Як тернополянин, який до АТО ніколи зброї в руках не тримав, став мінометником

Ще півроку тому Юрій Заблоцький відкривав у Тернополі виставку марок і листів про Майдан та мріяв про нові експонати для своєї колекції, серед яких є навіть лист від королеви Великобританії.

Психолог за освітою і філателіст за покликанням, працював у компанії зв’язку. Про таких ще кажуть, що він – “типовий інтелігент”.

Сьогодні 42-річний Юрій Заблоцький – один із бійців, які тримають першу лінію оборони в селі Піски біля Донецького аеропорту. На фронті освоїв фах мінометника, хоча до цього зброї ніколи в руках не тримав.

Розповідає, що у війні немає романтики, вона жахлива, але не бачить іншого шляху, як захисти свою країну і дім.

– Там страшно кожен день, але не думаєш про відступ, – каже Юрій. – Коли є можливість поспати, лягаю втомлений, але все одно якийсь щасливий. Я роблю те, що повинен, і цього мені достатньо, аби бути спокійним.

Ніби у фільмі “Сталкер”

Звичний плин життя тернополянина змінили події річної давності у Києві. Юрій кілька разів їздив на Майдан підтримати протести українців. Під час найзапекліших протистоянь,18-20 лютого, тримав із земляками оборону на Грушевського. У вересні, всупереч висновку медичної комісії, пішов у батальйон Добровольчого українського корпусу “Правий сектор”.

Обстріл Пісків триває майже безперервно. Бійці рятуються у землі, сплять у бліндажах і підвалах, розповідає Юрій. Що глибше, як каже, те й підходить.

– “Градами” з російського боку можуть за день “крити” до десяти разів, – змальовує ситуацію. – Вони і сильнішу зброю використовують. Ми мусимо воювати тим, що маємо.

– Щодо “Градів”, то навіть до них можна звикнути, – додає Юрій. – Коли дізнаємося про ворожий залп, встигаємо зробити кілька пострілів, зібрати інструменти і сховатися.

Піски називають воротами до Донецька. Сьогодні там майже не залишилося вцілілих будинків. Поруйновані й сусідні села. У деякі, проте, починають проводити електрику. У Пісках – нема ні води, ні газу, каже Юрій. І додає: коли приїхав на передову, було враження, ніби потрапив у фільм “Сталкер”, пише Наш день.

У нетривалі періоди затишшя, розповідає він, бійці на передовій розмовляють про дім і дітей, щоб повністю не “злетіти з котушок”. Особливо добре запам’ятався йому день перемир’я – 11 грудня. Його доньці, студентці Києво-Могилянської академії, виповнилося 20 років.

Тернополянин  зауважує: справжнього перемир’я ворог не дотримується, але якийсь час минає без стрільби. Він скористався цим, аби викласти з мін слово “вітаю”, сфотографувати і надіслати доньці. Це був найнезвичніший подарунок за все його життя.

Гуманітарії з автоматами

Коли знайомі дивуються, як Юрій зважився піти на війну, він розповідає, що у його батальйоні 75 відсотків добровольців – з вищою освітою, більшість із них – гуманітарії.

– Технічної освіти не вистачає, – зауважує. – Хоча є, наприклад, айтішники з Одеси, у яких величезні зарплати навіть за київськими мірками. Вони за свої гроші купили карабіни й привезли з собою. Є підприємці, міліціонери. Раніше було багато студентів, зараз запроваджують правило, щоб хлопців віком до 21 року на передову не пускати.

Місцеві приходять до добровольців по їжу. Із трьох тисяч жителів зараз у Пісках живе близько сотні. Майже всі повиїжджали, залишилися пенсіонери і кілька дітей. Харчі вони можуть отримати лише з українських складів.

–  Усі діляться, інакше б вони не вижили. Передають і одяг, свічки, – пояснює Юрій. – Був такий випадок в Пісках: мокрий сніг до десяти сантиметрів, і по тому снігу бабця тягне від нас візок продуктів. Я взявся допомогти. Ледь тягнемо разом, провалюємося у сніг. Тим часом почався обстріл. Міни “криють”, ми з нею падаємо на землю. І поки вона лежить, чую, як тихенько молиться за наших солдатів: “Солдатики, чтобы вы все остались живи…”

Раніше, каже Юрій, він не відчував ворожнечі між Сходом і Заходом. Колекцію марок і листів йому допомагали збиратися люди з усієї України, у тому числі з Криму, Донбасу. Телефонував у поштові відділення, і на його прохання листоноші надсилали йому кореспонденцію.

