Встигав воювати і фотографувати - про Віктора Гурняка згадують його друзі та побратими

Світлий, добрий, щирий, чесний, справжній, відданий, справжній патріот – таким згадують Віктора Гурняка його друзі і побратими. Він був найкращим і в пам’яті усіх таким і залишиться.

Віктора немає серед нас уже майже рік, а йому у Facebook пишуть – присвячують побачені світанки та підкорені вершини гір: «Якшо вірити, що ми там, де наші думки чи думки про нас, то вважай, що ти теж бачив цей схід сонця з-за Говерли. Дивилася за двох». Пишуть ті, хто перегортає сторінку календаря зі світлинами Героїв, а жовтень – сторінка Віктора. «Прокинувшись о 3 год. ночі, я була такою щасливою, мені хотілось знову заснути і бачити цей сон. Він був дуже коротким, але дуже чітким і мені важливим. Я бачила тебе, тебе такого щасливого та світлого. Навіяло спогади про наш перший танець, сьогодні ми танцювали вдруге так ніжно, так любляче та з посмішками на обличчі. Відчуття, що ти мене тримаєш, і досі залишилось зі мною», - пише його дружина Ірина Гурняк. Йому пишуть, що пам’ятають…

Комусь він був сином, чоловіком, братом, другом, побратимом, колегою. Хтось ближче, а хтось на відстані – Віктора знали тисячі людей. Для кожного він був по-своєму «СВІЙ» і кожен вважає, що втратив когось дуже близького. Нашій редакції теж пощастило, і нехай на короткий час, але ми теж змогли доторкнутися до його життя, запалитися його невичерпним оптимізмом, пише 20 хвилин

Людина живе доти, доки її пам’ятають. Ось яким його пам’ятатимуть друзі і побратими.

Для нього не існувало неможливого

- Про Вітька можна дуже багато говорити. Він був авантюристом у хорошому сенсі цього слова, - розповідає близький друг Віктора Назар Зелінка. - У 2002 році склав пластову присягу на вірність Україні. Там є слова, що пластуна просять допомагати іншим. Віктор завжди ставив чуже вище, аніж своє, завжди намагався всім допомогти. Так і загинув, допомагаючи іншим. Він перевіз тисячі касок, бронежилетів, доправив десятки автомобілів. Останні місяці, коли ми займалися волонтерською справою, Віктор вишукував можливості, щоб зібрати і передати чи доставити допомогу. Для нього не існувало нічого неможливого. Рідних і друзів заспокоював: «Я бачу, що моє місце зараз там, усе буде добре, не переживайте». Віктор був найкращим другом. Ми зналися з дитинства, вчилися в одному коледжі, одного року одружилися, навіть наші доні народилися з різницею у три місяці. Він дуже любив своїх дівчат: донечку Юстинку, дружину Іру та сестру Олю. Любив і поважав батьків, завжди боявся їх підвести. Був життєрадісним, підбадьорював, незважаючи на життєві труднощі. Віктор був феноменальною людиною. Завжди викладався на всі сто, був відданий справі — відданий Україні.

Встигав воювати і фотографувати

Віктор добре знав нашу групу і волонтерив у нас влітку, постійно до нас приїжджав, привозив усе, що було потрібно, - розповідає побратим з «Айдару» Михайло Білянський. - А в кінці літа він уже служив у нашому підрозділі. Був дуже ініціативним. У нього була така хороша риса - він завжди відгукувався на прохання про допомогу, про що його не попросили б. Часто виїжджав на «велику землю», бо його часто просили щось привезти. Але через те, що багато чим займався - і журналістикою, і  волонтерством, і машини приганяв в АТО, і зі службою поєднував – напевне, не завжди встигав закінчувати те, за що брався. У ті дні, коли він приїжджав, ми їздили на полігон, покращували свої навики. Пам’ятаю, що він дуже хотів поїхати додому хоч на день, бо в дружини Іри був день народження. Він дуже хотів встигнути до Львова, але нас відправили на 31-й блокпост, і він поїхав разом із нами. Віктор дуже сильно переживав, що не зміг поїхати, брав у мене телефон, бо в мене був інший оператор, набирав Іру. А через чотири дні він загинув.

