Як тернополянин, який до АТО ніколи зброї в руках не тримав, став мінометником

Ще півроку тому Юрій Заблоцький відкривав у Тернополі виставку марок і листів про Майдан та мріяв про нові експонати для своєї колекції, серед яких є навіть лист від королеви Великобританії.

Психолог за освітою і філателіст за покликанням, працював у компанії зв’язку. Про таких ще кажуть, що він – “типовий інтелігент”.

Сьогодні 42-річний Юрій Заблоцький – один із бійців, які тримають першу лінію оборони в селі Піски біля Донецького аеропорту. На фронті освоїв фах мінометника, хоча до цього зброї ніколи в руках не тримав.

Розповідає, що у війні немає романтики, вона жахлива, але не бачить іншого шляху, як захисти свою країну і дім.

– Там страшно кожен день, але не думаєш про відступ, – каже Юрій. – Коли є можливість поспати, лягаю втомлений, але все одно якийсь щасливий. Я роблю те, що повинен, і цього мені достатньо, аби бути спокійним.

Ніби у фільмі “Сталкер”

Звичний плин життя тернополянина змінили події річної давності у Києві. Юрій кілька разів їздив на Майдан підтримати протести українців. Під час найзапекліших протистоянь,18-20 лютого, тримав із земляками оборону на Грушевського. У вересні, всупереч висновку медичної комісії, пішов у батальйон Добровольчого українського корпусу “Правий сектор”.

Обстріл Пісків триває майже безперервно. Бійці рятуються у землі, сплять у бліндажах і підвалах, розповідає Юрій. Що глибше, як каже, те й підходить.

– “Градами” з російського боку можуть за день “крити” до десяти разів, – змальовує ситуацію. – Вони і сильнішу зброю використовують. Ми мусимо воювати тим, що маємо.

– Щодо “Градів”, то навіть до них можна звикнути, – додає Юрій. – Коли дізнаємося про ворожий залп, встигаємо зробити кілька пострілів, зібрати інструменти і сховатися.

Піски називають воротами до Донецька. Сьогодні там майже не залишилося вцілілих будинків. Поруйновані й сусідні села. У деякі, проте, починають проводити електрику. У Пісках – нема ні води, ні газу, каже Юрій. І додає: коли приїхав на передову, було враження, ніби потрапив у фільм “Сталкер”, пише Наш день.

У нетривалі періоди затишшя, розповідає він, бійці на передовій розмовляють про дім і дітей, щоб повністю не “злетіти з котушок”. Особливо добре запам’ятався йому день перемир’я – 11 грудня. Його доньці, студентці Києво-Могилянської академії, виповнилося 20 років.

Тернополянин  зауважує: справжнього перемир’я ворог не дотримується, але якийсь час минає без стрільби. Він скористався цим, аби викласти з мін слово “вітаю”, сфотографувати і надіслати доньці. Це був найнезвичніший подарунок за все його життя.

Гуманітарії з автоматами

Коли знайомі дивуються, як Юрій зважився піти на війну, він розповідає, що у його батальйоні 75 відсотків добровольців – з вищою освітою, більшість із них – гуманітарії.

– Технічної освіти не вистачає, – зауважує. – Хоча є, наприклад, айтішники з Одеси, у яких величезні зарплати навіть за київськими мірками. Вони за свої гроші купили карабіни й привезли з собою. Є підприємці, міліціонери. Раніше було багато студентів, зараз запроваджують правило, щоб хлопців віком до 21 року на передову не пускати.

Місцеві приходять до добровольців по їжу. Із трьох тисяч жителів зараз у Пісках живе близько сотні. Майже всі повиїжджали, залишилися пенсіонери і кілька дітей. Харчі вони можуть отримати лише з українських складів.

–  Усі діляться, інакше б вони не вижили. Передають і одяг, свічки, – пояснює Юрій. – Був такий випадок в Пісках: мокрий сніг до десяти сантиметрів, і по тому снігу бабця тягне від нас візок продуктів. Я взявся допомогти. Ледь тягнемо разом, провалюємося у сніг. Тим часом почався обстріл. Міни “криють”, ми з нею падаємо на землю. І поки вона лежить, чую, як тихенько молиться за наших солдатів: “Солдатики, чтобы вы все остались живи…”

Раніше, каже Юрій, він не відчував ворожнечі між Сходом і Заходом. Колекцію марок і листів йому допомагали збиратися люди з усієї України, у тому числі з Криму, Донбасу. Телефонував у поштові відділення, і на його прохання листоноші надсилали йому кореспонденцію.

