17:00, 2 червня 2014 р.
На Тернопільщині молоко дешевше за газовану воду
Ціни на всі товари в країні зростають, а закупівельні ціни на молоко продовжують залишатися на низькому рівні. Б’ють на сполох господарі і власники сільгосппідприємств. Кажуть, що тримати корів стає невигідно. Населення все більше спродує і вирізає худобу.
Цього року корів в області стало на 5,4 тис. менше, ніж торік. Чому ж так відбувається і що потрібно зробити, щоб молочне скотарство на Тернопільщині не зникло?
Селяни скаржаться, що молоко скуповують за копійки
Протягом останніх років спостерігається позитивна тенденція до збільшення виробництва молока в нашій області. За чотири роки кількість виробленого молока зросла на 69,2 тис. тонн або на 17% і становить 485,9 тис. тонн. У тому числі за 2013 рік забезпечено приріст виробництва молока на 26,3 тис. тонн. Приблизно 90% молока виробляється населенням, решта – сільськогосподарськими підприємствами.
Люди, які по селах здають молоко, скаржаться на низьку закупівельну ціну. Хотілося б отримувати більше грошей за кілограм продукту і фермерам, і великим сільськогосподарським підприємствам.
Минулого тижня Міністерство агрополітики і продовольства підписало з п’ятьма великими виробниками молочної продукції та Спілкою молочних підприємств України меморандум. Цей документ стосується цін на ринку молока та молочних продуктів. Згідно з меморандумом переробники купуватимуть сировину за визначеними цінами. У сільгоспвиробників братимуть по 4,20 грн. за літр молока вищого ґатунку і 4 грн. - за перший ґатунок. У населення домовились купувати по 2,50 грн. за перший ґатунок і 2,20 грн. – за другий. Хоча цей меморандум підписали лише кілька представників переробних підприємств, однак у Департаменті агропромислового розвитку Тернопільської ОДА прогнозують, що цей факт підписання подібного документа позитивно вплине на ситуацію з молоком загалом у країні.
У Тернопільській області, за офіційними підрахунками, молоко в людей купують від 2,15 грн. до трьох гривень (в середньому по 2,60 грн.). Водночас, як дізнались журналісти «Номеродин», по селах, наприклад у Теребовлянському районі, молоко купують по 2 гривні. Люди кажуть, що це надто мало. Адже за 2 гривні не купиш навіть літра газованої води. Порахуймо: щоб купити хліб, селянину потрібно здати 2-2,5 літра молока, шоколадка дорівнює 5-8 літрам, щоб купити кілограм ковбаси, потрібно продати близько 35 літрів. За вартістю літр продукту дорівнює рулону туалетного паперу.
Селяни дивуються: звідки береться різниця в ціні між продуктом, який у них закуповують, і цінами на прилавках? Молоко жирністю 3,4% у роздрібній мережі коштує від 8 до 9 грн., а деякі види молока вартують ще дорожче.
За поясненням ситуації ми звернулися до голови правління ПрАТ “Тернопільський молокозавод” Віталія Ковальчука.
– Головна проблема таких цін – неналежна якість молока, яке надходить від індивідуальних господарств. Неправильно думати, що всі використовують сировину, яку купують у населення, для виготовлення питного молока. Компанія «Молокія» (торгова марка, під якою виготовляє продукцію ПрАТ «Тернопільський молокозавод» – авт.) питне молоко виготовляє із молока найвищого ґатунку, - зауважує Віталій Ковальчук. - Закуповуємо його у великих фермерських господарствах, де дотримуються санітарно-гігієнічних та ветеринарних вимог, надій здійснюють автоматичним або напівавтоматичним способом. Тут молоко зберігають з дотриманням температурних вимог у закритих ємностях. З такого ж за якістю молока-сировини ми виготовляємо весь інший асортиментний ряд молочної продукції: сметану, кефір, йогурт, сир кисломолочний та більшу частину масла Всю іншу молочну сировину, яку закуповує підприємство, направляємо на виготовлення напівфабрикатів для виробництва плавленого сиру та казеїнатів.
Як розповіли в обласному департаменті агропромислового розвитку, існує п’ять ґатунків молока: екстра, вищий ґатунок, перший, другий і неґатункове. Всі ці класи визначаються за 4 параметрами: кислотність, бактеріальна забрудненість, густина і кількість соматичних клітин. Сировина від приватних господарств переважно другого ґатунку або неґатункова. Тому переробнику доводиться витрачати багато сили й коштів, щоб довести молоко до стану, відповідного стандартам. Деякі люди ще й фальсифікують молоко, розбавляючи його, додаючи домішки.
