Фрази типу: «церква і татуювання», «чи гріх робити тату» або навіть: «чи Бог карає за те, що я зробив наколку» – доволі популярні запити пошукових серверів.
Відтак тернопільський отець-блогер протоієрей Євген Заплетнюк у своєму черговому блозі спробував максимально коректно сформулювати точку зору віруючих людей на феномен людських татуювань, запропонувавши читачам 10 тез для подальшого міркування.
"Татуювання не є гріхом, але є наслідком гріха.Якщо під «гріхом» ми найперше розуміємо будь-який свідомий (чи навіть неусвідомлений) вчинок, спрямований до погіршення наших стосунків із Богом, то в цьому випадку татуювання, очевидно, не є гріхом. У всьому світі є чимало людей, які набивали собі тату до того, як стали свідомими членами Церкви. Але, віримо, що це не стало на заваді якості їх духовного життя. Однак, ми повинні розуміти категоричну різницю між татуюванням невіруючої чи далекої від церкви особи та цілком іншим випадком, коли татуювання хоче зробити практикуючий християнин, член Церкви. І хоч у Святому Писанні ми зустрічаємо пряму заборону на татуювання, слід бути відвертим: контекст тієї фрази доволі специфічний, і до нашого часу в більшості випадків таки втратив свою актуальність. І про це ми скажемо трохи згодом. Сам я не прибічник крайніх поглядів щодо цього феномену. Як відомо, нині віруючі одних церков вважають тату цілком нешкідливою та милою забавкою, а інші навпаки – серйозним містичним актом, через який в людину входить злий дух. Про те, що правда десь посередині між цими поглядами, ми будемо говорити далі. Ще раз. Татуювання не є гріхом, але це не означає, що воно вам корисне та необхідне.
Татуювання як релігійна практика. Біблія розповідає нам про те, що з найдавніших часів люди робили татуювання не задля краси, а в якості особливих релігійних практик і обрядів. Бачити людину з татуюванням означало бачити людину, яка зверталася до язичницьких божків та ідолів за допомогою. Своїм болем люди присвячували себе тому чи іншому богу, намагалися умилосердити злі сили, таким дивним чином запевнюючи їх у своїй повній прихильності. Подібні практики існували й серед обраного народу Божого, тому Господь їх прямо застеріг: «І не зробите на тілі своїм нарізу за душу померлого, і не зробите собі наколеного напису. Я – Господь!» (Левит 19:28). Ця заборона ще повторюється двічі: Лев.21:5; Повт.14:1. Сьогодні християни, в т.ч. православні, утримуються від татуювання серед іншого не лише тому, що шанують та бережуть свої літа, але й тому, що не бажають стати спокусою для інших", – пише отець Заплетнюк.
Детальніше про те, ознакою чого, на думку протоієрея, можуть бути татуювання на тілі, – у його блозі.