Нарешті відреставрували: знайдені на Тернопільщині ще у 90-их артефакти отримали новий вигляд (ФОТО)

У другому кварталі 2026 року в науково-дослідному відділі реставрації творів з металу закінчено реставрацію групи археологічних предметів з Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника.

Предмети були знайдені під час ремонтних робіт у 1990-х роках і походять з крипти костелу Св. Ігнатія Лойоли, що була зруйнована в радянський період. Основну частину складали натільні медальйони з двосторонніми зображеннями, хрести, розп’яття, а також окремі деталі та фрагменти, датовані XVIII століттям, інформує Національний науково-дослідний реставраційний центр України.

Поверхня предметів була вкрита щільними продуктами мінералізації, різними за кольором, фактурою, товщиною та твердістю, змішаними із залишками ґрунту та органіки, що спотворювало та закривало деталі зображення. При детальному обстеженні виявилося, що металева основа більшості медальйонів частково або повністю мінералізована. За допомогою пробних розчищень під мікроскопом визначено, що медальйони та кілька натільних хрестиків виготовлені методом штампування зі сплавів на основі міді (бронза, латунь) переважно жовтого кольору.

Відокремлені розп’яття виготовлені методом лиття: одне зі сплаву на основі свинцю, на іншому крізь щільний шар продуктів корозії міді проглядалася позолота. Майже повністю збереглося розп’яття, закріплене на хресті з ебенового дерева, виготовлене зі сплаву на основі срібла (за результатами хімічного аналізу).

Проте поверхня срібла була вкрита товстим шаром продуктів корозії міді, що підтверджує присутність її в сплаві. Мали місце розшарування та розпадання окремих деталей на місцях паяння, часткова втрата дерев’яної основи, що порушувало цілісність предмета. Збереглися деталі та фрагменти від ще трьох хрестів, а також цвяхи, кільця та інші предмети, призначення яких не визначено. Ураховуючи стан збереженості, для реставрації більшості предметів вибрано метод пошарового розкриття, щоб максимально виявити рельєфи зображень (так званий метод сухого розчищення). Для цього кожен з реставраторів виготовляв різний мікроінструмент: спеціально заточені голки-скальпелі із загартованої сталі, а іноді й латуні.

Під кожен предмет кут та профіль заточування часто приходилося змінювати. Проте найважче і при цьому найвідповідальніше проводилося розкриття на предметах з частково та повністю мінералізованим металевим ядром. Уся робота виконувалась виключно під мікроскопом при чималому збільшенні (від ×10 до ×30).

При цьому важливим фактором було використання бокового освітлення, яке надавало можливість краще бачити особливості рельєфу. Для більш впевненого процесу розкриття використано зображення деяких прямих аналогій медальйонів, знайдених на Інтернет-сторінках аукціонів. У результаті проведення повного комплексу консерваційно-реставраційних заходів максимально збережено та виявлено двосторонні рельєфи на 27 медальйонах, на 18-ти з яких зображено в профіль католицького святого Ігнатія Лойолу.

Є також іконографічні зображення Богородиці, Ісуса Христа, св. Йосипа, св. Фелікса, св. Анастасія, св. Сальватора, св. Домініка, Святої Трійці, сцени розп’яття та інші релігійні композиції. Цікавий факт, що серед відокремлених фрагментів церковних предметів після проведення розкриття виявлено дві деталі, що, очевидно, є частинами від позолоченого розп’яття: німб із рельєфними променями (надійшов як медальйон) та лівий кінець хреста з чорного дерева й позолоченою бронзовою накладкою.

Окремий підхід було застосовано для реставрації срібного розп’яття на дерев’яному хресті. У першу чергу було здійснено делікатний демонтаж металевих деталей. Для видалення продуктів корозії застосовано комбінований метод: використання хімічного реактиву в поєднанні з механічним розчищенням. Після такої обробки проведено стабілізацію, легке патинування, склеювання фрагментів та консервацію. Утрачену ділянку дерев’яної основи хреста було відтворено з аналогічного ебенового дерева, вирізаного точно по формі злому. 

Це надає можливість для подальшого вивчення та дослідження питань атрибуції предметів. За результатами здійсненого комплексу консерваційно-реставраційних заходів слід зазначити високий виконавський і художній рівень портретних зображень та багатофігурних композицій, що характеризує цінність знахідок.

Для збереження та транспортування предметів було виготовлено спеціальні футляри. Основні етапи цієї роботи випали на період відсутності опалення в реставраційних приміщеннях та частих відключень електроенергії у зв’язку з російськими атаками на критичну інфраструктуру нашої держави.

Реставрація предметів проводилася художниками-реставраторами творів з металу вищої категорії Віктором Голубом (завідувач відділу), Олександрою Головченко, Олександром Орищаком та другої категорії – Геннадієм Дрилем.