Якість молока знижується при процесі доїння і подальшого зберігання. Зрозуміло, що забезпечити стерильність у домашніх умовах не можливо, навіть якщо використовувати доїльні апарати.
Також, приймаючи молоко у селах, підприємство витрачає значні кошти на сам процес збору і транспортування його на місце переробки. Віталій Ковальчук підраховує: «Припустимо, ми закупили молоко в населення по 2 гривні. Сюди потрібно додати 30 коп. за кілограм на заробітну плату і податки з неї для збиральника. Вартість миючих засобів, амортизація холодильника, електроенергія, фільтраційні матеріали та інше – це ще 50 коп.». Також потрібно врахувати витрати на пальне для транспортування, послуги державних лабораторій за дослідження якості молока-сировини. Якщо порівнювати повну вартість цього молока з молоком від фермерських господарств без податку на додану вартість (ПДВ), вона вже буде не в рази менша, а лише на третину. От і виходить, що приймати молоко від населення за цінами, вищими ніж зараз, не вигідно. Враховуючи якість такого молока, переробники воліють купувати його у великих сільськогосподарських підприємств. Там слідкують за якістю сировини і здають одночасно велику кількість молока.
Як продавати молоко за вищою ціною?
Заступник директора департаменту агропромислового розвитку області Василь Кічак каже, що вирішувати проблему потрібно, створюючи сільські кооперативи. Люди спільними коштами закупили б обладнання для доїння і зберігання молока, таким чином підвищивши якість продукції.
«По селах майже відсутні заготівельні кооперативи. В області поки що лише один такий кооператив у Заліщицькому районі. Натомість діють заготівельні пункти, які створюють молокопереробні підприємства. Їх в області 750», - каже Василь Кічак.
Оскільки пункти належать заводам, вони приймають молоко за ціною, яку визначає підприємство. Якщо б селяни самі створили умови для стерильного доїння і охолодження молока, його якість стала б кращою і відповідно закупівельна ціна би підвищилась. Важливий аргумент на користь кооперативів - державна підтримка. Обласною радою була розроблена програма, за якою виділено 500 тис. грн. для створення на Тернопільщині різного роду кооперативів. Держава може компенсувати частину коштів, потрачених людьми на закупівлю обладнання тощо. За опитуваннями, 56% сільських голів Тернопільської області вважають, що в їхніх селах потрібні заготівельні молочні кооперативи.
Натомість Віталій Ковальчук скептично ставиться до ідеї створення кооперативів. «Доїльний зал повинен працювати цілий рік, інакше виробництво буде збитковим. Врахуймо, що корови в зимовий період стоять у стайні. Як селяни будуть водити їх на доїння у визначений пункт? А якщо село велике?» - каже керівник тернопільського молокозаводу.
Тому замість кооперативів пропонує людям робити міні-ферми на своїх господарствах. «Молочне скотарство повинно бути не хобі, а бізнесом, - зауважує він. - Господарникам потрібно виходити на промисловий ринок. Для цього треба купити хоча б п’ять корів, необхідне обладнання для доїння і зберігання молока. Звичайно, це зробити не так легко - потрібні значні кошти. І відповідні державні програми підтримки та стимулювання є одним із можливих варіантів. Але в такому випадку закуповувати молоко в таких виробників будемо за вищими цінами. Крім того, знаючи, що людина розвиває свій бізнес, ми готові допомогти. Завод, наприклад, може розглянути питання щодо придбання холодильного обладнання з домовленістю про закупівлю виробленого молока».
Однак висновок залишається однаковим: щоб здавати молоко за вигіднішими цінами, слід підвищувати його якість. Робити це шляхом створення кооперативів чи організовувати бізнес на базі приватних господарств – вирішувати самим селянам.
Чому знижуються закупівельні ціни?
На сьогодні простежується на Тернопільщині й в цілому по Україні невелике зниження закупівельних цін на молоко. У департаменті агропромислового розвитку нам навели ряд причин, чому так відбувається.