Свого ставлення до простих мешканців східних регіонів він не змінив і нині. Хоча зауважує, що вони “при своїй думці, досить специфічній”.

– Ідеї окремого Донбасу з їхніх голів уже ніхто не повибиває, – пробує пояснити Юрій. – Але, думаю, вони відчули, що таке російський загарбник.

Подвиг волонтерів

Харчі та речі добровольцям доставляють у Піски волонтери. Про людей, які підтримують військо у тилу, Юрій згадує зі сльозами на очах. Саме на них, переконаний, тримається обороноздатність українського війська.

– Біля магазинів у Тернополі я бачив дітей, які збирають продукти для армії. Я плакав і дякував їм, – зауважує Юрій. – Про всіх не скажу, але у мене є впевненість, що більшість захисників на передовій, там, де ведуть бойові дії, не вистояли б по шість годин, збираючи пожертви.

– На Різдво волонтери зібрали для нас продукти на кутю, – згадує він. – Мак – із Львівщини, горіхи – з Одеської області. Пшениця була сортова – з Донецького аграрного інституту. На Волині, кажуть, під стіл з кутею ставлять сокиру. У нас були гранатомет і автомат.

Юрій охоче розповідає про побут на передовій, рідше згадує бойові операції. На Сході, каже, у нього лише один ворог – російські війська.

– У мене потрапив маленький осколок, треба було зробити рентген. Поїхав у районну поліклініку в Червоноармійськ, це за 35 кілометрів від Донецька. Міліція одразу прийшла складати протокол. Питали, чи отримав травму в сутичці з сепаратистами. Я відповів, що воюю проти російських найманців. Коли розберемося з головним нашим ворогом – режимом Путіна, то і сепаратизм зникне.

“Ворог у нашій хаті”

У вільний час філателіст-мінометник читає книжки з психології, бо розуміє: після закінчення війни бійці матимуть психологічні проблеми.

–  Вони вже зараз є, – каже Юрій. – Здається, міг би й рік воювати і що ти не змінився, але коли покидаєш поле бою, то бачиш, що став жорсткіший, зліший. Тут можуть допомогти військові капелани. Сьогодні приїзд священика на позицію – це вже велика подія. Жодного разу ще я не бачив, аби хтось питав, якої вони конфесії.

Навіть на лінії фронту Юрій Заблоцький намагається займатися філателією. Після Майдану він об’єднав в окрему експозицію революційні трофеї: конверти, листівки, марки, наклейки, довідки про здачу крові, перепустки в КМДА і Будинок профспілок, листи з Криму після «референдуму», на яких стоять штемпелі ще української пошти. Серед нинішніх трофеїв – марка до 80-річчя Донецької області, на якій зображений освітлений аеропорт, який нині лежить у руїнах.

– Сам Донецьк збудований так, що ніби чекав наступу з західного боку, як і сталося, – каже Юрій. – Там дуже багато вузькоколійок, і противники на дрезинах виїжджають, обстрілюють позиції і вертаються назад. Вони в землю закопуються, наступати вже не можуть. Я впевнений, що ті сепаратисти, які воюють за гроші, не будуть там довго сидіти. Їм нема сенсу помирати за ті окопи.

– У нас зовсім інша ситуація, – зауважує він. – Ворог у нашій хаті, ми мусимо його вигнати.

До Тернополя Юрій приїхав у десятиденну відпустку. Наприкінці тижня знову повертається у Піски. У нагрудній кишені камуфляжа він завжди носить дитячий лист, який привезли на передову волонтери.

– “Наші серця б’ються разом в унісон, тільки твоє захищає Україну, а моє – тебе. Бережи тебе Бог”, – зачитує він. І додає:

–  Я навіть не знаю, з якого міста його надіслали….

