Тернопільська волонтерка розповіла про те, чому жінкам, які втратили дитину, не бажано їсти яблука до Спаса

Українські традиції та вірування є унікальними, адже, з часу Хрещення Русі вони майстерно поєднують дохристиянські язичницькі звичаї із християнськими релігійними святами.

Тернопільська волонтерка Лілія Мусіхіна на своїй сторінці у Facebook розповіла про те, чому чимало жінок, які втратили дитину, не споживають яблук аж до Спаса:

"В українців є лише два дні в році, коли матері тих дітей, що пішли у засвіти так і не народившись, або народились і відразу померли, поминають їх. Перший день - розигри або проводи русалок, що припадають на перший понеділок Петрівки. Цікаво, що поминають померлих немовлят навіть там, де не пам'ятають про русальні обряди, а може їх там ніколи і не було - я не можу сказати - наприклад, на Гуцульщині чи Галичині. У полудень жінки сідають на землю і мовчать, а упродовж дня стараються менше працювати, або не працювати зовсім. На Ланівеччині жінки брали з собою їжу та алкоголь та йшли далеко в поле, де їх ніхто не бачив і проводили час разом, обов'язково сидячи на землі. Горе було тому чоловікові, що натрапив би на них цієї пори! Навіть у часи совітчини бригадири та інші колгоспні наглядачі їх не чіпали.Інший день - Спас. Жінки, що поховали дітей, цього дня передавали їм нехитрі лагоминки - яблучка, грушки. Вірили, що коли не їсти яблук,до Спаса, то перше яблучко, яке даси комусь цього дня (краще освячене) через руки Богородиці потрапить твоїй дитині. Але була умова - не їсти цих плодів до Спаса. Інакше Богородиця скаже маляті, що його яблучко з'їла свиня і не дасть нічого твоєму малюку.

Моя бабуся, що поховала сімох, так ніколи до Спаса і не їла яблук. І для неї це завджи було медово-яблучне свято зі слідами сліз на очах...

День, коли ти можеш сказати своїй померлій дитині, що любиш її і не забуваєш", - написала Лілія Мусіхіна.