Уперше, принаймні на Тернопільщині, за хабарництво поніс відповідальність разом із викладачем і студент

Про справжній розмах корупції у вишах знають чи не усі, бо в багатьох родинах є студенти. А тому не доводиться говорити: «іноді буває», «трапляється» - вища освіта просто погрузла у системному хабарництві.

«Точкові» удари правоохоронних органів по хабарниках радше нагадують полохання, а не послідовну масштабну протидію. 27 липня працівники головного управління внутрішньої безпеки Міністерства доходів і зборів спільно з головним управлінням боротьби з організованою злочинністю МВС затримали ректора Національного університету державної податкової служби Петра Мельника під час отримання хабара - 120 тисяч гривень. Згодом в його кабінеті знайшли ще 30 тисяч доларів. Міністр освіти Табачник «відхрестився»: податковий вуз – не його парафія, а підпорядкований Міністерству доходів і зборів. Гучне викриття мимоволі псувало оптимістичні запевнення – вступна кампанія у вишах буде чесною, відкритою і прозорою, пише Свобода.

Наразі вищі навчальні заклади оприлюднили списки рекомендованих до вступу за так званою другою хвилею. На цьому етапі й справді не нахімічити – зарахують абітурієнтів із найвищими балами. Причому цьогоріч конкуренція між абітурієнтами значно вища, ніж торік. Наприклад, у медичних вузах – тернопільському, львівському, київському – у першу хвилю потрапили ті, у кого бал вище 775-ти, тобто не просто медалісти, а рекордсмени за ЗНО.

Очевидно, що висновки, чи справді вступна кампанія чесна, як обіцяно, можна буде робити під час третьої хвилі і так званого додаткового зарахування (як показує практика, саме на цьому етапі можливі зловживання).

Між тим, У Тернополі вона розпочалася із промовистого факту: на хабарі у понад 1000 доларів затримали доцента ТНЕУ. Викладач, будучи старшим технічним секретарем приймальної комісії ТНЕУ, «оцінив» своє сприяння за вступ на 3-й курс державної заочної форми навчання у 1100 доларів та 250 гривень. Прокуратура Тернополя здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, розпочатому стосовно цього підприємливого освітянина.

Водночас у стінах Тернопільського міськрайонного суду ще один доцент цього ж вишу вислухав обвинувальний вирок. Викривальні факти, які лягли в основу звинувачення, правоохоронні органи задокументували у травні цього року.

Доцент кафедри інженерного менеджменту факультету «Аграрної економіки та менеджменту» був у складі державної екзаменаційної комісії, яка приймала комплексний кваліфікаційний іспит та захист магістерських робіт у студентів за спеціальністю «Менеджмент організацій та адміністрування» факультету «Аграрної економіки та менеджменту». Викладач запропонував старості групи заочників сприяння. Звісно, за гроші. Здавна у вишах заочники були у ролі дійної корови - їх не так соромно оббирати як жовторотих студентів, бо це здебільшого люди, які працюють.

Перший «транш», який вимагав доцент, – 200 гривень із заочника, збентежені майбутнім іспитом претенденти на статус магістра сприйняли покірно – гроші (загальна сума 1600 грн.) здали старості, той передав викладачу. Але наступна вимога обурила. Ще б пак – з трьох заочників, у тому числі старости групи, у яких доцент був керівником робіт, він вимагав по чотири тисячі гривень за успішний захист магістерської роботи. Та цими грошима, які заочники усе-таки зібрали, викладач так і не скористався, його затримали працівники СБУ.

На лаві підсудних він опинився разом зі старостою групи. Першого судили за одержання неправомірної вимоги, другого – за надання. Обоє визнали провину й уклали з прокурором угоду про визнання винуватості. У цій же угоді визначено узгоджене покарання: викладачеві – 20400 гривень штрафу, старості групи – 5100 гривень. Суд прийняв до уваги позитивні характеристики обвинувачених, а саме: науковий ступінь кандидата технічних наук, доцента, звання заслуженого винахідника Тернопільської області та є членом-кореспондентом інженерної академії України. Староста групи – приватний підприємець, справний платник податків.

Власне, це уперше, принаймні у межах області, за хабарництво поніс відповідальність поряд з викладачем і студент. Тож тим, хто платить за заліки, іспити чи модулі, варто знати про ризик потрапити під кримінал. То що залишається робити? Студент може протистояти корупційному середовищу у виші чи не єдиним способом – знаннями. Той, хто вчиться, не платить.

З останньою тезою, мабуть, погодяться не усі, а надто батьки студентів, які змушені періодично давати гроші своїм чадам на хабарі. «Без грошей не здам» - цей аргумент сина чи дочки батьки не піддають сумніву, хоча варто було б. Атмосферу марності навчання найбільше підігрівають у соціумі саме ті студенти, які не вельми дружать з наукою. Це зауважили і під час соціологічного дослідження у рамках проекту "Прозора освіта - давайте зробимо це можливим": студенти ледарство компенсують грошима, а корупція у вишах - це стратегія виживання і для ледачих студентів, і для викладачів, не вельми обтяжених етичними принципами. І найсумніше, що у теперішній системі координат: куплений диплом, куплене робоче місце, куплена посада – усе складається органічно. От лишень ми на кожному кроці потерпаємо від неуцтва чи не в усіх царинах буття… І поки ця потворна система координат існуватиме, а куплений диплом матиме таку ж вагу, як заслужений, годі сподіватися, що у вишах щось зміниться.

Тим часом корупційні процеси стають дедалі організованішими. Нині неможливо бути корупціонером-одинаком. Якщо існує корупція, вона, безумовно, має системний характер. Поведінка окремих викладачів свідчить, що в деяких закладах вибудувана вертикальна модель корупційних відносин, зауважують експерти. Хоч в економічному плані передумов стало значно менше, аби якось виправдовувати окремих викладачів, які погоджуються брати хабар. Адже рівень доходів у викладачів суттєво виріс, і вони не бідують.

Корупція тісно взаємозв'язана з професіональною декваліфікацією. Коли у вишах немає чесної конкуренції, тоді й посади обіймають люди, які відсутність професіоналізму можуть компенсувати налагодженням корупційних схем – це теза зі згаданого дослідження "Прозора освіта - давайте зробимо це можливим".

Бюрократія, формальні вимоги до рівня навчання, так звані симулятивні технології: "начебто" вища освіта, "начебто" гарні оцінки, "начебто" конкурентоспроможний диплом – усе це перетворює навчання на «начебто» навчання і продукує володарів дипломів без професійних знань.