"Вони всі наші": історія тернополянина, який уже понад два роки повертає додому загиблих воїнів

Тарас Герман із Тернополя вже понад два роки допомагає повертати додому полеглих українських військових. Він працює поблизу фронту, організовує будівництво моргів, допомагає з пошуком документів та ідентифікацією загиблих. Колись чоловік займався звуковим супроводом концертів і святкових заходів, а тепер його робота - одна з найважчих і найвідповідальніших під час війни.

Про історію Тараса Германа розповіла кореспондентка "Східного Варіанта" Христя Луцик у репортажі з Донеччини.

Від гуманітарних вантажів до евакуації полеглих

Допомагати людям на Донеччині Тарас почав ще у 2014 році. Тоді він регулярно возив на схід України гуманітарні вантажі, намагаючись забезпечити необхідним тих, хто опинився в зоні бойових дій.

"То була зовсім інша війна. На початку було потрібне все. Ми купували навіть шкарпетки", — пригадує чоловік.

Після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Тарас знову вирушив на Донеччину. Він допомагав українським військовим, які тримали оборону в Бахмуті та навколишніх населених пунктах. Це місто, за його словами, стало для нього другим домом.

Волонтери підтримували зв’язок із міською владою та місцевими жителями, знаходили залишені склади з гуманітарною допомогою і передавали необхідні речі військовим.

Саме в Бахмуті Тарас долучився до евакуації тіл полеглих захисників. З часом ця справа стала головним напрямом його діяльності.

До великої війни чоловік працював у команді «Бастер», яка забезпечувала звуковий і технічний супровід та організовувала концерти, весілля, корпоративи й інші заходи. Спочатку на роботу вплинула пандемія коронавірусу, а після 2022 року звичне життя фактично зупинилося.

Тепер колишні колеги Тараса теж працюють для війська: будують морги, сідають за кермо евакуаційного транспорту та допомагають вивозити загиблих військових.

"Так склалося, що зараз майже всі ми займаємося евакуацією загиблих та будівництвом моргів", — розповідає Герман.

Він вдячний команді, яка не залишилася осторонь і долучилася до цієї непростої роботи.

Сотні кілометрів і робота поблизу фронту

У Тараса практично немає вихідних. Щотижня він долає сотні кілометрів, щоб забрати тіла полеглих військових із місць, куди ще можна дістатися транспортом.

Зазвичай загиблих спершу доправляють із передових позицій до визначених точок евакуації. Звідти їх перевозять до районних моргів або установ судово-медичної експертизи у великих містах.

Часто такі місця розташовані неподалік від лінії бойового зіткнення. Там одночасно працюють військові, медики, які евакуюють поранених, та інші служби. Тому кожен виїзд пов’язаний із ризиками для людей і транспорту.

Евакуація загиблих потребує чіткої координації. Як пояснює Тарас, через обмеження на перевезення тіл медичним транспортом військові підрозділи можуть стикатися з додатковими труднощами. Іноді медикам доводиться долучатися до цієї роботи, бо іншого транспорту немає. Водночас у деяких підрозділах діють спеціальні евакуаційні групи.

Важливо не створювати зайвого руху автомобілів поблизу передових позицій, адже це може наражати на небезпеку військових та інших людей. Але водночас необхідно зробити все, щоб загиблих вивезли з гідністю та дотриманням належних процедур.

Для Тараса не має значення, до якого саме підрозділу належав полеглий. Він переконаний: кожен український військовий заслуговує на те, щоб повернутися додому.

"Завжди пояснюю хлопцям, що максимально старатися винести своїх. І навіть коли кажуть: “Це наш”, “Це не наш”, — вони всі наші. І всі наші повинні бути гідно і з належними почестями доставлені додому", — наголошує Герман.

Дзвінки без вихідних і відповідальність за кожну деталь

Евакуація - лише частина роботи Тараса. Його день не закінчується після повернення з чергового виїзду. Телефон може задзвонити будь-якої миті: потрібно домовитися з військовими, знайти потрібну інформацію, зв’язатися з моргом, поліцією або іншими установами.

Чоловік також допомагає військовим підрозділам із документами та встановленням даних про загиблих. Потрібно з’ясувати, у якій бригаді служив військовий, зібрати відомості про нього, перевірити інформацію та простежити, щоб документи були оформлені правильно.

Це особливо важливо у випадках, коли тіло ще не ідентифіковане. Від повноти зібраних даних і правильності оформлення документів залежить подальша робота з установлення особи загиблого.

Тарас не лише розв'язує такі питання сам, а й допомагає представникам військових підрозділів розібратися в процедурах, якщо їм бракує досвіду. Адже помилки або втрата важливої інформації можуть ускладнити ідентифікацію та затримати процес повернення полеглого додому.

Саме тому в цій роботі не можна покладатися на припущення чи поспіх. Кожну деталь доводиться перевіряти знову й знову.

"Робота дуже важка, дуже складна, дуже відповідальна, тому що немає права на помилку. Треба десять разів або сто разів перевірити все, передивитися, знайти, докласти максимум зусиль, щоб, якщо в нас є хтось — неідентифіковане тіло, — ми зробили все, щоб можна було сказати для своєї совісті, що ми справді все зробили", — пояснює Тарас.

Він додає, що найважливіше для нього — усвідомлювати: зроблено все можливе, аби встановити особу загиблого та повернути його рідним.

Щоб кожен захисник повернувся додому

Робота Тараса Германа та його команди не обмежується поїздками до прифронтових територій. Вони організовують будівництво моргів, допомагають із документами, шукають інформацію про загиблих і налагоджують взаємодію між військовими, медиками, поліцією та судово-медичними установами.

За кожним таким завданням - велика відповідальність і необхідність бути уважним до найменших деталей. Адже мета цієї роботи не лише в тому, щоб вивезти тіло з небезпечної території, а й у тому, щоб загиблого належно ідентифікували та змогли повернути його родині.

Колись Тарас організовував концерти й свята, а тепер допомагає виконувати місію, про яку мало хто замислюється, поки не стикається з війною особисто. Він продовжує працювати, бо вважає: кожен полеглий український військовий має бути гідно повернутий додому.

Деталі - у сюжеті: