Минулого тижня у столиці відзначили переможців конкурсу «Україна: 20 років державотворення», проведеного Інститутом стратегічних оцінок спільно з Президентським фондом Леоніда Кучми. На урочисту церемонію нагородження, що проходила у головному корпусі Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка було запрошено 100 кращих студентів зі 1100 учасників конкурсу. Серед них – троє тернополян. Назар Головенко, Валентина Василишин (ТНЕУ) були нагороджені заохочувальними преміями. ІІ премією у розмірі двох стипендій Президентського фонду Леоніда Кучми «Україна» (1800 грн.) у присутності екс-президента України, засновника Фонду Леоніда Даниловича Кучми, відомих політиків, народних депутатів, ректорів провідних українських вишів відзначено успішного й активного молодого науковця, магістранта ТНТУ ім. І. Пулюя Віталія Мочарського.
Про конкурс Віталій дізнався випадково – просто натрапив на рекламне оголошення в Інтернеті. Заповнив анкету і за кілька місяців опинився у числі призерів. Про перемогу Віталій дізнався за декілька тижнів до нагородження: «Звичайно, сподівався на перемогу, адже який тоді зміст брати участь у конкурсах. Не можна сказати, що був здивований, швидше – просто було приємно почути про успіх».
40 питань анкети мали на меті виявити ставлення молоді до незалежності України, національної ідеї, її оцінку конституційного процесу в державі, діяльності органів влади, стану розбудови громадянського суспільства, зовнішньополітичного статусу країни. Причому у переліку містилися як питання на фактологію, «Дати я пам’ятав ще зі школи, - каже Віталій, - тож звертатися за допомогою до підручника чи в googlе не було необхідності», так і творчі, відповідями на які ми попросили поділитися із читачами сайту 0352.com.ua.
- Які загрози, на твій погляд, постають перед Україною незалежною?
- Вони очевидні для всіх: внутрішні – це корупція та тотальне ігнорування законів. Наведу деяку статистику: згідно рейтингу міжнародної організації Transparency International Україна у 2008 році за рівнем корупції займала 134 місце, у 2009 році – опустилася на 8 позицій (ред. – і 110 місце серед найбільш неблагополучних країн http://www.0352.com.ua/news/60362 ). З 69 «нових незалежних держав», тобто утворених у другій половині ХХ століття, Україна утримує пальму першості за рівнем корупції. У 2010 – ми знову 134, причому цю «почесну» позицію наша держава поділяє з Гондурасом та Зімбабве. Здавалося б, смішно, але насправді тут зовсім не до сміху, це дуже сумна статистика. Щодо зовнішніх причин – то вони криються у хисткому геополітичному становищі держави. Адже Україна ніколи не виступала самостійним суб’єктом міжнародних відносин: вона завжди залежна від сильних світу цього – Росії, ЄС, США, І якщо у співпраці з Євросоюзом, особливо економічній, ми повинні відкрити ЄС повністю двері, то для нас Європа залишає лише вузьку шпаринку.
- Віталію, ти позитивно оцінюєш євроатлантичні прагнення України?
- Насамперед, потрібно визначитися, яка ми країна – європейська чи ні. Географічно Україна – у самому центрі Європи, і її територія – одна з найбільших. Нам слід орієнтуватися на європейську культуру, традиції, але при цьому не варто забувати, що у Європі нас не чекають із широкими обіймами. І це не означає, що не потрібно тісно співпрацювати з іншими споконвічними сусідами, з якими уже налагоджені зв’язки (до прикладу, між РФ та Україною товарообіг більший, аніж в України зі всією Європою разом). Водночас альтернативна можливість союзу з Білоруссю та Росією принесе дуже половинчасту вигоду, бо постає питання: якою ціною доведеться розплачуватися за дешеві енергоносії?
- Ти пишаєшся своєю державою?
- Я, на жаль, не відчуваю гордості за свою державу, хоча й визнаю себе частиною української нації. І багато українців поділяють мою думку. Я гадаю, причина цьому – відсутність національної ідеї, яка б не була політичним гаслом, а становила собою систему цінностей – і культурних, і економічних, і політичних.
- А з чого, як на тебе, слід розпочинати – з культури, економіки чи політики?
- З економіки, бо це – база для всього. А без нормального фундаменту ти не побудуєш стійкої споруди. Україна повинна орієнтуватися на високі технології, а їх як таких у нас немає, хоча є багаті природні ресурси. І без достатнього розвитку освіти неможливо рухатися вперед – бо як же без висококваліфікованих фахівців? Одне суміжне з іншим, тому слід постійно, поступово паралельно вирішувати нагальні питання в усіх сферах суспільного життя.
- Як ти святкуєш День незалежності? Як належить відзначати це свято?
- Кожен святкує як хоче. А я не вживаю алкоголю, не палю… Зізнатися чесно, то не відзначаю цей день якось особливо. Хай я й усвідомлюю, що це чи не найбільше державне свято, і воно таким повинне бути, адже майже 91 % населення України (а це тоді складало більше 28 млн. осіб) проголосувало за незалежність у 1991 році. Але у нас немає національної традиції святкування 24 серпня. І якщо немає гордості за свою державу, тоді що святкувати?
- Одне із анкетних запитань дозволило конкурсантам поставити себе на місце українських державотворців: які б зміни ти вніс до Конституції України?
- Стабільність Конституції – це стабільність держави. Вдаватися до будь-яких поправок слід лише у разі, коли мова йде про корінні, суттєві зміни. Проте до значних змін зараз не готові на народ, ні держава. Однак наша Конституція потребує вдосконалення. З того, що спадає на думку першим, то я б зняв депутатську недоторканість. Цей пункт міститься у кожній передвиборчій програмі кожної політичної партії, однак до його виконання, передчуваю, приступлять ще не скоро. А по-друге, забезпечити перехід до страхової медицини. Це дозволить підвищити її якість та конкурентоздатність.
- На урочистій церемонії нагородження конкурсанти ставили запитання першому президенту незалежної України, а ти ще й мав змогу представити власну доповідь! Яку її основну думку ти хотів донести нашим державцям та своїм ровесникам
- Я наголошував на тому, що в Україні потрібно формувати і впроваджувати у життя національну ідею. Бо немає сенсу говорити про подальший рух, якщо немає заданого вектора руху. Наша національна ідея повинна бути задекларована – офіційно, але не примусово. І її реалізація – це справа рук не окремих політиків чи партій, не чиновників, а й громадських організацій, навчальних закладів, митців, журналістів і просто кожного українця зокрема.
Майже ровесник незалежності, Віталій Мочарський відзначатиме свій 22 день народження одночасно з Днем молоді в Україні – 26 червня. Ця перемога для тернопільського студента далеко не перша та не остання (цьогоріч Віталій удруге став стипендіатом конкурсної програми «Завтра.UA» Фонду Віктора Пінчука), тож бажаємо юнаку успіху у його навчальній, професійній діяльності, особистому житті, здійснення мрій, та щоб уже у близькому часі, докладаючи і власні зусилля, ми побачили Україну гідну пошани, Україну, якою пишається її молодь.