Фокус із розпиленням жінки: тернополянин вже 13 років працює ілюзіоністом

Михайло Попівчак народився у Тернополі. Працює фокусником-ілюзіоністом уже 13 років. Любить свою професію за те, що вона створює людям гарний настрій та викликає сміх.

- Коли Ви почали цікавитись фокусами?

- Усе почалось як хобі десь у 13-14 років. Уже тоді мене цікавили різні загадкові речі, чому саме так, а не по-іншому. Якось мені до рук потрапила одна книжка з фокусами. Вони, правда, були доволі примітивні, але з них я фактично розпочинав. Десь щось прочитав, почав показувати знайомим, і так усе закрутилось.

- З якого моменту можна відраховувати відлік уже вашої професійної діяльності як фокусника?

– Мабуть, з 2002 року. Тоді відбувся мій перший вихід на сцену. До того я займався цим більше як аматор. Після закінчення школи в мене був свого роду пошук себе: я ще не знав, ким хочу стати, що робити в житті. Та якось купив газету, знайшов там оголошення про набір артистів циркового жанру і зателефонував за вказаним номером. Так познайомився з одним чоловіком, який на той час організовував невеличкі виступи. З ним я і розпочав свою кар’єру. Насправді, це був для мене великий і цінний досвід. Я бачив, як саме організовують виступи перед публікою, зазирав у внутрішній бік шоу. Зрозуміло, що для глядача виступ артиста складається умовно з годинної програми. Проте підготовка до шоу – це набагато триваліший  і складніший процес, пише Номер один.

- Значить, уже тоді Ви мали перші гонорари?

- Заробляли ми тоді, відверто кажучи, копійки, але здивовані очі дітей були варті мого часу та сили. Це давало хвилю задоволення від роботи, тим паче - улюбленої роботи. Хоча спочатку було дуже важко. Це виснажувало, проте десь через рік роботи я почав відчувати отой заряд емоцій від глядачів, я їх дивував - і це приносило мені неймовірне моральне збагачення. Та в певний момент я зрозумів, що слід уже рухатися далі. Тоді й почав уже самостійно займатися виступами.

З реквізитом  було завжди сутужно

- Важко було починати самостійну кар’єру?

- Звісно, важко. В житті немає абсолютно легких шляхів. Але поступово я змінював програму, збільшував реквізит. Хоча саме з реквізитом  було завжди сутужно, бо доводилося все створювати самостійно. Крім того, потрібно враховувати багато нюансів: номер має бути ефектний, нескладний, практичний для переміщення. Такі речі, як карти чи монети, можна купити. А все інше доводилося майструвати власними силами.

- У Вас авторські фокуси чи Ви черпаєте натхнення в інших?

- Свій фокус – це поняття відносне. От візьмемо, до прикладу, ноти: усім вони відомі, але кожен створює з них свою музику. Так само і з фокусами. Є певні принципи (я їх вам розсекретити не можу, сміється – авт.), на основі яких слід будувати номер. Що ж стосується чогось нового, то в наш час щось уже придумати важко.

– Ви виступали за кордоном? Не хотіли там залишитись?

- Так, мав нагоду виступати у Польщі, Франції, Німеччині, Люксембурзі. Там по-своєму цікаво. Тоді люди там видавались мені такими спокійними, незаклопотаними.  Що цікаво, ми, бувало, виступали і в приміщеннях костелу. Спочатку мені було трохи дивно, але потім зрозумів, що для французів та німців це нормально. То чому не виступити? Але особисто я там би жити не хотів. На гастролі поїхати  - з радістю. Проте не більше.

- Чи є істотна різниця: дивувати людей в Україні і за кордоном?

- Є. Наші люди більш критичні, хоч і не всі. Українці намагаються все ж таки розгадати, в чому суть фокуса. А за кордоном люди просто отримують задоволення від побаченого, слідкують за виступом як за мистецтвом.  Хоч і в нас, і у них всі розуміють, що це фокус, обман, ілюзія - те, чого насправді немає й існує водночас.

Працюю над зникненням… голови

- Є фокус, яким Ви пишаєтесь?

- Є у мене фокус зі монетками. Його свого часу вигадав француз. Він по-різному називався, зараз навіть важко сказати, як автор сам його називав. Але, здається, він носив назву «Сон бідняка». Творцем його був Роберт Гуден. Він брав невеличке відерко і в нього з повітря ловив монети. Цьому номеру вже понад 200 років. Кому його зараз не показую, то всім подобається.

- Я знаю, що Ви хотіли зробити фокус із розпиленням жінки? Чи побачить все ж його тернопільська публіка?

- От скоро буде рік, як я над ним працюю. Номер виявився трішки складнішим, ніж здавалося. Там суть фокуса більше не у розпилюванні жінки, а у тому, що в неї має на деякий час зникнути голова. Надіюсь, у мене він таки вдасться і тернополяни його побачать.

- Скільки у Вашій програмі номерів?

- Якщо найкращих, то десь 15.

- А чи знайомі Ви з іншими фокусниками Тернопілля?

- Я чув, що вони є. Проте, на жаль, ніколи не бачив їх виступів.

- Якби була можливість, з яким відомим фокусником Ви б хотіли поспілкуватися? Мабуть, у Вас є свого роду кумири?

