"Що тримає?

На завершення Святослав каже тихо, але твердо:

"Тримає - те, що кожен із нас має бути потрібен. І ще одне — коли ти бачиш щасливі очі своїх пацієнтів. Це — і є перемога."

Це не просто історія про війну. Це історія про силу. Про тиху, спокійну силу, яка тримає країну.

Допомога для військових

У Тернопільській центральній районній лікарні військовослужбовці, ветерани та учасники бойових дій можуть безкоштовно отримати стоматологічну допомогу.

Зокрема, йдеться про лікування зубів, консультації та інші послуги, які допомагають зберегти здоров’я та посмішку наших захисників.

Ця допомога доступна не лише для військових з Тернопільщини. Лікарня приймає усіх воїнів з різних куточків України, які потребують підтримки, медичного догляду чи просто бажають підлікуватися.

Окрім стоматології, у лікарні можна також пройти реабілітацію або отримати інші медичні послуги. Медики Тернопільської ЦРЛ відкриті, уважні й готові допомогти кожному, хто захищав країну.

Редакція сайту 0352.ua вітає українських медиків із їх професійним святом. Висловлюємо ообливу вдячність — медикам, які рятують життя наших воїнів, які працюють у лікарнях, шпиталях, на передовій, у тилу. Ваші руки — це надія, ваші серця — це щит. Дякуємо за витримку, професіоналізм і людяність у час, коли ваша праця рятує не лише життя, а й Україну.