Перша причина – сезонні знижки. Молока з наближенням літа стає більше, тож відбулося сезонне падіння цін. Разом з тим ми знаємо, що курс гривні знизився, ціни на інші товари, у тому числі на корми, зросли. Виходить, що співвідношення цін на молоко й утримання корови не витримується, і селяни, що мають корів, втрачають більше за інших виробників. Відбувається ситуація, коли в домогосподарств купують молоко за цінами, нижчими собівартості. Якщо так триватиме й надалі, селяни почнуть позбуватися корів. А вони, нагадаємо, виробляють 90% молока в області. Селянські корови традиційно теляться наприкінці зими – навесні. Великі господарства, які мають кошти та хороших спеціалістів, ці процеси контролюють. Вони мають можливість годувати худобу цілий рік однотипними якісними кормами, регулюють отелення і тому отримують більш стабільні надої протягом усього року
«Влітку різко збільшується кількість виробленого молока. До прикладу, взимку тернопільський молокозавод переробляє 200 тонн, а влітку - понад 400 тонн молока. Тобто у літній період треба перевезти, заготовити і переробити вдвічі більше молока, - каже Віталій Ковальчук. – А це – більші витрати на все, включно із людським ресурсом. Отож коли є надлишок молока на ринку, ціна на нього мусить впасти, а коли є нестача – мусить зрости. Погодитися на умови меморандуму в такій ситуації – це свідомо увігнати завод у скрутну економічну ситуацію».
Наступна причина зменшення закупівельних цін – все та ж низька якість продукту. «Якісне молоко не може бути розбавленим, зараженим бактеріями, містити домішки, сліди антибіотиків, якими лікували тварин, пестицидів, які потрапили до молока через корми, мати відповідну кислотність, температуру зберігання. Молоко населенням у переважній більшості сіл виробляється без доїльного апарата, охолоджувачів, пильного ветеринарного контролю. Що їла корова? Чи мила господиня руки? А вим’я? В яку посудину збиралося молоко? Щоб мати молоко вищого ґатунку, треба вкласти чимало грошей у годівлю тварин, збір, зберігання, транспортування молока. А де їх узяти дрібним господарствам?» - бідкається Василь Кічак.
Між фермерами, сільськогосподарськими виробниками і переробниками постійно точаться суперечки. Перші звинувачують переробників у змові, підозрюючи, що одночасне зниження закупівельних цін є ознакою монополізації галузі. Натомість заводи, що виробляють молочну продукцію, скаржаться, що не мають стовідсоткового збуту товару. Зі збільшенням обсягів виробництва, кажуть, буде більший обіг грошей, а відтак закуповуватимуть більше молока у населення і за вищою ціною. Впливають на стан цін і проблеми в українських переробників з експортом молочної продукції. Керівник тернопільського молокозаводу відзначає, що на рівні законодавства не прийнято законів, які б дозволяли експортувати вітчизняну продукцію в Європейський Союз.
В області зменшується поголів’я корів
Водночас з кожним роком скорочується поголів’я худоби в області. Населення спродує і вирізає худобу, у загальній кількості збільшується частка підприємств.
Поголів’я корів у господарствах області на 1 травня становить 107 тисяч, що менше на 5,4 тис. голів порівняно з 2013 роком. Поряд з тим у сільгосппідприємствах області утримується 9,9 тис. голів, що на 0,4 тис. голів або на 4,2% більше рівня минулого року.
Однією з причин зменшення кількості великої рогатої худоби на Тернопільщині є демографічна ситуація. По селах зменшується кількість людей старшого покоління, які звикли тримати корів. А молодь не поспішає займатися утриманням корів. Тваринництво прив’язує людей до певної локації. Живучи в місті, можна поїхати в село посіяти якусь культуру, потім ще кілька разів навідатися прополоти, удобрити і зібрати готовий урожай. З тваринництвом, ясна річ, такий варіант відпадає. Крім цього, затримується виплата дотацій по державних програмах підтримки тваринництва в господарствах населення. Борг селянам нашої області по таких програмах складає близько 26 мільйонів гривень. Низька рентабельність теж б’є по кількості поголів’я. Часто люди змушені продавати худобу, щоб щось придбати для дому, через нестачу коштів на лікування тощо. Спеціалісти прогнозують, що кількість корів буде зменшуватися щороку. Таку тенденцію влада намагається виправити.
Тішить те, що збільшується надій молока на одну корову. Цьогоріч він становить 5250 кг і збільшився до відповідного періоду минулого року на 398 кг або 8,3%. А в порівнянні з 2000 роком зріс у 3,5 раза. Як бачимо, на Тернопільщині збільшення кількості виробництва молока відбувається за рахунок збільшення надоїв, а не поголів’я. Кількість корів у приватних власників скорочується, частка сільськогосподарських підприємств за кількістю тварин збільшується. Можливо й справді, згодом молочне скотарство все для більшої кількості людей ставатиме не хобі, а повноцінним бізнесом…
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Останні новини
ТОП новини
Оголошення
17:39, Сьогодні
17:39, Сьогодні
10:18, 5 квітня
21:48, 8 квітня
21:41, 8 квітня
live comments feed...