Тоді в бою він був неймовірно спокійним і врівноваженим, як для першого бою, ще й встигав щось фотографувати. Він встигав усе. Йому командир дав завдання "прочистити зеленку" (перевірити на наявність ворогів кущі і зелені насадження – прим. ред.). Він дуже добре стріляв, а коли закінчив роботу, то пішов фотографувати. Йому важливо було показувати світу, що відбувається на війні. Ще влітку їздив на передову, робив фото і публікував їх. І тоді він теж намагався зробити якомога більше фотографій. Далі знову взявся за зброю. А потім нас накрило мінометними обстрілами. Було багато поранених, але він уцілів після першого обстрілу. Проте був поранений один десантник. Віктор почав надавати йому першу допомогу, вантажити  його в автомобіль. Раптом знову почався мінометний обстріл, і в цей момент заглохла машина, на якій Віктор мав вивезти десантника. Командир по рації казав йому, щоб кинув цю машину, лягав на землю, але він не послухав. Відповідав, що в десантника важкі поранення, що його треба вивезти. А потім загинув. Це був його перший бій. Я був здивований, що в першому бою він був таким спокійним.

Віктор був добрим, завжди веселим, приходив до нас спілкуватися, постійно усміхався, яким би втомленим не був за день. 

Незважаючи на втому - посміхався

- Скажу не вперше — Тернопіль і Україна втратила Людину. Віктор — дійсно найсвітліший хлопець зі всіх, з ким мені доводилося товаришувати чи спілкуватися, - розповідає його товариш Андрій Шкула. - Посміхався, навіть коли "гризли" якісь проблеми і тим позитивом заражав. Навіть коли не мав часу на балачку, зупинявся і щиро питав: "Як справи?"... Востаннє я бачив Віктора наприкінці серпня 2014 року. Тоді з Іваном Сороколітом ми їздили в Щастя, аби завезти трохи корисних речей і провідати наших хлопців, бо ж в «Айдарі» служили наші знайомі та друзі. У тій поїздці нас супроводжував Віктор, він нас забезпечив бронежилетами, касками, провів відносно безпечними дорогами... Я знав, що він забіганий, замучений і живе на межі, бо з початку АТО поставив собі за мету організовувати допомогу нашим хлопцям. Він дійсно не висипався, не відпочивав і не бував з родиною, натомість організовував збір вантажів і сам їх відвозив на передову. Але попри втому, був сповнений оптимізму і посміхався. На блок-постах Віктора зустрічали, як хорошого друга, те саме - на місцях дислокації. З ним щиро вітались, обнімались, бо він дійсно рятував хлопців. Уже в жовтні я дізнався, що Віктор вирішив передати волонтерську місію друзям, а сам пішов добровольцем. Згодом почув про смертельне поранення. Повірити було важко. Мені досі не вкладається в голові, ні з точки зору релігії, ні карми, ні якогось космічного балансу, як так могло статися, що кращий з-поміж нас уже не з нами. Він ніколи не керувався агресією чи злістю, ним керувала любов... Я впевнений, що частину себе Віктор залишив братику, сестрі, донечці, рідним і тим, хто його знав. Герої, на жаль, вмирають... але їхні справи і пам'ять про них мають жити!

Пластова довідка

Ст. пл. скоб. Віктор Гурняк народився в 1987 році. Родом із села Городниця  Гусятинського району на Тернопільщині. Навчався в 27-й загальноосвітній школі в Тернополі, згодом - у Технічному коледжі Тернопільського техуніверситету. Працював у щоденній газеті «20 хвилин» і був редактором пластового часопису «Цвіт України». Брав участь у проектах Інституту політичної освіти та Міжнародного республіканського інституту.

Очолював у Тернополі Молодіжну громадську організацію «Фундація регіональних ініціатив» і був прес-секретарем партії «ПОРА» у Тернопільській області. Працював фотокореспондентом інформаційного агентства УНІАН, фотографував для міжнародної інформаційної агенції REUTERS. Спільно з друзями заснував фотоагентство LUFA. У 2014 році приєднався до команди інтернет-проекту INSIDER.

Разом з дружиною Іриною виховував доньку.

До „Пласту” Віктор Гурняк вступив у 14 років. Належав до гуртка «Сірі вовки», що входив до куреня ч. 29 ім. Юрія Старосольського. У 2004 році був одним із співзасновників і першим курінним куреня ч. 77 ім. Івана Гавдиди. Згодом став членом 15 Куреня УСП «Орден залізної Остроги» ім. Святослава Завойовника. Виховував юнацький гурток «Орли». Був заступником з виховної роботи станичного та окружного проводу. Керував інформаційною ділянкою у Тернопільському „Пласті”. Організатор багатьох акцій та комендант Крайового табору «Легіон-11».

