На Тернопільщині правоохоронці намагались «пришити» рецидивісту вбивство?

До 14 років позбавлення волі засудив Чортківський районний суд 36-річного Михайла Б. П’ять разів через крадіжки та грабунки рецидивіст потрапляв за ґрати, тепер же його визнано винним у вбивстві 74-річної пенсіонерки. Водночас прокуратура не довела, що саме він убив і пограбував ще одну бабцю. Апеляційний суд Тернопільської області залишив вирок без змін.

Закривавлені стіни рідної домівки

…86-річну бабцю Наталю знайшов онук. Старенька лежала у калюжі крові, зігнувши перев’язану шерстяною хусткою хвору ногу, в закривавленій білій нічній сорочці. Засохлі бурі краплі рясно вкривали стіни, меблі та навіть віконні фіранки. Видовище було настільки жахливим, що від побаченого юнак закричав. Почувши несамовитий голос сина, батько знадвору щосили штовхнув двері й перше, що побачив з порога, босі ноги матері у калюжі крові.

Рідні викликали міліцію. Вже під час огляду хати син пригадав, що за декілька днів до трагедії старенька, ніби передчуваючи біду, в розмові по телефону сказала, що має коло себе 3 тис. грн. Однак грошей у схованці не було.

Тим часом на подвір’ї зібралися сусіди. Подія сталася 18 січня ц. р. у с. Заболотівка, що на Чортківщині.

– Я принесла бабці Наталі свячену воду, стукала-гукала – ані звуку. Бачу, і кури ще не випущені, хоча вона завжди вставала раніше за мене, от і вирішила подзвонити  синові. Не дай Боже, думаю, заслабла старенька! А вона, бідна, вже й не чула мене, – охоче переповідала односельцям ранкову подію сусідка, тітка Олена.

Жінки стиха плакали, чоловіки співчували і хмуро курили. Раптом одна з молодиць пригадала, що вчора бачила на вулиці неподалік незнайомця. Молодик почав розпитувати, чи, бува, не потрібно комусь дров нарубати чи щось по господарству попорати. Потім почав цікавитися самотніми пенсіонерами: мовляв, може, комусь із них потрібна допомога?

«Я сказала, що у нас таких нема, і він пішов собі далі по вулиці. Хто ж знав, що воно так вийде», – тяжко зітхнула жінка.

«А, може, це хтось свій? – припустив інший сусід, дядько Василь. – Бачили ж, на столі стояли дві чарки, горілка і м’ясне. Певно, хтось прийшов привітати бабцю з Водохрещем, вона і накривала на стіл, а він, душогуб, її забив, а гроші забрав».

Проте судова медекспертиза не виявила жодних слідів на склянках. Тобто вбивця зімітував, ніби жертва пригощала незваного гостя. Натомість душогуб якоюсь залізякою (ймовірно, шматком залізної труби) забив нещасну, перетворивши голову та тіло старенької на криваве місиво.

На жаль, ранковий сніг замів усі сліди: затримати вбивцю, як-то кажуть, на «гарячому» не вдалось.

Пив і плакав

Та не встигли затихнути розмови про кривавий злочин, як два місяці потому, в березні, у сусідньому селі Залісся цього ж району стався аналогічний злочин, пише Номер один. Тільки того разу першою нещастя відчула дочка: жінка два дні марно намагалась додзвонитися до старенької матері. Передчуваючи щось недобре, вона зателефонувала до сусідки і попрохала сходити до рідненької: чи, бува, здорова вона? Зайшовши на чуже подвір’я, сусідка відчула дивне занепокоєння і навіть острах. Вхідні двері виявились зачиненими, а кури, корова та навіть кіт такими голодними, що вже навіть не кричали.

Стареньку господиню знайшли мертвою у власній хаті – бабцю Марію зарубали, а з шухлядки зникло півтори тисячі гривень, заощаджених на «чорний день».

Ледь не першим тоді під підозру потрапив саме Михайло Б., адже ні для кого в селі не було секретом, що він часто допомагав пенсіонерці по господарству, вона ж за це справно платила, хоча пенсію мала мізерну – тисячу гривень.

Більше того, під час обшуку в будинку його співмешканки знайшли закривавлені чоловічі штани та куртку. Михайло ж і не відказувався: так, це він зарубав 74-річну жінку.

– Розумієте, за два дні до того я був у неї, хлів їй почистив, соломи натягав, картоплі з погребу дістав. Пішов до хати, а баба лише 20 грн. дала. Це ж експлуатація, – заледве вимовив останнє слово неодноразово судимий галабурдник. – А перед нею на столі лежали гроші – двадцятки, п’ятдесятки, сотні, загалом півтори тисячі. Тож я все забрав і пішов. Вона мені вслід кричала, що пожаліється в міліцію. Та навіщо старій гроші?

За чужу пенсію злодій купив коханці не квіти, а дві пляшки горілки, пластмасове відро і віник, повернув знайомій продавщиці давнішній борг.

Та чуже – це не кровне. За пару днів грошей як не було. І тоді чолов’яга згадав про погрозу пенсіонерки пожалітися правоохоронцям. Знову потрапити за ґрати злодюзі не хотілося. Тож увечері, переконавшись, що п’яна співмешканка спить, вдягнув рукавички, сховав під курткою сокиру і пішов до чужого двору. Тихенько постукав. Старенька визирнула у вікно, та, побачивши Міська, не зло крикнула: «Що, совість замучила? Прийшов повернути чужі гроші?» Відчинивши двері, спокійно повернулася спиною. Та ледь встигла переступити поріг кімнати, як злодій ззаду вдарив жінку сокирою по голові. Вона голосно скрикнула, повернула перекошене болем обличчя до нього і повільно впала. Стогнучи, спробувала підвестись, та вбивця вдарив ще раз, і ще…

Потому на звичному місці знайшов ключ, зачинив вхідні двері й почалапав додому. Десь по дорозі викинув ключ і сокиру в рихлий сніг. Уже перед хатою також снігом обтер руки та куртку від крові. Дружина спала, тож Місько швидко роздягнувся і примостився поруч.

Коли декілька днів потому до помешкання Б. прийшли міліціонери, рецидивіст, здається, навіть не здивувався.

«Ці два дні він пив і постійно плакав і скавчав, що зарубав бабу Марію», – зізналась у суді співмешканка душогуба. Також жінка визнала, що коли вони йшли у гості, помітила у чоловіка на куртці пляму, схожу на кров, але він запевнив, що просто десь забруднився.

Слідів з експертизи не викинеш

Тим не менше, хоча під час перебування у слідчому ізоляторі підозрюваний Б. зізнався у вбивствах двох пенсіонерок, у суді він категорично заперечив: «Я жінку з Заболотівки не вбивав і не хочу спокутувати чужий гріх!» Стверджував, що наговорив на себе через нелюдські катування в міліції. Певною мірою підтвердили його слова й висновки судової медекспертизи, адже відбитки взуття з першого місця вбивства Михайлові Б. не належать, а інших доказів немає.

Більше того, на знайденому правоохоронцями у лісі шматку залізної труби, що нібито він закинув, утікаючи з місця вбивства, експерти не виявили слідів крові жертви. Так, залізячка декілька місяців пролежала у снігу, але…

Цілком ймовірно, що рецидивіст на «дєло» прийшов не один, але свого спільника не видав. Висновок один: якщо не доказано-не доведено, значить, і не винуватий.

А якщо це справді не він?