Тернопільські зебри у розшуку (фото)

Після цьогорічного зимового «льодовикового періоду» вижило лише декілька з них. Від решти – у кращому випадку – залишилися лише «ріжки» та «ніжки». 

Якщо раніше тернопільські парнокопитні спокійно прямували крізь вулиці, то сьогодні їх слід розшукувати днем з вогнем, навіть там, де стоять попереджувальні знаки. А їх незабаром доведеться замінити на таблички «тут була зебра», пише Тернопільська липа.

«Зебра», а, говорячи прозаїчною мовою правил дорожнього руху, пішохідний перехід – це ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.35.1 – 5.35.2, дорожньою розміткою 1.14.1 – 1.14.3, пішохідними світлофорами.

З дитинства у кожного з нас «зебра» асоціюється із майже магічним заклинанням «Подивитися наліво, дійти до середини дороги – подивитися направо, продовжити рух». А між тим вона перетворилася на певний графічний символ сучасної епохи.

Після появи альбому «Abbey road» культової групи «Beatles» «зебра» стала невід’ємною частинкою модерної культури. Митці та рекламісти виявляють дива винахідливості в оформленні такого, здавалося б, простого елемента міського пейзажу. В Індії зебри виглядають дуже натурально, а у США – навіть смачно.

У розробці «зебри» брали участь учені: вони встановили, що для людського ока темно-білі смуги є тривожним подразником. Тому перехід – це певний знак небезпеки, що діє на свідомість і підсвідомість автомобілістів та пішоходів. Волею-неволею зупиняєшся, загострюєш увагу (чи рахуєш смужки).

Зоологи були б здивовані дізнатися, що родичем «зебри» є пелікан. «Пелікан» – то й же пішохідний перехід, але позначений паралельними білими пунктирами і зі світлофором.

«Зебри» ж поселилися у нашому місті у середині 60-х років минулого століття. Ще однією цікавою несподіванкою для дослідників фауни буде дізнатися, що у Тернопіль вони прискакали із Великої Британії! Саме там, десь у Слоу-Лондоні-Бірмінгемі вулична зебра вперше з’явилася на світ 31 жовтня 1951 року. Її предки були ще далеко не досконалими: до цього пішохідні переходи відзначалися металічними кружальцями на асфальті. Але їх помічали лише ті, хто пересувався на своїх двох, водії ж звертали увагу в останній момент. Перший такий перехід організували на парламент сквер у Лондоні в грудні 1926 р. з ініціативи комітету нагляду за міським рухом. На нього вказував спеціальний знак: білий квадрат з хрестом, стрілкою та написом «Прохання переходити тут».

Чергові 16 переходів з’явилися у британській столиці у серпні наступного року. Найважливіші переходи позначалися двома паралельними лініями впоперек дороги. У 1933-34 рр. цей малюнок було замінено на білу «ялинку», а знаком стала слугувати кругла табличка з літерою «С» (від англійського «cross» – перетинати). Згодом міністр транспорту розпорядився ввести новий стандарт позначення пішохідних переходів: у поверхню дороги вбивалися цвяхи з широкими капелюшками, а на тротуарах горіли застережні жовті ліхтарі.

Врешті, в середині минулого віку «зебра» набула такого вигляду, який вона зберегла до нині: чергування білих і чорних смуг на асфальті було видно за 100 метрів. «Зебра» виявилася настільки корисною, що розпочала свою тріумфальну ходу усім світом і продовжує еволюціонувати в непростих умовах сучасності. Наразі єдина «зебра», в Києві на Кільцевій дорозі, навчилася запалювати яскраве табло «Увага: пішохід», як тільки люди ступають на неї. Одна столична «зебра» на вулиці Глибочицькій працює для сліпих – не лише подає звукові сигнали, але й має рельєфні поверхню, відчутну для слабозорих.

Деякі харківські «зебри» з 2011 року освоїли кокетливий режим підморгування міні-ліхтариками. А минулого року в Дніпропетровські з’явилася незвичайна тривимірна зебра.

Тернопільські зебри наразі у розшуку… Де-не-де в центрі можна зустріти їх побратимів – червоно-білі гібриди.

Вони у фарбі мають частинки, що відбивають світло і краще помітні у темряві. Але до введення нових правил дорожнього руху 15 квітня 2013 року ці переходи були поза законом.

І, звичайно, не слід забувати про найпрогресивнішу інновацію нашого міста – особливу породу невидимих «зебр». Очевидно, що їх присутність на дорозі пішохід та водії повинні бачити «третім оком» та відчувати на ментальному рівні, бо інакше – можна приєднатися до тарпанів, кваг та інших вимерлих видів.