Сифіліс в українських школах має «соціальне обличчя»

Не так давно фахівці охорони здоров’я Великої Британії повідомили, що занепокоєні «спалахом» сифілісу серед англійських підлітків. Сифіліс належить до найдавніших венеричних хвороб. За однією з версій, про неї стало відомо ще за часів Гіппократа (460 р.до н.е), за іншою – під час плавань з континенту до континенту під час епохи Великих географічних відкриттів (XIV ст.). Так чи інакше, попри бурхливий розвиток медицини позбавити людство від цієї венеричної хвороби досі не вдалось.

Директор Державної установи «Інститут дерматології та венерології Академії медичних наук України» (єдиного в Україні інституту такого профілю), професор Геннадій Мавров розповів «Коментарям», наскільки актуальне це захворювання для вітчизняних підлітків.

Як зараз складається ситуація з захворюванням на сифіліс серед наших підлітків?

За минулий рік було зареєстровано всього 145 випадків сифілісу. Цікаво, що домінуючу позицію по цьому захворюванню займають дівчата: 114 осіб від загальної кількості, що складає приблизно 78%.

Чому саме дівчата хворіють частіше?

Ну ми ж говоримо про підлітковий вік, а по сифілісу у всьому світі тенденція саме така – в молодому віці хворіють більше дівчата. А чим більший вік, тим показники викривлюються: після 25 років дівчата вже йдуть у «меншість», а після 30 – «в лідери» вириваються чоловіки. Це можна пояснити тим, що жінки після тридцяти років вже якось «стабілізуються». А чоловіки, вони ж  стабільністю не відрізняються, до того ж, доволі часто користуються послугами повій, навіть до дуже поважного віку.

Кількість хворих у нас не така вже і велика, отже на сполох бити не варто?

На перший погляд здається, що цифри малі, але насправді вони є одними із найвищих в Європі. Іншими словами, «спалахи» хвороби за кордоном в рази не дотягують до нашої «буденщини». Хоча варто відзначити, що за останні п’ять років ситуація значно покращилась. Ще в 2006 році хворими на сифіліс серед підлітків було майже 450 осіб, а сьогодні ця цифра скоротилась в три з чимось рази.

За рахунок чого відбулось це скорочення?

Важко відповісти на це питання. Сифіліс – це така хвороба, що зазнає коливань від 11 до 22 років. Тобто вона поступово іде на спад, а потім може раптово починати «набирати обертів». Чому так відбувається, сказати важко. Є гіпотеза, що це пов’язано з природними чинниками. Останній піковий період захворювання на сифіліс у нас відмічався в кінці 90-х. Тож можна сказати, що зараз стадія затихання і накопичення. Однак ніхто не може гарантувати, що за кілька років у нас не відбудеться суттєвого зростання захворюваності.

А як можна оцінити сучасні методи лікування, чи достатньо вони ефективні?

Сучасні  методи лікування сифілісу в більшості випадків ефективні. Але якщо є порушення імунної системи – ВІЛСНІД, туберкульоз, алкоголізм, просто погане  харчування і умови життя - то вірогідність невдач зростає до 10%, навіть і з застосуванням найбільш сучасних методів лікування. Взагалі сифіліс – хвороба молодих, тож якщо він виявляється вчасно і лікується адекватно, то вірогідність позбутись цієї проблеми висока. Але однією із суттєвих перешкод в «перемозі» над хворобою є самолікування. А саме – безрецептурне і безконтрольне вживання антибіотиків, що може перевести хворобу в приховану стадію. Ось, наприклад, людина починає хворіти на ОРВІ чи грип, купує сильні антибіотики і п’є їх, тим самим «пригнічуючи» симптоми венеричної хвороби, переводячи її в приховану стадію. А потім, при аналізі крові, раптово виявляється, що в неї знайдено сифіліс. Тож якщо на статевих органах з’являється якесь ущільнення, ерозія чи виразка і підвищується температура тіла - треба негайно звертатись до спеціаліста.

Чи є якісь «пікові» області в Україні, де хворих на сифіліс найбільше?

Так, є різниця між сходом і заходом України. В основному, дані по сифілісу збігаються з загальною картиною венеричних захворювань. Хвороби такого типу більше розповсюджені на сході країни і в Київський області, а в західних і північних регіонах – менше. Це можна пояснити тим, що для українського населення розповсюдження сифілісу носить «соціальний» характер. А східні області, як всім відомо, більш проблемі в цьому плані. Якщо в західних країнах основними «резервуарами накопичення» хвороби є гомосексуальні сексуальні стосунки, то на сході це неповна родина, алкоголізм батьків, сирітство та безпритульність.

Британські медики пов’язують «спалах» сифілісу в своїй країні із соціальними мережами. Вони начебто спрощують знайомство і відповідно, призводять до легкого встановлення сексуальних контактів. Як ви ставитесь до такої думки?

Я вважаю, що тісне спілкування підлітків в соцмережах якщо і має якесь значення, то для дуже невеликої кількості молоді. У нас основною причиною, як я вже казав, є соціальні чинники, які можуть змінюватись, але мають одну основу – нестабільна родина і соціальна незахищеність. Не треба лякати людей, що підлітки заражаються сифілісом через соціальні мережі. Сифіліс же не проникає через дроти, не плигає з екрану. Це застаріла традиційна венерична хвороба, яка змінює своє обличчя і пристосовується до нових соціальних умов. В нашій країні інтернет ще не настільки розвинений, щоб особливо зважати на нього. Ми знаємо, що такі соціальні групи, як чоловіки, що мають секс з чоловіками, чи агентства повій, справді використовують інтернет для реклами і налагодження сексуальних знайомств. Але стверджувати, що це впливає на розповсюдження сифілісу, не варто.