Тернопільські близнюки - близнюки в усьому

Братам Володимиру  і Ярославу  Семчукам  пощастило народитися близнюками. Як це часто буває, з дитинства вони були нерозлучні. Розуміли один одного з півслова, однаково вдягалися. Доходило до смішного – коли батьки купували їм взуття різних кольорів, брати мінялися, і кожний отримував різнокольорову пару.

З часом, коли брат їхні інтереси збігалися дедалі більше. Так, вони обирали однакові види спорту.

Брати дорослішали, і користувалися своєю схожістю, щоб завоювати дівочі серця. По черзі ходили на побачення з дівчатами, потім обмінювалися враженнями. Поводилися коректно, щоб нікого не образити.

Обидва брати  мріяли працювати в міліції, і ця мрія втілилася в життя.

За іронією долі втілилася й інша мрія Ярослава та Володимира – одружитися на сестрах близнючках. До одного з братів випадково (помилилася номером) зателефонувала дівчина, і виявилося, що вона також має сестру-близнючку. Сестри Надя та Люба – медики. Два роки тривали побачення, під час яких іноді доводилося ясовувати, хто є хто, а згодом в один день взяли шлюб і зареєструвалися в ЗАГСі.

«Дзеркальні» родини щасливі, вони і тепер однаково одягаються, багато часу проводять разом, звертають на себе вагу перехожих,  вводять в оману навіть рідних, виховують первістків і мріють про дітей-близнюків.