Фокус із розпиленням жінки: тернополянин вже 13 років працює ілюзіоністом

Михайло Попівчак народився у Тернополі. Працює фокусником-ілюзіоністом уже 13 років. Любить свою професію за те, що вона створює людям гарний настрій та викликає сміх.

- Коли Ви почали цікавитись фокусами?

- Усе почалось як хобі десь у 13-14 років. Уже тоді мене цікавили різні загадкові речі, чому саме так, а не по-іншому. Якось мені до рук потрапила одна книжка з фокусами. Вони, правда, були доволі примітивні, але з них я фактично розпочинав. Десь щось прочитав, почав показувати знайомим, і так усе закрутилось.

- З якого моменту можна відраховувати відлік уже вашої професійної діяльності як фокусника?

– Мабуть, з 2002 року. Тоді відбувся мій перший вихід на сцену. До того я займався цим більше як аматор. Після закінчення школи в мене був свого роду пошук себе: я ще не знав, ким хочу стати, що робити в житті. Та якось купив газету, знайшов там оголошення про набір артистів циркового жанру і зателефонував за вказаним номером. Так познайомився з одним чоловіком, який на той час організовував невеличкі виступи. З ним я і розпочав свою кар’єру. Насправді, це був для мене великий і цінний досвід. Я бачив, як саме організовують виступи перед публікою, зазирав у внутрішній бік шоу. Зрозуміло, що для глядача виступ артиста складається умовно з годинної програми. Проте підготовка до шоу – це набагато триваліший  і складніший процес, пише Номер один.

- Значить, уже тоді Ви мали перші гонорари?

- Заробляли ми тоді, відверто кажучи, копійки, але здивовані очі дітей були варті мого часу та сили. Це давало хвилю задоволення від роботи, тим паче - улюбленої роботи. Хоча спочатку було дуже важко. Це виснажувало, проте десь через рік роботи я почав відчувати отой заряд емоцій від глядачів, я їх дивував - і це приносило мені неймовірне моральне збагачення. Та в певний момент я зрозумів, що слід уже рухатися далі. Тоді й почав уже самостійно займатися виступами.

З реквізитом  було завжди сутужно

- Важко було починати самостійну кар’єру?

- Звісно, важко. В житті немає абсолютно легких шляхів. Але поступово я змінював програму, збільшував реквізит. Хоча саме з реквізитом  було завжди сутужно, бо доводилося все створювати самостійно. Крім того, потрібно враховувати багато нюансів: номер має бути ефектний, нескладний, практичний для переміщення. Такі речі, як карти чи монети, можна купити. А все інше доводилося майструвати власними силами.

- У Вас авторські фокуси чи Ви черпаєте натхнення в інших?

- Свій фокус – це поняття відносне. От візьмемо, до прикладу, ноти: усім вони відомі, але кожен створює з них свою музику. Так само і з фокусами. Є певні принципи (я їх вам розсекретити не можу, сміється – авт.), на основі яких слід будувати номер. Що ж стосується чогось нового, то в наш час щось уже придумати важко.

– Ви виступали за кордоном? Не хотіли там залишитись?

- Так, мав нагоду виступати у Польщі, Франції, Німеччині, Люксембурзі. Там по-своєму цікаво. Тоді люди там видавались мені такими спокійними, незаклопотаними.  Що цікаво, ми, бувало, виступали і в приміщеннях костелу. Спочатку мені було трохи дивно, але потім зрозумів, що для французів та німців це нормально. То чому не виступити? Але особисто я там би жити не хотів. На гастролі поїхати  - з радістю. Проте не більше.

- Чи є істотна різниця: дивувати людей в Україні і за кордоном?

- Є. Наші люди більш критичні, хоч і не всі. Українці намагаються все ж таки розгадати, в чому суть фокуса. А за кордоном люди просто отримують задоволення від побаченого, слідкують за виступом як за мистецтвом.  Хоч і в нас, і у них всі розуміють, що це фокус, обман, ілюзія - те, чого насправді немає й існує водночас.

Працюю над зникненням… голови

- Є фокус, яким Ви пишаєтесь?

- Є у мене фокус зі монетками. Його свого часу вигадав француз. Він по-різному називався, зараз навіть важко сказати, як автор сам його називав. Але, здається, він носив назву «Сон бідняка». Творцем його був Роберт Гуден. Він брав невеличке відерко і в нього з повітря ловив монети. Цьому номеру вже понад 200 років. Кому його зараз не показую, то всім подобається.

- Я знаю, що Ви хотіли зробити фокус із розпиленням жінки? Чи побачить все ж його тернопільська публіка?

- От скоро буде рік, як я над ним працюю. Номер виявився трішки складнішим, ніж здавалося. Там суть фокуса більше не у розпилюванні жінки, а у тому, що в неї має на деякий час зникнути голова. Надіюсь, у мене він таки вдасться і тернополяни його побачать.

- Скільки у Вашій програмі номерів?

- Якщо найкращих, то десь 15.

- А чи знайомі Ви з іншими фокусниками Тернопілля?

