"Тариф зросте в рази": шокуюча інформація від високопосадовця про зміну ціни на газ для населення

Топ-темою останніх місяців стала підготовка до зими: чи готова енергетична інфраструктура до повторення минулорічних російських обстрілів інфраструктури, чи були проведені необхідні ремонти, чи варто очікувати на повторення блекаутів, та чи не будуть вони довшими та складнішими, ніж минулоріч…

Про те, чи не пройде прийдешня зима у холоді, УНІАН поспілкувався із президентом асоціації "Укртеплокомуненерго", яка об'єднує найбільші українські підприємства комунальної теплоенергетики з усіх регіонів України, Арсентієм Блащуком. На його думку, гіршою за минулорічну ця зима не буде, однак, ситуацію для тепловиків ускладнюють застарілі мережі, накопичені борги та невизначеність із розрахунками за газ.

Як ви на сьогодні оцінюєте реальний стан галузі теплової генерації та її готовність до нового опалювального сезону?

Є проблеми технічного характеру, адже коштів для підготовки до зими, як завжди, не вистачає, щоб провести ремонти так, як потрібно.

Ще з довоєнних та доковідних часів небагато міст, які залучали інвестиції, проводили модернізацію мереж. Звичайно, зараз через війну це зупинилося, але підприємства все одно готуються до опалювального сезону. І вони будуть готові, попри всі негаразди. Тепловики ніколи не заморожували своїх споживачів: перш за все, населення і соціальну сферу.

Україні вистачить газу на початок опалювального сезону та його проходження / фото ua.depositphotos.com

Україні вистачить газу на початок опалювального сезону та його проходження / фото ua.depositphotos.com

Почнуться холоди, міські громади чи міськвиконкоми приймуть рішення про початок опалювального сезону, і як тільки нам дадуть газ на котельні – почнеться опалювальний сезон. Облгази повинні будуть розпломбувати обладнання і подати газ.

Традиційно у НАК "Нафтогаз України" (а більшість облгазів уже входять до "Нафтогазу") казали: "Ми вам не дамо газ, поки ви не розрахуєтесь за боргами". Подекуди розрахуватися тепловикам допомагають міста, якщо це дозволяють міські бюджети (майже усі об'єкти теплової генерації перебувають у комунальній власності – УНІАН). Однак, більшість розрахуватися не може, оскільки у багатьох містах є проблема з платежами від населення через зрозумілі причини.

Оскільки уряд декларує, що Україні вистачить газу на початок опалювального сезону та його проходження, проблеми не буде. Ми підготуємося. Головне, щоб на нас не тиснули по розрахунках.

Яким чином здійснюються розрахунки?

Уряд передбачає наступний розподіл коштів, що поступають на рахунки теплових підприємств: 65 відсотків йде на оплату газу (для розрахунків з "Нафтогазом" - УНІАН), а 35% - безпосередньо підприємствам (для підтримання мереж, забезпечення необхідних ремонтів, виплати заробітних плат працівникам - УНІАН). Але, оскільки тарифи у нас не мінялися з 2018 року, з цих 35 відсотків на підприємствах реально лишається 10-25%.

У багатьох містах є проблема з платежами від населення через зрозумілі причини / фото УНІАН

У багатьох містах є проблема з платежами від населення через зрозумілі причини / фото УНІАН

Крім того, підприємства ще й не можуть вільно скористатися цими коштами. Уряд вирішив, що вони повинні спочатку потрапити до Казначейства, а потім Казначейство вирішуватиме, що заплатити підприємству в платіжках. Це – зайва структура, яка для цього не призначена.

Потрібно принести двадцять платіжок, відкрити банківський та казначейський рахунки. Також є перелік першочерговості платежів, коли спочатку йде оплата за газ, потім виплати по рішенням судів щодо, знову ж таки, газу. А що залишається підприємству? Не купити ні засувку (пристрій на трубопроводі – УНІАН), ні матеріалів, щоб провести ремонти. А якщо, не дай боже, виникне аварія в зимовий період?

Якщо 35% йде підприємству, то ці кошти мають бути в його розпорядженні без будь-яких додаткових рухів, щоб воно нормально функціонувало.

Зважаючи на проблеми із ремонтами, чи вважаєте ви, що майбутня зима буде складнішою для України, за попередню?

Тут щось прогнозувати складно. Ми підготуємося не гірше, ніж минулого сезону, але багато залежить від фашистської Московії. Якщо будуть бомбити, то будемо виходити з тої ситуації, яку матимемо, щоб забезпечити наших споживачів належним рівнем опалення.

Якщо порівнювати майбутню зиму з минулою, чи з’явилися для українських тепловиків нові виклики, чи проблеми залишилися ті ж самі?

Розрахунки по тій же урядовій постанові. Держава нам винна по різниці в тарифах, гроші не оплачує. Більше того, не враховує їх в балансі розрахунків з "Нафтогазом".

