Грижі міжхребцевих дисків і стеноз хребтового каналу: чому так важливо не зволікати

У ХХІ столітті біль у спині став настільки поширеним, що дехто сприймає його як невід’ємну частину щоденного життя. Тривале сидіння за комп’ютером, недостатня фізична активність, надмірна вага, стреси та травми – усе це шкодить нашому здоров’ю. Проте далеко не завжди «втомлена» спина є безпечною. За постійними болями можуть ховатися серйозні захворювання – міжхребцеві кили (грижі) та стеноз хребтового каналу. Ці патології небезпечні тим, що можуть спричинити порушення чутливості, слабкість у кінцівках або навіть інвалідність. Саме тому важливо знати їхні симптоми та вчасно звертатися по допомогу.

Що таке міжхребцева кила (грижа)?

Між кожними хребцями нашого хребта розташовані еластичні диски, які виконують роль амортизаторів і забезпечують рухливість. Кожен диск має щільну зовнішню оболонку і м’яке ядро всередині. Під впливом вікових змін, надмірних навантажень, травм або малорухливого способу життя оболонка слабшає й тріскає. Через цей «розрив» частина внутрішнього ядра виходить назовні і починає тиснути на нервові корінці чи спинний мозок. Таке випинання називають міжхребцевою килою (грижею).

Найчастіше кили утворюються в попереково‑крижовому відділі, рідше – в грудному чи шийному. Характерними проявами є постійний або стріляючий біль у спині, який може віддавати в ногу або руку, відчуття оніміння, поколювання, зниження чутливості, слабкість у м’язах. У важких випадках може порушуватися контроль над сечовипусканням і дефекацією. Чим більша кила та чим довше вона тисне на нервові структури, тим більший ризик незворотних змін.

Що таке стеноз хребтового каналу?

Хребетний стовп має всередині порожнистий канал, через який проходить спинний мозок разом із нервовими корінцями. Стеноз – це звуження цього каналу. Він може бути вродженим, але частіше розвивається з віком через дегенеративні процеси: розростання кісткової тканини, утворення остеофітів, гіпертрофію зв’язок, зміщення хребців, міжхребцеві кили. Додатковими факторами ризику є травми, пухлини, ожиріння, ревматичні захворювання та спадковість.

Коли просвіт каналу звужується, відбувається компресія спинного мозку й корінців. Це проявляється болем у спині та ногах, який часто посилюється під час ходьби й слабшає у положенні сидячи або при нахилі вперед. Для стенозу характерна так звана «переміжна кульгавість»: людині доводиться зупинятися кожні кілька сотень метрів, щоб зняти біль і відчуття важкості в ногах. Інші симптоми включають слабкість, судоми, оніміння, втрату рівноваги, відчуття «ватних» ніг, а у запущених випадках – порушення роботи тазових органів. Якщо не лікувати стеноз, він може призвести до постійної втрати функцій та інвалідності.

Чому виникають ці проблеми?

Причини розвитку міжхребцевих кили та стенозу хребтового каналу різняться, але мають низку спільних чинників:

- Вікові зміни. З роками тканини втрачають еластичність і здатність до регенерації; диски зневоднюються та тріскають, суглобові поверхні зношуються.

- Малорухливий спосіб життя. Сидяча робота й недостатній рух послаблюють м’язовий корсет, що підтримує хребет, сприяючи розвитку дегенеративних процесів.

- Надмірні або неправильні фізичні навантаження. Підйом важких предметів, різкі ривки, професійний спорт без відповідної підготовки створюють небезпечне навантаження на диск і можуть спровокувати її розрив.

- Травми та мікротравми. Падіння, удари, різкі повороти або дорожні аварії ушкоджують хребет і підвищують ризик патологій.

- Генетична схильність та інші хвороби. Хвороба Бехтерева, ревматичний артрит, ожиріння, цукровий діабет можуть прискорювати дегенеративні процеси.

- Професійні фактори. Люди, які багато часу проводять за кермом чи за комп’ютером, працівники, що виконують важку фізичну працю, та ті, хто регулярно піднімає вантажі, мають підвищений ризик.

