Яка доля хостелу для вояків АТО у Тернополі?

Місцеві активісти, які тривалий час допомагають бійцям АТО, б’ють на сполох.

Все – через хостел, який поблизу Тернополя мала відкрити відома волонтерка, символ Євромайдану та як сама представлялась – боєць «Айдару» Ліза Шапошнік.

Пройшло чимало часу від заяви про її намір відкрити хостел, де допомагатимуть бійцям, що повернулись із зони АТО. Там вони мали отримати медичну, юридичну та психологічну допомогу. Але, як з’ясували журналісти «RIA плюс», хостелу немає. Також ми поцікавились – куди поділись гроші, які жертвували тернополяни на потреби військових. Жодної відповіді на прямі запитання ми не отримали. Де зараз перебуває сама Ліза Шапошнік – теж невідомо.

• Пройшло чимало часу від заяви у місцевих ЗМІ про відкриття хостелу для бійців АТО Лізою Шапошнік, - каже керівник складу допомоги АТО та відомий волонтер Тарас Білан. – Зараз не чути ані про саму Лізу, ані про діючий хостел, ані про матеріальні цінності, які вона збирала. Виникає цілком логічне запитання: «Де Ліза? Де хостел? І хто така Ліза Шапошнік взагалі?».

Тарас Білан каже, що від початку військових дій тернопільські волонтери планували відкрити заклад допомоги бійцям АТО, які повернулись додому. Тоді, окрім складів допомоги, практично ніхто цим на Тернопільщині не займався.

Мали все для відкриття

• Потім до Тернополя навідалась Ліза Шапошнік, і, представляючись «айдарівкою», заявила про облаштування у нас хостелу для бійців, - каже Тарас Білан. – Аби не було, як у тій приказці - де є два українці, там 3 гетьмани, ми всі права на облаштування передали їй. І повідомили ЗМІ, що ми зупиняємо всі роботи щодо облаштування реабілітаційного центру.

Хоча на той момент тернопільські волонтери вже знайшли безкоштовне приміщення, мали будівельні матеріали, ліжка, телевізор, холодильник, провели електрику. Врешті все віддали на потреби бійців АТО. А всіх підприємців, які зголошувались допомагати хостелу, перенаправляти до Лізи Шапошнік, стверджує Тарас Білан.  

Голова благодійного фонду «Вікно життя» та волонтерка, яка опікується у Тернополі біженцями зі Сходу Ірина Жигунова розповіла, що до неї звернулась бригада будівельників. Люди теж хотіли долучитись до створення хостелу і готові були безкоштовно там працювати, тому волонтерка направила їх до Лізи Шапошнік.

Аби переконатись, чи діє хостел та поспілкуватись з пані Шапошнік, ми вирушили до с. Байківці, що в передмісті Тернополя.

На подвір’ї побачили літнього чоловіка. Як виявилось згодом, це військовий Віталій Конюхов, який повернувся з АТО. Його сюди зі столиці направили до тернопільського хостелу. Він теж допомагав облаштовувати та проводити ремонти. Зараз тут і проживає. А Лізи, повідомив чоловік, тут немає.

Ми зустрілись і з власником будівлі – Петром Бабчишиним. Тернополянин довго не погоджувався говорити про, як виявилось, неіснуючий хостел. Врешті – наважився.

Мріє про центр допомоги  

• Болить мені, бо я справді хотів, аби тут діяв центр допомоги бійцям АТО, - каже Петро Бабчишин. – Сам воювати не маю змоги за станом здоров’я. То хоч таким чином допоміг би нашій армії. Поки – самі бачите… Але я не втрачаю надії, що найдеться хтось порядніший, хто справді займеться хостелом. А не викачуватиме гроші з людей. І центр допомоги тут колись таки відкриють. 

Власник розповів, що познайомився з Лізою Шапошнік, коли вона телефонувала за оголошенням щодо оренди будинку. Коли почув, для чого приміщення – одразу погодився. Орендарі оглянули двоповерхову будівлю площею 350 кв. м і запропонували – платитимуть комунпослуги та за оренду. Врешті змовились – на 350 доларів, які мали б сплачувати за оренду, винаймачі облаштовуватимуть майбутній хостел.

• До будинку проведені всі комунікації, зроблене все, окрім косметичного ремонту, - каже Петро Бабчишин. – За «орендні» гроші винаймачі мали б ще доробити браму, облаштувати подвір’я, вхідні сходи. Я погодився.

