«Яке ставлення в України до мене, таке ж в мене до неї» - середньостатистична думка однолітків незалежності…

«Яке ставлення в України до мене, таке ж в мене до неї» - середньостатистична думка однолітків незалежності…

Ось уже як двадцять незалежних років Україна насолоджується молодістю, свободою та демократією. За цей доволі недовгий, як для держави, вік країна зазнала хвилі радості, загальнодуховного піднесення, гордості, турбот, розчарування…

Гарант конституції з телеекранів вітає своїх громадян з національним святом. Інші, завчені, або зчитані з аркушів паперу монологи політиків українці слухають в обласних, районних центрах, провінціях. Звідусіль чути, скільки Україна змогла, скільки зробила і ще зробить хорошого для своїх синів та дочок. Принаймні, в цьому переконують слуги народу.

Саме в цей день найбільше згадують про ветеранів, багатодітних матерів, малозабезпечених українців. Влаштовують паради та святкові концерти.

- Правильно та логічно радіти, що ти – громадянин вільної держави, в якої є власна мова, історія і традиції. І не обов’язково запевняти всіх в тому, що ти – патріот, а просто ним бути, - дискутують між собою літні дідусі в скверику за драмтеатром.

«За молоддю – майбутнє!». Часто цією цитатою завершують свій виступ можновладці. Та наскільки прислухаються до молоді ті, хто реально можуть вплинути не лише на майбутнє, а й на теперішнє країни?

Перша дозріла «партія» українців от-от закінчить виші чи демобілізується зі Збройних Сил. На підході – друга, за нею – третя. Саме ровесникам незалежної України, тим, хто через 10-15 років очолюватиме держустанови та трудитиметься на благо держави  було поставлене просте питання: Для вас День незалежності – свято, чи черговий день в календарі? І ось які відповіли двадцятирічні тернополяни:

-  Звісно, для мене – це свято. Я пишаюсь тим, що є однолітком незалежності. Але все частіше помічаю, що причин для гордості стає все менше, - зізнається тернополянин Назар. - Важко сказати, чому саме так. Можливо, причиною є нинішня влада, чи пережитки радянського союзу, або наша ментальність...

Схожу думку має жителька файного міста, яка попросила залишитися невідомою.

- Звичайно День незалежності - це національне свято. Ми повинні пишатися тим, що нарешті наша держава виборола самостійність. Недарма наші пращури за це віддавали свої життя. Але на жаль радіти не дуже є чому. Нічого хорошого не сталося. Влада абсолютно не думає про народ і державу. Якщо говорити відверто, то більшість молоді взагалі не ходить на вибори, хоч і всі патріотично налаштовані.

- Я вважаю, що День незалежності є святом, оскільки вдома мене виховували в патріотичному дусі. Мій батько - росіянин, - розповідає двадцятирічна Тетяна. - Моя бабуся була заслана на 10 років в Сибір, як дочка куркуля. Тому для моєї сім’ї здобуття незалежності відіграло важливу роль. Я приїхала в Україну в 97-му році і, в принципі, помітила зміни на краще. Хоча і не дуже значні.

Ровесник незалежності Володимир каже, що 24 серпня для нього особлива дата. А державу не любити – це те ж саме, що не любити батьків:

- Звісно, не все так гаразд, як би хотілося, але ж це можна виправити. Головне - хотіти та прикладати всіх зусиль. І важливо, щоб це зрозуміли як на Сході України, так і на Заході.

Поділився своєю думкою і тернополянин Олег:

- Для мене – це черговий день в календарі. Нічого доброго немає, навіть навпаки – гірше стало. Скорочення робочих місць, зовнішні борги, бідність…

Вищевказані коментарі тернопільських однолітків незалежності – лише частина з тих, які зібрав кореспондент 0352.com.ua.

Були цитати, що відверто заставляли задуматись над ситуацією, яка склалася в державі. Були й коментарі із закликами до сепаратизму чи поділу країни на окремі території. Чимало прозвучало і позитивних відгуків.

Тим не менше, більшість опитаних тернополян вважають День незалежності вагомою подією як для України, так і для її громадян.