Як тернополянин який до АТО ніколи зброї в руках не тримав став мінометником і служить біля Донецького аеропорту
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань

Кримінал
Двоє братів (15 та 12 років), вирушаючи вчиняти протиправне, прихопили із собою пласкогубці та рукавиці. Крадіжку з торгового закладу в одному із сіл Шумського району виявила вранці власниця. З полиць зникло чимало товару. Після злодіїв лишився безлад. Правоохоронцям вдалося встановити, що невідомі проникли до крамниці через запасний вихід, пошкодивши двері.  Поліцейські оперативно вийшли на слід злочинців. Як виявилося, старший 15-річний хлопець запропон...
Суспільство
Громадяни міста Чорткова, які працюють та ведуть господарську діяльність на прилеглій до конфліктної ділянки території, виступили проти одіозного місця виділеного нашою владою під громадську вбиральню із незаконним вирубуванням дерев та порушенням санітарних норм розміщення цієї споруди.  Про це повідомляється у групі громадської організації "Альтернатива - Чортків" на Фейсбуці. У коментарях під постами місцеві мешканці закликають владу поставити біотуалет...
Суспільство
Вже в листопаді на одній із центральних вулиць Тернополя має з'явитись ще один бронзовий макет довоєнної будівлі міста. Мова про приміщення вже неіснуючої гімназії. Про це у Facebook написав відомий краєзнавець Тарас Циклиняк. "Завершуємо роботу над макетом, нині неіснуючої, Першої тернопільської державної гімназії На сучасній вулиці Сагайдачного до подій весни 1944 року стояла будівля Першої гімназії, яка дала світу чимало видатних та непересічних постате...
Бізнес
Цими днями делегація з Тернопільщини перебуває на ІІ Європейському тижні інновацій, який приходить у місті Люблін (Республіка Польща). Цьогорічний форум присвячений таким темам: біоінновації, економіка, медицина тощо. Відбуватимуться дебати й щодо ролі інновацій та крос-секторальних технологій. Власне, у рамках ІІ Європейського тижня інновацій відбулося підписання Угоди про співпрацю між Люблінським воєводством, Тернопільською обласною державною адміністра...
Пригоди
Великобірківська селищна рада пропонує своїм мешканцям брати участь у телепроекті телеканалу СТБ «ХАТА НА ТАТА». Відповідне повідомлення було розміщене на сторінці громади у Фейсбуці. «ТЕЛЕПРОЕКТ « ХАТА НА ТАТА» У ВЕЛИКИХ БІРКАХТелеканал СТБ пропонує великобірківчанам взяти участь в новому сезоні телевізійного шоу « ХАТА НА ТАТА».За правилами шоу, тато на тиждень залишається один на господарстві. Він має один день прожити за графіком дружини, а також викон...
Кримінал
Правоохоронці Бережанського відділу поліції розшукують Колтунову Оксану Вікторівну, 1977 року народження, жительку села Комарівка Жінка хворіє на психічні розлади. Близько місяця тому вийшла з дому і її місцеперебування невідоме. Родичі спочатку намагалися самостійно розшукати зниклу, але все ж звернулися за допомогою в поліцію, повідомляє прес-служба ГУ НП в Тернопільській області. Прикмети розшукуваної: на вигляд 40-45 років, зріст близько 165-170 см, ху...
Суспільство
У центрі Тернополя, на вулиці Валовій розбирають частину бруківку навколо підсвітки, ліхтарі якої вийшли з ладу. Пише сайт Тернополяни. Підсвіти на цій вулиці, яка є окрасою Тернополя, вже певний чaс не прaцюють, тож їх повністю оновлювaтимуть. Як розповідaють прaцівники підрядної оргaнізaції, буде вмонтовaно нові, міцніші світильники. Щодо розібрaної бруківки, то після встaновлення освітлювaчів, її знову вклaдуть нa стaре місце. Нaгaдaємо, що ліхтaрі вмон...
Пригоди
Вчора близько 19-ї години на вулиці Братів Бойчуків, 7 (біля школи № 19) маленький хлопчик, якого матір залишила самого вдома, ставши на відро, почав крізь відчинене вікно на п'ятому поверсі наляканим голосом її кликати.  Перехожі намагалися вмовити хлопчика відійти від вікна й відчинити натомість двері. Але дитину (на вигляд не більше 4-рьох років), яка перебувала у розпачі переконати не вдавалося. Мешканці будинку принесли ковдри, які люди натягнули вниз...
Кримінал
У нетверезого водія патрульні виявили свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з ознаками підробки. Сьогодні близько 12:30 год на вул. Привокзальна поліцейські підрозділу ТОР зупинили автомобіль VOLKSWAGEN за порушення правил дорожнього руху. Під час перевірки документів у водія інспектори виявили, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу має явні ознаки підробки. При перевірці по базі даних поліцейські встановили невідповідність VIN-коду, пов...
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!