Ось і відлітував наш театр. Після спекотного липня актори повернулися до читок і репетицій – зажили своїм творчим життям, результат якого ми з вами побачимо з відкриттям театрального сезону.
А він, незважаючи на осінь, також обіцяє бути гарячим: 85 років театру, 100 – Курбасовим Тернопільським театральним вечорам. Урочистості будуть проходити у рамках традиційного фестивального тижня. Хочеться вірити, що наші актори викладуться з цієї нагоди на всі сто, а коли таке станеться, то й аншлаг театрові ми забезпечимо. Хочеться побажати і творчому колективові, і глядачам успішного, повнокровного театрального сезону. Розмовляємо про це з в.о. директора театру – заслуженим артистом України Борисом РЕПКОЮ, пише Наш день.
– Сезон видався не найгіршим, навіть цікавим. Колектив побував на Днях України в Польщі в Ельблонгу з виставами «Медовий місяць» і «Каченя Пушок». Ми їздимо туди щороку і маємо в особі української діаспори, яка дружить з Ельблонгським театром, достойного глядача. Були також гастролі у Львові й Києві, де нашу «Ніч перед Різдвом» чудово приймали у залі консерваторії. На оглядовому фестивалі в Івано-Франківську публіка гарно прийняла «Мину Мазайла». Ми поновили музичну виставу «Летюча миша», а сезон закрили «Нареченою світанкової зорі» – філософською виставою, що спонукає до роздумів. Найбільшим попитом у минулому сезоні користувались вистави «Медовий місяць» і «Занадто одружений таксист». Як бачимо, глядач хоче відпочити, відійти від проблем хоч на кілька годин. Часто до нас приходять воїни, які на ротації – вони не хочуть драми. Маємо надію поїхати по Україні з «Занадто одруженим таксистом». Крім театральної праці, наші актори мають честь брати участь у кінозйомках про Волинську трагедію спільно з поляками, а Олександр Папуша – працювати в антрепризному спектаклі в компанії з Вертинським і Горянським. Поїздили ми й по районах області з «Наталкою Полтавкою» – там люди спраглі за театром, тож хотілось би дарувати їм таку радість частіше.
Щодо наших ювілеїв, то плануємо їх відзначити в рамках фестивального тижня, на який запросимо найближчих друзів – театри Західного регіону. Якщо ж буде фінансування, то хотілось би бачити Євгена Курмана з Кіровограда з «Сорочинським ярмарком» або «Хазяїном», Андрія Бакірова з Чернігова та інших дипломантів нашого фестивалю.
Уже маємо приблизний репертуар Тернопільських театральних вечорів: «Енеїда» (Івано-Франківськ), «Каліка з острова мертвих» (Рівне), «Зерносховище» (Львів), «Століття Якова» (Луцьк), «Республіка на Колесах» (Хмельницький), «Невольник» (Львів).
Маємо цього року ювілей Володимира Ячмінського – йому присуджено іменну стипендію, вшануємо пам’ять Казимира Сікорського. Театр не має права на «забудькуватість» – треба пам’ятати про наших корифеїв.
З проведенням фестивалю нам обіцяли допомогти міське й обласне управління культури та мистецтв, маємо вже багато друзів серед спонсорів, які, сподіваюсь, допоможуть нам і цього разу.
Стосовно творчого наповнення сезону, то глядачі побачать прем’єру комедії «Тітка Чарлі», музичну феєрію «Ніч на полонині», «Майську ніч», дитячу казку, «Одруженого таксиста»-2 (після дуже вдалого першого), хочеться бачити й когось із запрошених режисерів – найімовірніше Федора Стригуна. З цією ж метою запрошуємо й хореографів, художників із костюмів. Єдиний стримуючий фактор – фінанси. А коли постійно думаєш про кошти – страждає творчість. Ось і зараз свердлить проблема, де знайти кошти на опалення взимку – чомусь ніхто з кураторів не подумає, як утримати єдиний у місті драмтеатр. Серйозна проблема аварійності сцени – переживаєш, чи прокрутиться круг, а чи застопорить, чи даватиме театр осадку й далі, чи зупиниться, чи не прорвуть труби опалення, коли дадуть тиск, чи спрацює стара сигналізація, бо нема 2-х мільйонів на аварійну… Щодо творчого процесу, то ми даємо собі раду. Ми – одні з кращих у Західному регіоні. А театральний репертуар – то прерогатива головного режисера, але ми поступово знаходимо спільну думку, щоб утримати баланс між виставами касовими і виставами рівня академічного театру.