Що розповів Антін Мухарський тернопільським журналістам?

6 грудня до Тернополя із концертною програмою завітав український телеведучий, шоумен і письменник Антін Мухарський. Зустріч відомого гостя з тернополянами відбулася в Українському Домі «Перемога» і складалася з двох частин: літературної і музичної.

Під час першої частини Антін прочитав фраґменти зі свого автобіографічного роману «Доба. Сповідь молодого бандерівця», розказав про своє становлення як патріота України (Мухарський виховувався в російськомовній сім’ї, лише з 12-ти років перейшов на українську мову), відповів на питання глядачів у залі. Розповів, що вже рік перебуває без сім’ї і своїх п’яти дітей, оскільки Антінова дружина, телеведуча і актриса Сніжана Єгорова, не схвалює те, чим займається зараз її чоловік.

Також Мухарський презентував свій роман «Смерть малороса», зазначивши, що його твори належать до української радикальної прози, представив проект «Жлобології», автором і куратором якого є. Окреслив усі складові «Жлобологі»: літературну (два варіанти книжки) і виставкову («Жлоб-арт» – картини сучасних українських художників).

«Жлобологія» – це приклад нового соціально активного мистецтва, модерний погляд на українські реалії, в першу чергу на тему жлобства. Зроблені спроби класифікації жлобів, показано основні причини, які породжують жлобів в українському суспільстві, запропоновано шляхи ліквідації явища жлобізму.

Під час музичної частини Антін Мухарський в образі Ореста Лютого виконав пісні з альбомів «Лагідна українізація» та «Сувора (люта) українізація». Музика Ореста Лютого – це суміш батярської, повстанської пісні, джазу, українського кантрі. Наскрізь патріотичні тексти супроводжувалися грою Івана Гая на гітарі й бандурі.

Журналістамі Місто  вдалося поспілкуватися з Антіном Мухарським, тому пропоную вам текст нашої розмови.

–Антіне, Ви є засновником Союзу Вольних Художників «Воля або смерть», який пропагує мистецтво спротиву, мистецтво з націоналістичним відтінком. Створюються літературно-мистецькі, культурологічні проекти, проводяться концерти й арт-виставки. А чи не думали знайти спонсора і створити часопис, який би репрезентував громадськості ваші погляди та ідеї?

–Для вольного митця часопис – дуже складна історія. Треба постійно перебувати в потоці, утримувати редакційний колектив. А ми просто беремо певну тему, окреслюємо певну ціль, опрацьовуємо її і все. Практикувати періодичні видання не плануємо.

–Хто пише тексти до пісень Ореста Лютого?

–Я пишу пісні Оресту Лютому.

–Де тернополяни можуть придбати диск Ореста Лютого?

–Цікаве питання. До його вирішення ми повернемося наступного року на Львівському книжковому Форумі. Планую видати збірку оповідань, а до неї долучити тексти пісень Ореста Лютого. До кожної книжки також додаватиметься диск із піснями. На жаль, я не контролюю процес розповсюдження дисків, цим займається мистецька агенція «Наш формат». Якщо в Тернополі дисків Ореста Лютого немає, то я поговорю з реалізаторами, щоб виправити цю ситуацію.

–Цікаво, коли тернополяни зможуть побачити в рідному місті виставку «Жлоб-арту», роботи Івана Семесюка, Олекси Манна, Андрія Єрмоленка та інших художників?

–Кожна виставка потребує фінансування. З радістю відгукуємося на запрошення, які підтримують проект «Жлоб-арту». Запросити художників, перевезти картини, провести презентації – на все це потрібні гроші. На жаль, зараз у нас немає вільних коштів, які б дозволяли самостійно робити виставкові виїзди. Якщо в Тернополі якась мистецька агенція допоможе нам в організації виставки, тоді, будь ласка, ми готові.

–Скажіть, коли створювали проект «Жлобології», не задумувалися над тим, що на нього можуть прореагувати негативно? От, наприклад, Оксана Забужко сказала, що «Жлобологія» – проект антиукраїнський за духом.

–Дуже багато людей реагує негативно. Вбачають зазіхання на українські базові чесноти. Якщо ми торкаємося «вусатої» української шароварщини, критикуємо аграрну естетику, то нас сприймають як ворогів. Як іронізує Іван Семесюк, ми «насрали у криницю народної мудрості». Але без цього не можна обійтись, адже йде боротьба поколінь, боротьба ідеологій. Україна нагально потребує модерної ідеї, щоб стати конкурентоспроможною у світі. Не можна отак зависати у часопросторі між СРСР і Україною. Ми боремося насамперед проти заштампованості мистецтва. Багатьох це обурює, дратує, вже навіть звучали заклики заарештувати всіх художників.

–Жлоби,Україна, Євросоюз. Що думаєте про цей трикутник? Чи не здається Вам, що допоки жлоби будуть вершиною трикутника, то перспективи України в Європі мізерні?

–Так, перспективи мізерні. Жлоби, захопивши владу, впевнені у своїй перевазі над людьми честі й гідності. Жлоби надзвичайно добре організовані, тому боротьба з ними буде довготривалою й багатоваріантною. Зоряний час жлобства прийшовся на 2005-2013 роки. Зараз епоха жлобства іде на спад, «Жлоб-арт», як проект, що розвивається, поступово згасає. Ми дослідили явище жлобізму, зафіксували в просторі й часі. Тепер шукатимемо нових героїв. Час жлобів закінчився 1 грудня, коли на вулиці Києва вийшло близько мільйона людей. Все, закінчилось покірне сприйняття державних жлобів.

–Може розкажете, які проекти планується втілити в Союзі Вольних Художників?

–Ми чітко визначили, що наступні наші проекти перебуватимуть у площині експансивної мистецької парадигми. «Жлобологія» окреслювала українську суспільну проблематику, яка малозрозуміла, скажімо, японцям чи американцям. «Жлобологія» – це локальна історія. Найближчим часом наше громадянське арт-угруповання ставить собі на меті дослідити інші категорії жлобства, наприклад, російське, китайське, американське. Ми переходимо до вивчення глобалістичного жлобства, адже жлобство – це пухлина на тілі людства, яка множиться і поширюється по всьому тілі. Тому її треба вивчити, дослідити й постаратись знайти ліки.

–Наостанок: що можете сказати про Тернопіль? Які враження на Вас справляє це місто?

–Тернопіль – це прекрасне студентське місто. Це бойовий центр України, де люди ніколи не залишаються байдужими до життя своєї держави. Тернопіль, як, зрештою, всі західна Україна, тримає оборону. Тут уміють берегти український дух.