– Поспілкуватись особисто я хотів би, звичайно, з Коперфілдом. Це людина-легенда. Хоч я розумію, що це практично нереально. Однак у житті буває різне. Знаєте, як я ще навчався у школі, часто тікав з уроків, щоб подивитися одну програму по телевізору - про відомих світових  фокусників. Заради них був тоді готовий жертвувати одним уроком.  У мене навіть є мрія зробити в Тернополі велику фокусну програму, схожу на ту, яку робить Коперфілд. Та наразі це лише мрія.

Друзі в карти зі мною не грають

- Як Ви спілкуєтеся з друзями? Вони ж, мабуть, постійно вимагають розкрити таємниці кожного фокуса?

- У середовищі фокусників є декілька правил, одне з них - не розкривати секретів. Друзі вже змирилися з цим правилом. На початках ще якось намагались «витягти» з мене таємниці, але це минуло. Та й для чого вивідувати секрет? Людина тоді втрачає віру в чудо. Нехай ця віра жива. Думаю, для глядачів достатньо подивитися та отримати задоволення від вистави.

- А Ви з друзями, коли граєте в карти, не користуєтесь своїми фокусними вміннями?

- Їх можна було б використовувати. Як не крути, але якщо займаєшся фокусами, то знаєш багато різних "штук". Люди, які використовують такі "штуки" при грі в карти, називаються шулерами, а прийоми - шулерські. Але я цим умінням не користуюся, бо в карти зі мною не грають (сміється – авт.). Хоча можна було б спробувати для розваги.

- А як Ви ставитесь до містики? Зазвичай люди, які цікавляться потаємним, починають "розкладати" карти Таро?

- До містики ставлюсь нормально, позитивно й обережно. Карти Таро не розкладаю, хоч і цікавлюся різними загадковими речами. Мені цікава астрологія, нумерологія, одним словом - езотерика і взагалі таємниця як така.

- Таке немагічне запитання: чому Ви відмовились від картоплі?

- Свого часу мені до рук потрапила стаття Марії Грицай. На той час вона працювала завідувачем відділу Українського інституту екології людини. Пані Марія займалася питанням харчування взагалі. Так-от, згідно з дослідженнями, пектини бульб картоплі є токсичними для всіх чотирьох груп крові. Тобто картопля знижує імунітет людини. Плюс крохмаль і хімія, якою оброблять цю культуру. До речі, ще рабовласники в Перу годували картоплею рабів ,бо вважали, що вона притупляє мозок людей. Цих причин для мене виявилось більш ніж достатньо, аби відмовитись від картоплі.

- А в Тернополі Вас часто впізнають на вулиці?

- Іноді впізнають. Бувало, йду містом, люди вітаються, я вітаюсь у відповідь, а потім не можу згадати, коли ми познайомились. Але це нормально, все-таки у вересні виповниться 13 років від початку моєї діяльності як фокусника.

Найважче виступати перед дітьми

- Не хотіли б переїхати у столицю, там же, мабуть, більше можливостей для розвитку?

- Знаєте, ні, я б не хотів переїздити. І справа навіть не в можливостях. Я б не зміг жити у Києві. Столиця – це постійний рух, метушня. Мені ж до душі більш така спокійна атмосфера. Якби у мене була можливість, взагалі б переїхав у будиночок поблизу Тернополя.

- А тернопільська публіка – вона яка?

- Вона різна. Тут усе залежить від настрою або навіть від  дня тижня. Бувають різні люди. Важко сказати. Я вважаю, що певна група людей здатна створювати навколо себе атмосферу або позитивну, або негативну. Тому, щоб ти їм не показував, усе залежатиме від настрою. Найважче мені завжди було виступати перед дітьми. Бо є різна малеча: їм подекуди важко просто посидіти навіть 10 хвилин на одному місці. А для фокусника увага публіки є чи не ключовою.

- А виступали перед відомими людьми Тернополя?

- Можливо, хтось у залі й був, але я не звернув увагу. Важко згадати.

- Зрозуміло, що для глядачів фокуси – це, в першу чергу, розвага. А що для вас фокуси?

– Знаєте, фокуси змінили моє життя. Це щиро. Коли я ще навчався у школі, будучи підлітком, вважав себе непривабливим, від чого не вмів спілкуватися з людьми, часто замикався в собі. А коли почав займатись фокусами, зрозумів, що для цього, перш за все, слід бути впевненим у собі, правильно говорити, красиво себе подати. Фокуси дали мені можливість змінитись та переоцінити себе. За це я їм дуже вдячний.

Автор
( 0 оцінок )
Викладення
( 0 оцінок )
Актуальність
( 0 оцінок )

Відгуки та коментарі

Написати відгук
Написати коментар

Відгук - це думка або оцінка людей, які бажають передати досвід або враження іншим користувачам нашого сайту з обов'язковою аргументацією залишеного відгука. Основний принцип - «відвідувай - відписувай ». Ваш відгук допоможе багатьом прийняти правильне рішення Коментарі призначені для спілкування та обговорення, а також для роз'яснення питань, що цікавлять

Не дозволяється: використання ненормативної лексики, погроз або образи; пряме порівняння з іншими конкуруючими компаніями; розміщення посилань на сторонні ресурси Інтернету; реклама та самореклама, заяви, пов'язані з діяльністю компанії.

Введіть email:
Ваш e-mail не відображатиметься на сайті
або Авторизуйтесь , для написання відгуку
Автор
0/12
Викладення
0/12
Актуальність
0/12
Відгук:
Завантажити фото:
Вибрати
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!