Свого ставлення до простих мешканців східних регіонів він не змінив і нині. Хоча зауважує, що вони “при своїй думці, досить специфічній”.

– Ідеї окремого Донбасу з їхніх голів уже ніхто не повибиває, – пробує пояснити Юрій. – Але, думаю, вони відчули, що таке російський загарбник.

Подвиг волонтерів

Харчі та речі добровольцям доставляють у Піски волонтери. Про людей, які підтримують військо у тилу, Юрій згадує зі сльозами на очах. Саме на них, переконаний, тримається обороноздатність українського війська.

– Біля магазинів у Тернополі я бачив дітей, які збирають продукти для армії. Я плакав і дякував їм, – зауважує Юрій. – Про всіх не скажу, але у мене є впевненість, що більшість захисників на передовій, там, де ведуть бойові дії, не вистояли б по шість годин, збираючи пожертви.

– На Різдво волонтери зібрали для нас продукти на кутю, – згадує він. – Мак – із Львівщини, горіхи – з Одеської області. Пшениця була сортова – з Донецького аграрного інституту. На Волині, кажуть, під стіл з кутею ставлять сокиру. У нас були гранатомет і автомат.

Юрій охоче розповідає про побут на передовій, рідше згадує бойові операції. На Сході, каже, у нього лише один ворог – російські війська.

– У мене потрапив маленький осколок, треба було зробити рентген. Поїхав у районну поліклініку в Червоноармійськ, це за 35 кілометрів від Донецька. Міліція одразу прийшла складати протокол. Питали, чи отримав травму в сутичці з сепаратистами. Я відповів, що воюю проти російських найманців. Коли розберемося з головним нашим ворогом – режимом Путіна, то і сепаратизм зникне.

“Ворог у нашій хаті”

У вільний час філателіст-мінометник читає книжки з психології, бо розуміє: після закінчення війни бійці матимуть психологічні проблеми.

–  Вони вже зараз є, – каже Юрій. – Здається, міг би й рік воювати і що ти не змінився, але коли покидаєш поле бою, то бачиш, що став жорсткіший, зліший. Тут можуть допомогти військові капелани. Сьогодні приїзд священика на позицію – це вже велика подія. Жодного разу ще я не бачив, аби хтось питав, якої вони конфесії.

Навіть на лінії фронту Юрій Заблоцький намагається займатися філателією. Після Майдану він об’єднав в окрему експозицію революційні трофеї: конверти, листівки, марки, наклейки, довідки про здачу крові, перепустки в КМДА і Будинок профспілок, листи з Криму після «референдуму», на яких стоять штемпелі ще української пошти. Серед нинішніх трофеїв – марка до 80-річчя Донецької області, на якій зображений освітлений аеропорт, який нині лежить у руїнах.

– Сам Донецьк збудований так, що ніби чекав наступу з західного боку, як і сталося, – каже Юрій. – Там дуже багато вузькоколійок, і противники на дрезинах виїжджають, обстрілюють позиції і вертаються назад. Вони в землю закопуються, наступати вже не можуть. Я впевнений, що ті сепаратисти, які воюють за гроші, не будуть там довго сидіти. Їм нема сенсу помирати за ті окопи.

– У нас зовсім інша ситуація, – зауважує він. – Ворог у нашій хаті, ми мусимо його вигнати.

До Тернополя Юрій приїхав у десятиденну відпустку. Наприкінці тижня знову повертається у Піски. У нагрудній кишені камуфляжа він завжди носить дитячий лист, який привезли на передову волонтери.

– “Наші серця б’ються разом в унісон, тільки твоє захищає Україну, а моє – тебе. Бережи тебе Бог”, – зачитує він. І додає:

–  Я навіть не знаю, з якого міста його надіслали….