Споживачів намагатимуться забезпечити належним рівнем опалення / фото УНІАН

Споживачів намагатимуться забезпечити належним рівнем опалення / фото УНІАН

Ще місяць тому різниця в тарифах складала 36 мільярдів гривень. І ми кажемо, що можемо мати таку суму заборгованості за газ.

Що робить влада для того, щоб полегшити підготовку теплової галузі до зими?

На сьогодні цей тягар більше лягає на органи місцевого самоврядування. Міста допомагають підприємствам проводити ремонти, готуватися. Держава ж має вплив на НАК "Нафтогаз", на розрахунки, на цінову політику енергоресурсів.

Як ви оцінюєте, чи готові підприємства теплокомуненерго до масових відключень електропостачання через повторні атаки на вітчизняну енергосистему?

Гірше, ніж минулого року, ми не спрацюємо. Я не прогнозую, що Росія в декілька разів збільшить свої атаки. Думаю, що навпаки – їх буде менше. Та й ми сильнішими стали.

Зрозуміло, що до кінця війни влада навряд чи допустить підняття тарифів на теплопостачання та гарячу воду до економічно обґрунтованих. Як думаєте, як можна в цих умовах підтримувати підприємства на плаву?

На сьогодні потрібно збалансувати відносини між тепловиками, місцевими органами влади та НАК "Нафтогаз України". І все. Щоб не було перекладання відповідальності, як зараз: є місто, нехай воно платить за тепловика, тож давайте у тепловиків заберемо все, бо НАКу потрібно.

Але чому тільки тепловики мають бути крайніми весь час? Це основа забезпечення теплом міст: садочків, шкіл, лікарень, населення. Цим же не НАК опікується.

На сьогодні потрібно збалансувати відносини між тепловиками, місцевими органами влади та НАК "Нафтогаз України" / люстрація REUTERS

На сьогодні потрібно збалансувати відносини між тепловиками, місцевими органами влади та НАК "Нафтогаз України" / люстрація REUTERS

У нас мають бути справедливі відносини. А не так, що НАК крутий, великий і може робити все, що в його інтересах. Треба враховувати інтереси тепловиків, громад. І оскільки в Україні йде війна, це співвідношення (скільки коштів отримують об’єкти теплової генерації, а скільки – "Нафтогаз" - УНІАН) потрібно робити чесним і прозорим. Деякі підприємства не платять не тому, що не хочуть, а тому що не мають такої змоги.

У якому руслі, на вашу думку, має розвиватися галузь, щоб відповідати реаліям сьогоднішнього дня? Якою має бути модель?

У нас практично всі підприємства в обласних центрах належать територіальним громадам, тобто, є комунальними. Комунальна власність прирівнюється до державної на сьогодні.

Яку модель вибере держава? Не потрібно вигадувати велосипед, давайте візьмемо модель Данії, Швеції чи Норвегії і впровадимо її. Все одно, якщо ми вступимо в Євросоюз, нам потрібно буде перейти на європейські директиви у галузі теплопостачання.

Мені, наприклад, подобається датська модель. Там підприємства належать муніципалітетам. Ціни (тарифи – УНІАН) також встановлюють муніципалітети. І вони відшкодовують підприємствам витрати на обладнання, інновації, паливо.

А у нас руйнують центральне теплопостачання: "давайте в кожній квартирі поставимо котел". І людям не кажуть, що коли закінчиться війна, то ціна газу для населення буде в кілька разів вищою, ніж для теплопостачальних підприємств.

В галузь необхідно інвестувати мільярди доларів, щоб підтягнути її рівень до середньоєвропейського / фото УНІАН

Чому у нас така ситуація? Бо у нас маніпулювали цінами. Має бути дві ціни – оптова та роздрібна. За оптовою мають закуповувати газ тепловики, а за роздрібною - купувати населення. А роздрібна ціна завжди вища за оптову. Ось економічна модель, яка має бути.

Скільки наразі потрібно інвестувати у галузь, щоб підтягнути її рівень до середньоєвропейського?

Близько десяти років тому ця цифра сягала 9 мільярдів доларів. Але тоді ситуація була зовсім іншою, було більше підприємств, галузь не була такою розділеною, і було більше централізації. Закінчиться війна – будемо рахувати, скільки грошей потрібно, і що з цим робити.

Чи є запас міцності у галузі, чи може настати момент, коли державі потрібно буде приймати екстрені дії, оскільки теплові мережі не витримуватимуть?

Запас міцності – відносне поняття. Воно залежить від кожного конкретного підприємства, від кожного міста. Через те система і є централізованою, щоб вона мала запас міцності. Вона має резерви по електроживленню, має можливості постачати тепло і резерви на котельні.

Запас міцності є, і ми витримаємо всю війну. А потім вже будемо думати, як далі функціонувати.