Для того, щоб пришвидшити ідентифікацію тіл загиблих, коли опізнання за ДНК не є можливим, експерти використовують, зокрема, методики, що дозволяють відновити татуювання, навіть якщо тіло сильно пошкоджене.
Про це Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Артур Добросердов розповів, коментуючи процес ідентифікації тіл загиблих.
Зокрема він пояснив, що у деяких випадках ідентифікація за ДНК неможлива з об’єктивних причин.
“У нас були випадки, коли ми розуміємо, що по ДНК ми б не провели цю ідентифікацію, тому що немає рідних, чи рідні всі залишились на окупованій території, що тільки тут є дружина, і що дітей в них немає. Але тоді реконструкція татуювань пришвидшує процес. І це відкриває деякі історії, там, де ДНК ми б ніколи не дочекались”, - зазначив Добросердов.
За його словами, є методики, що дозволяють відновити татуювання навіть якщо тіло сильно пошкоджене.
"Тоді їх можна порівняти з тими фотографіями, які дають родини, з фотографіями у відкритих джерелах, там, де на відкритій ділянці шкіри видно, що існує таке татуювання. І експерти почали зараз більш ретельно опрацьовувати шкірний покрив, використовувати деякі методики, які дають можливість побачити ці татуювання незалежно від того, в якому стані тіло”, - пояснив Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
Водночас Добросердов нагадав, що із міркувань етики не можна публікувати фотографії тіл, але можна публікувати зображення тату.
“Ми залучили спеціалістів, які малюють ескізи. Щодо цих ескізів ми звернулись до Telegram-каналу, який має аудиторію родин зниклих безвісти, - там понад 185 000 підписників. Ми попросили: будь ласка, опублікуйте це, і дали свої контакти. Родини, коли впізнають ескіз, телефонують, дають фотографію, наш спеціаліст збирає певну інформацію і потім зв'язується зі слідчим”, - повідомив Уповноважений.
Він пояснив, що якщо це дійсно виявляється татуювання рідної людини тієї особи, яка звернулась, то у МВС створюють комунікацію між слідчим і родиною.
Окремо Добросердов зазначив, що татуювання може бути, як-то кажуть, “попсове”: наприклад, хтось прийшов у тату-салон, відкрив альбом і сказав, що хоче те чи інше тату.
“І є дуже багато схожих татуювань. Є дуже багато різних факторів у цьому питанні. Наша задача, якщо хтось впізнав татуювання - перевірити, чи це не емоції, чи це дійсно так, що є зниклий безвісти із таким татуюванням, і скомунікувати зі слідчим, і далі він розбереться, як цю інформацію використати”, - заявив Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.