Імена тернопільських вулиць: вулиця Григорія Танцорова

Народився 20 вересня 1908 року в селі Золоте нині Червоноармійського району Саратовської області в сім'ї службовця. В 9 років залишився сиротою, виховувався в Саратовському дитячому будинку водників. У 14 років став юнгою в Саратовському порту. Пройшов шлях від матроса до капітана на річкових судах.

У травні 1942 року Г.В. Танцоров добровільно пішов до Червоної Армії і з червня 1942 року став розвідником винищувального протитанкового артилерійського полку. Брав участь у бойових діях у складі військ Воронезького і 1-го Українського фронтів. Був поранений.

6 березня 1944 групі танків і самохідно-артилерійських установок під командуванням Танцорова було поставлено завдання опанувати залізничною станцією Збараж. Ранком машини Танцорова непоміченими обійшли фланг супротивника і раптово увірвався в його оборону. Зав'язався запеклий бій радянських танкістів і самоходчіков з двома бронепоїздами противника. Уміло маневруючи, Танцоров на своїй машині вирвався вперед і вогнем з ходу розбив паровоз бронепоїзда і одну гарматну майданчик, а потім знищив два бронетранспортери, кілька десятків солдатів і офіцерів, захопив склад з пальним. Заправивши машини трофейним бензином, самоходчікі продовжували переслідування противника.

У ніч на 10 березня Танцоров першим увірвався на вулиці Тернополя, обрушивши на захоплених зненацька гітлерівців всю силу вогню і удари броні. У важкому нічному бою самоходчікі і танкісти звільняли вулицю за вулицею, квартал за кварталом.

На світанку самохідка Танцорова вирвалася на південну околицю міста і була контратакована трьома гітлерівськими танками Т-4. Танцюристів прийняв нерівний бій. Майстерно маневруючи між будинками, він влучним вогнем з гармати підбив танки противника.

У той час як йшов цей нерівний двобій радянської самохідки з трьома ворожими танками, противник на бронетранспортерах підтягнув у район бою батарею 75-міліметрових протитанкових гармат. Танцюристів сміливо вступив у бій з гітлерівськими артилеристами. Прицільним вогнем він розбив дві гармати, але й сам був поранений. Слідом за тим самохідка загорілася від прямого попадання снаряда. "Краще померти, ніж відступити! - Передав по радіо Танцоров своїм підлеглим і скомандував механіку: - Вперед на ворога!"

Палаюча машина на великій швидкості кинулася вперед, тиснула і знищувала гітлерівців до тих пір, поки не перестали битися серце відважних героїв-самоходчіков. Ворог втратив у бою з радянськими танкістами і самоходчікамі 3 танки, 6 гармат, 85 автомашин, 15 бронетранспортерів і понад 100 солдатів і офіцерів.

У той час нашим військам не вдалося утримати Тернопіль. Більше місяця за місто точилися запеклі бої, і тільки 14 квітня 1944 року він був звільнений. "Великим мужністю і сміливістю овіяні вулиці міста, - писала в ті дні" Правда ". - Ось вулиця, де відрізаний від друзів командир, безстрашний водник Григорій Танцоров відбивався від вдесятеро сильнішого ворога, сіючи смерть, а коли самохідка, якою він командував, загорілася , направив своє торуючи знаряддя в саму гущу ворога ... "

Відважний офіцер загинув смертю хоробрих 10 березня 1944. Похований у місті Тернопіль в парку Слави.

У Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 травня 1944 року за героїзм, мужність і відвагу, проявлені в боях з гітлерівськими загарбниками, за нанесення противнику великого утрати в живій силі і техніці, за вміле керівництво діями батареї в боях за визволення Лівобережної України молодшому лейтенанту Танцорова Григорію Васильовичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Нагороджений орденом Леніна, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Йому присвоєно звання почесного громадянина міста Тернополя, його іменем названо катер, що курсує Тернопільським ставом.



Імена тернопільських вулиць: вулиця Григорія Танцорова, фото-1
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію

Коментарі