Як тернополянин який до АТО ніколи зброї в руках не тримав став мінометником і служить біля Донецького аеропорту
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Екологія
Тиждень спеки в Україні завершився новими зливами та градом. А тим часом у мережі з'являються раніше невідомі відео затоплення сіл на Тернопільщині. На сторінці спільноти в мережі Фейсбук було опубліковано відеозапис із села Радомиль (Кременецький район), яке постраждало внаслідок зливи. "Знову затопило".- Підписав відео автор публікації. На відеозаписі добре видно наслідки шаленства стихії: вулиці перетворилися на бурхливі ріки, а розгублені мешканці села...
Екологія
Сильна спека останніх тижнів сьогодні (17 червня) завершилась грозами із градом. Як повідомляє "7 днів", дощ пройшов майже по усій території Тернопільщини. Але найбільше потерпіли від грози південні райони — Борщівський і Заліщицький. Град випав у селищі Мельниця-Подільська, а також в інших селах цього регіону. Користувачі групи "Худиківці" у Фейсбук виклали фото граду, який за розмірами і справді нагадує курячі яйця. Синоптики прогнозують дощі і завтра.
Пригоди
У неділю, 16 червня, Волинню пронісся буревій з градом. Про це повідомляє у фейсбуці Нове життя. Перед селом Проходи, що на Любешівщині, негода наробила біди: уздовж дороги Любешів-Дольськ лежать понівечені стихією дерева. Так, сильний вітер ламав не сухі, а цілком здорові дерева. Чимало з них буревій викорчував із корінням.
Пригоди
Трагедія трапилася сьогодні (17 червня), близько 16:00 години, на водоймі "Королівський міст". Як повідомляє "Пульс Кременця", чоловік раптово зник під водою і не випірнув. Відпочивальники, які були поблизу, намагалися відшукати людину, однак, їх спроби виявилися марними. Далі на виклик прибули надзвичайники з човном та спорядженням для рятувально-пошукових робіт. На даний час тіло чоловіка не знайшли. Обставини та причини трагедії з'ясовуються. Очікується...
Суспільство
Замість храму – бліндаж, а спів хору замінює канонада куль. Священик з Тернопільщини ризикуючи життям їздить на схід духовно підтримувати бійців. В його 60-ий день народження парафіяни влаштували свято просто на порозі церкви. Священики та гості з різних куточків України приїхали в маленьке село Теофіпілка, аби привітати отця Омеляна, повідомляє Тернопіль1. Змінити життя ніколи не пізно. В цьому на всі 100 відсотків впевнений отець Омелян Когут. Сьогодні й...
Суспільство
"Це був жах... Дякую Богу, що ми вчасно поїхали", - жінка, яка переселилася до Тернополя із Горлівки, розповіла свою історію війни. За лічені дні їхнє життя кардинально змінилося. Вони зібрали найнеобхідніші речі. Залишили свій будинок, улюблену роботу і почали все з нуля. Сім’я Цимбали опинилася серед понад півтора мільйона українців, які вже 5 років є "внутрішньо переміщеними особами" через конфлікт на Донбасі. Вони переїхали до Тернополя із Горлівки та...
Суспільство
За інформацією Тернопільського ЦГМ 18 червня в області та у місті Тернопіль вдень місцями грози, подекуди град. Про це повідомляє прес-служба ДСНС в Тернопільскій області. В області оголошено І рівень небезпеки — жовтий.
Суспільство
Через погодні аномалії вони побоюються за майбутній урожай. Раніше сільському господарству дошкуляли дощі, наразі – сильна спека. Через стихію у квітні найбільше потерпів Бережанський район. Грози знищили посіви на площі 560 гектарів. Деякі підприємці були змушені пересівати свої землі. «Стихія майже повністю знищила сою та соняшник. Ми пересіяли свої поля. Але нині починаємо хвилюватися за те, щоб не засохло. Цьогорічна погода дуже мінлива. Поки що думати...
Пригоди
Замість дороги “заасфальтували” ліс: у Кременецькому районі невідомі викинули купи асфальту у кущі. Про злочин у мережі Фейсбук повідомив Yaroslav Shulyak. Чоловік після тривалої відсутності в краї вирішив оглянути нещодавньо відремонтовану дорогу у напрямку Кременець – Комарівка – Крижі, проте натрапив на неприємну знахідку. Пише Медіатор. “Тернопільська область, Кременецький район : Злочинне діяння яке виходить за межі здорового глузду !!!, – написав Yar...
Новини по темі
Змінити життя ніколи не пізно: вчитель з Тернопільщини став священиком та тепер їздить на Донбас (ВІДЕО)
"Згорілий велосипед, а поруч з ним... дитина...": переселенка з Горлівки втекла від війни до Тернополя (ВІДЕО)
На Тернопільщину насуваються грози та град
Сильна спека змушує хвилюватися тернопільських аграріїв
"Почесний донор України": тернополянка Христина Довгалюк вже 105-тий раз здала кров (ВІДЕО)
Тернополянам розповіли, чим особливий другий день Трійці (ВІДЕО)
У Тернополі спека встановила історичний максимум
Тернополянам за паління в громадських місцях доведеться заплатити штраф
Тернопільських дітей запрошують на кастинг для зйомок в історичному кіно
На Дністрі чоловік впіймав рибу, яку тут не ловили понад 30 років (фото)