Нещодавно "Дзеркало тижня" оприлюднило інформацію щодо сирітства в Україні. Тернопілля на фоні інших областей виглядало умовно благополучним - настільки, щоб заявити, що на Тернопільщині "практично немає сиріт". Невже 0,5% - а саме стільки дітей-сиріт в нашій області - можна не враховувати?З 8 млн 80 тис. українських дітей— 98 тисяч дітей-сиріт і тих, хто позбавлений батьківської опіки. Лише третина цих дітей підлягає усиновленню. В західних регіонах сиріт 0,5% від загальної кількості дітей, а в східних — 1,8—2%. Найбільше сиріт на Миколаївщині — 2,2% (4,5 тис. дітей). Причини невтішні - високий рівень смертності та злочинності в цьому регіоні.
Повідомляється, що "практично немає дітей-сиріт у Тернопільській, Чернівецькій, Львівській областях", але оті 0, 5% від загальної кількості дітей - це також діти. Діти, які живуть на Тернопільщині у будинках-інтернатах. Ними не можна нехтувати, навіть якщо їх усього лиш 0,5 %, як не можна і пишатися тим, що це лише 0,5%.
І, на жаль, не враховується ще один вид дитячої самотності, на який вимушено прирікають своїх дітей мешканці західного регіону, а особливо Тернопілля. Це явище виключно соціальне, добре не досліджене, і ніхто не знає, чим воно обернеться для нашого краю і України в майбутньому. Це самотність дітей, циї батьки на закордонних заробітках. Скільки їх, дітей заробітчан? Це діти, котрі роками не бачать своїх батьків.Фахівці відзначають зменшення кількості відмов від дітей прямо пропорційно зростанню сум державної допомоги, але про імовірність повного викорінення соціального сирітства ще не йдеться.Цікавий факт: в Нідерландах сиріт немає з 1960 року. Декілька років тому в лікарню одного невеликого містечка підкинули немовля. Тоді протягом години було 32 (!) телефонних дзвінка з проханням дозволити всиновити дитину. В тій країні дійсно немає сиріт, і тому всиновлюють діток з-за кордону. А в Україні 0,5% - практично не діти?