- Я чув, що вони є. Проте, на жаль, ніколи не бачив їх виступів.

- Якби була можливість, з яким відомим фокусником Ви б хотіли поспілкуватися? Мабуть, у Вас є свого роду кумири?

– Поспілкуватись особисто я хотів би, звичайно, з Коперфілдом. Це людина-легенда. Хоч я розумію, що це практично нереально. Однак у житті буває різне. Знаєте, як я ще навчався у школі, часто тікав з уроків, щоб подивитися одну програму по телевізору - про відомих світових  фокусників. Заради них був тоді готовий жертвувати одним уроком.  У мене навіть є мрія зробити в Тернополі велику фокусну програму, схожу на ту, яку робить Коперфілд. Та наразі це лише мрія.

Друзі в карти зі мною не грають

- Як Ви спілкуєтеся з друзями? Вони ж, мабуть, постійно вимагають розкрити таємниці кожного фокуса?

- У середовищі фокусників є декілька правил, одне з них - не розкривати секретів. Друзі вже змирилися з цим правилом. На початках ще якось намагались «витягти» з мене таємниці, але це минуло. Та й для чого вивідувати секрет? Людина тоді втрачає віру в чудо. Нехай ця віра жива. Думаю, для глядачів достатньо подивитися та отримати задоволення від вистави.

- А Ви з друзями, коли граєте в карти, не користуєтесь своїми фокусними вміннями?

- Їх можна було б використовувати. Як не крути, але якщо займаєшся фокусами, то знаєш багато різних "штук". Люди, які використовують такі "штуки" при грі в карти, називаються шулерами, а прийоми - шулерські. Але я цим умінням не користуюся, бо в карти зі мною не грають (сміється – авт.). Хоча можна було б спробувати для розваги.

- А як Ви ставитесь до містики? Зазвичай люди, які цікавляться потаємним, починають "розкладати" карти Таро?

- До містики ставлюсь нормально, позитивно й обережно. Карти Таро не розкладаю, хоч і цікавлюся різними загадковими речами. Мені цікава астрологія, нумерологія, одним словом - езотерика і взагалі таємниця як така.

- Таке немагічне запитання: чому Ви відмовились від картоплі?

- Свого часу мені до рук потрапила стаття Марії Грицай. На той час вона працювала завідувачем відділу Українського інституту екології людини. Пані Марія займалася питанням харчування взагалі. Так-от, згідно з дослідженнями, пектини бульб картоплі є токсичними для всіх чотирьох груп крові. Тобто картопля знижує імунітет людини. Плюс крохмаль і хімія, якою оброблять цю культуру. До речі, ще рабовласники в Перу годували картоплею рабів ,бо вважали, що вона притупляє мозок людей. Цих причин для мене виявилось більш ніж достатньо, аби відмовитись від картоплі.

- А в Тернополі Вас часто впізнають на вулиці?

- Іноді впізнають. Бувало, йду містом, люди вітаються, я вітаюсь у відповідь, а потім не можу згадати, коли ми познайомились. Але це нормально, все-таки у вересні виповниться 13 років від початку моєї діяльності як фокусника.

Найважче виступати перед дітьми

- Не хотіли б переїхати у столицю, там же, мабуть, більше можливостей для розвитку?

- Знаєте, ні, я б не хотів переїздити. І справа навіть не в можливостях. Я б не зміг жити у Києві. Столиця – це постійний рух, метушня. Мені ж до душі більш така спокійна атмосфера. Якби у мене була можливість, взагалі б переїхав у будиночок поблизу Тернополя.

- А тернопільська публіка – вона яка?

- Вона різна. Тут усе залежить від настрою або навіть від  дня тижня. Бувають різні люди. Важко сказати. Я вважаю, що певна група людей здатна створювати навколо себе атмосферу або позитивну, або негативну. Тому, щоб ти їм не показував, усе залежатиме від настрою. Найважче мені завжди було виступати перед дітьми. Бо є різна малеча: їм подекуди важко просто посидіти навіть 10 хвилин на одному місці. А для фокусника увага публіки є чи не ключовою.

- А виступали перед відомими людьми Тернополя?

- Можливо, хтось у залі й був, але я не звернув увагу. Важко згадати.

- Зрозуміло, що для глядачів фокуси – це, в першу чергу, розвага. А що для вас фокуси?

– Знаєте, фокуси змінили моє життя. Це щиро. Коли я ще навчався у школі, будучи підлітком, вважав себе непривабливим, від чого не вмів спілкуватися з людьми, часто замикався в собі. А коли почав займатись фокусами, зрозумів, що для цього, перш за все, слід бути впевненим у собі, правильно говорити, красиво себе подати. Фокуси дали мені можливість змінитись та переоцінити себе. За це я їм дуже вдячний.

Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образ; безпосереднє порівняння з іншими конкуруючими компаніями; безпідставні заяви, що ображають діяльність компанії і / або її послуги; розміщення посилань на сторонні інтернет-ресурси; реклама та самореклама.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань. Для оцінок та рецензій використовуйте форму відгуку

Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!