Воювати і фотографувати Віктор Гурняк друзі та побратими
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань

Суспільство
Випадки насильства серед учнів завжди були частиною школи, однак зараз вони стають дедалі помітнішими. Сьогодні в Україні жертвами булінгу стають 8 з 10 дітей. У Верховній Раді зареєстрували законопроект, який передбачає штрафи за булінг. І якщо раніше батьків ініціаторів і учасників цькувань штрафували лише на 51 гривню за неналежне виконання батьківських обов’язків, то тепер суму штрафів хочуть збільшити в рази.  І змінити формулювання правопорушення: н...
Суспільство
Два нових штами грипу циркулюватимуть цьогоріч в Україні. Медики застерігають, ця хвороба небезпечна своїми ускладеннями. Тож радять профілактично щепитись. Адже вакцинація – це єдиний спосіб вберегтись від захворювання. Поки інтенсивність захворювання на грип низька, час від нього щепитись. В Україну вже надійшо 350 тисяч доз вакцин для його профілактики. Медики запевняють, це єдиний спосіб урятуватись від хвороби, або ж перенести її без ускладнень, повід...
Спорт
Після десятого поєдинку сезону, у якому тернопільська «Нива» програла вінницькій, у відставку подав Віталій Шумський. Днями команді представили нового наставника Олександра Стахіва, який до цього був помічником головного тренера. Деталі у сюжеті Інтб.
Суспільство
Упродовж січня – серпня 2018 року чисельність населення на Тернопільщині зменшилася на 4189 осіб. Чисельність наявного населення в області, за оцінкою, на 1 вересня 2018 року, становила 1048,1 тис. осіб, у тому числі в міських поселеннях – 472,9 тис. осіб та в сільській місцевості – 575,2 тис. осіб. Про це повдіомляють у Головному управлінні статистики області. Природний рух населення в січні – серпні 2018 року у порівнянні з відповідним періодом попереднь...
Суспільство
«Бейбі-бокси» від уряду, які вже встигли розкритикувати тернопільські матусі, не коштують 5000 гривень. Їх реальна вартість значно нижча. Про це під час прес-конференції розповів директор офісу UNOPS Андрій Буряковський. "Вдалось законтрактувати ці поставки за ціною 3 тисячі 377 гривень 80 копійок за одну коробку. В цю вартість входить, перш за все, сама коробка, її вміст, послуги по її пакуванню, пломбування і її транспортування до складу одержання", - за...
Суспільство
Реєстрацію шлюбу у Тернополі вже два місяці проводять у Палаці Культури “Березіль”. У соціальних мережах відгуки про нову локацію і позитивні і негативні.  В обласному управлінні юстиції наприкінці березня вперше офіційно заговорили, що місцевий Тернопільський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який працював у приміщенні на майдані Волі із 1965 року, виселяють. Виявилося, що власник приміщення – філія «Ощадбанку», виставила н...
Суспільство
Днями на товаристві з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест» у селі Острів, Тернопільського району трапився нещасний випадок. Трагедія забрала життя 34-річного працівника виробництва. Наразі розслідування ще триває. Комісія обласного управління держапраці з’ясовує всі обставини та причини трагедії. Цьогоріч це вже десята смерть на робочому місці в нашій області, повідомляє Інтб
Суспільство
Студентські команди програмістів ТНТУ - найкращі в Україні. Вони перемогли у фіналі Всеукраїнської олімпіади з програмування ACM 2018, яка проходила 10 - 12 жовтня в місті Одеса. Команда студентів кафедри програмної інженерії Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя TNTU_YeahBoi у складі Бармака Ігоря, Заяця Володимира, Заярного Миколи отримала диплом I ступеня, а команда TNTU_TNT у складі Борівця Богдана, Зашка Богдана, Прив...
Суспільство
З 1 січня 2019-го року на пенсію у 60 років зможуть вийти тільки ті, хто заробив не менше 26 років стажу. Іншим доведеться трудитися до 63 і навіть 65 років. З 2019 року всі, хто заробив менше 15 років стажу, не можуть претендувати на пенсію. Як повідомляють "Новини України сьогодні", 60-річні українці, які в наступному році матимуть лише 15 років стажу, зможуть вийти на заслужений відпочинок в 65 років. Ті, у кого від 16 до 25 років стажу – в 63 роки. Пос...
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!