Уклали договір між двома фізичними особами, адже документів як представник якоїсь організації Ліза не мала. Це було у січні, пригадує власник. Однак, договір вступав у дію з 1 березня.

Замість хостелу – приватний фонд

Почались ремонти. Після публікацій у ЗМІ почали приходити волонтери. Робота кипіла і всі ніби були задоволеними. Однак, невдовзі волонтери дізнались, що Ліза Шапошнік замість хостелу ніби створює власний фонд. Як згодом з’ясувалось, благодійний фонд «Обличчя країни» 5 березня пройшов державну реєстрацію з юридичною адресою у м. Тернополі на вул. Лук’яновича.

• У мене тоді теж виникло питання: чому в інтерв’ю розповідає про костел, гроші збирає на нього, допомогу надають теж сюди, а створюється незрозумілий приватний фонд, - пригадує пан Бабчишин. – Але Ліза запевнила – Київ в курсі і дав «добро». Я з’ясував в столичному товаристві ветеранів, які направили Лізу на Тернопільщину, чи відповідає це дійсності. Вони запевнили – жодної команди не давали, і їм про це нічого невідомо.

Після цього волонтерів у будинку поменшало. Люди відмовлялись працювати, бо зрозуміли, що хостелу не буде. Ремонтні роботи припинились, каже власник. Водночас росла заборгованість по комунплатежам. Врешті комунікації відключили.

• Я ходив по всім інстанціям, сплачував і за повторне підключення, оплатив всі борги, - каже власник. -  Лише за світло – 1820 грн і ще 275 – за підключення. (у редакції є копії документів). Також більше 3,5 тис. - за газ. За світло гроші вони повернули. За газ – ні.

«Я не для того воював…»

Невдовзі власника просто уникали та, таємно зібравшись, залишили будинок. На дверях технічної кімнати змінили замок. У сейфі його просто зламали. Зникли з будинку і приладдя, сантехніка, яку безкоштовно надавали підприємці. Залишили лише солдата, який приїхав до Тернополя ще в лютому. Він не погодився їхати з Лізою Шапошнік. Коли ми запитали причину, наче відрізав: «Я не для того воював, щоб бути гнидою. І в аферах участі не беру».

• Вони вже зібрались, бо після віче на Театральному майдані, певно, сюди не планували повертатись, - каже Петро Бабчишин. – Телефоном домовились – до кінця місяця вони заплатять борги за комуналку, і ми мирно розходимось. Я їм віддаю «гуманітарку», шафу.  

Де гроші, які збирали тернополяни саме на хостел та будматеріали, які надавали підприємці, власник не знає.

• Волонтери зробили стелі з гіпсокартону в кімнаті і коридорі, - каже Петро Бабчишин. - Всі без винятку матеріали надавали будівельні супермаркети безкоштовно. Підтвердженням цього є деякі накладні. Маю свого буса, тому довозив їх сам. Накладні віддавав Лізі. Декілька от залишились. Вона писала на всі організації листи від ТФ «Громадська організація «Товариство ветеранів АТО». На квитанціях – сума. І штамп оплачено. Фірми надавали безкоштовно.

Це - кидалово

Тернополянин Олександр Мишаківський сам ходив по друзям-підприємцям та переконував їх надати допомогу для хостелу.  

• Власники багатьох великих крамниць та фірм надавали матеріали безкоштовно, хоча накладну з тисячами гривень Ліза просила, - стверджує Олександр Мишаківський. – Скажімо, за раз зі складу магазину вивозили більше 100 кв. м плитки, потім ще. Говорила – накладні з сумами їй потрібні для звіту на Київ.

Безкоштовно підприємці надавали і шпаклівки, арматуру, матеріал на підвісну стелю, фарбу, щебінь, каже тернополянин. Часто просили бодай якісь документи, куди це все використають – у Лізи Шапошнік «паперів» не було.

• Треба було міняти опалення – домовився з приватником і той за роботу нічого не взяв, - каже Олександр Мишаківський. – А зараз ситуація вкрай неприємна. Це кидалово. Я побачив, що нема з ким працювати. Від березня спільних справ з Лізою Шапошнік не маю. А вона зверталась до моїх друзів за безкоштовною допомогою навіть не ставлячи мене до відома. Так не робиться. Нехай собі живе і не поганить те, заради чого ми всі працювали – аби реально допомогти людям, які пройшли пекло війни. Не судилось…