Симптоми, які не можна ігнорувати

Незважаючи на різну природу, кили та стеноз мають схожі прояви. Ось ключові симптоми, на які варто звернути увагу:

• Постійний чи періодичний біль у спині, шиї, грудному або поперековому відділах, що посилюється при навантаженні чи тривалому сидінні;
• Біль, що «стріляє» або тягне по руці чи нозі, віддає у сідницю, стегно, стопу;
• Відчуття оніміння, поколювання, печіння чи «повзання мурашок» у пальцях рук або ніг;
• Зниження м’язової сили, відчуття слабкості або «підкошування» при ходьбі;
• Порушення координації, нестійкість, труднощі під час спуску сходами;
• Відчуття важкості, кульгавість, необхідність робити часті зупинки під час ходьби;
• Порушення чутливості – відчуття «ватних» ніг, складність визначити температуру чи текстуру предметів;
• Нетримання або утруднене сечовипускання та дефекація (ознака сильного утиску нервових структур, що вимагає невідкладної допомоги).
• «Якщо помітили бодай частину таких симптомів і вони не зникають протягом кількох тижнів, обов’язково зверніться до лікаря. Чим раніше буде проведене обстеження, тим простіше та ефективніше буде лікування й тим менший ризик ускладнень.»

Діагностика: чому раннє обстеження важливе!

Перший етап – консультація у спеціаліста. Нейрохірург або невролог вислухає скарги, розпитає про спосіб життя і проаналізує історію хвороби. Далі проводиться неврологічний огляд: оцінюється сила м’язів, рефлекси, чутливість та інші симптоми. Для уточнення діагнозу призначають інструментальні дослідження: це може бути - Магнітно‑резонансна томографія (МРТ), Комп’ютерна томографія (КТ) , Рентгенографія; Електронейроміографія; Лабораторні аналізи. Самостійно обирати та призначати собі обстеження не варто — правильний комплекс досліджень визначає лікар, виходячи з конкретної ситуації. Точна діагностика дозволяє встановити локалізацію та тяжкість ураження, відрізнити різні види патологій і підібрати оптимальну тактику лікування.

Лікування: консервативні методи та сучасна нейрохірургія

Більшість пацієнтів із міжхребцевими килами й початковими стадіями стенозу можуть обійтися без операції. Основу консервативної терапії становлять:

• Медикаментозне лікування.
• Фізіотерапія.
• Лікувальна фізкультура та вправи.
• Зміна способу життя.

Усім пацієнтам рекомендується кинути палити (нікотин погіршує кровопостачання дисків), збалансувати харчування та забезпечити достатню рухливість. Нерідко комплекс консервативних заходів дозволяє зменшити прояви хвороби і повернутися до активного життя.

Коли потрібне оперативне втручання?

Попри широкі можливості консервативної терапії, існують ситуації, коли операція є єдиним способом уникнути тяжких ускладнень. До таких показань належать:

• Сильний біль, що не піддається медикаментозній корекції;
• Прогресуюча слабкість у ногах чи руках, м’язова атрофія;
• Порушення функції сечового міхура або кишечника;
• Великі кили, що спричиняють значну компресію;
• Абсолютний стеноз хребтового каналу або відносний стеноз, який не піддається консервативному лікуванню.

Сучасна нейрохірургія – це максимально щадні малотравматичні операції. Серед найпоширеніших при цій патології – мікродискектомія та декомпресія. Під час цих операцій за допомогою спеціальних мікрохірургічних інструментів та борів під великим збільшенням нейрохірургічного мікроскопа через невеличкий розріз розширюється хребтовий канал, видаляється уражена частина диска, звільняються нерви та/чи спинний мозок. Пацієнт зазвичай встає вже наступного дня. Переваги цих методів – мінімальна травматизація тканин, незначні крововтрати, відсутність грубих рубців та швидке відновлення.

У важких випадках, коли звуження каналу охоплює кілька рівнів або є супутні аномалії, проводять більш об’ємні операції, зокрема ламінектомію чи стабілізацію хребта. Але навіть тоді ми намагаємося використати сучасні інструменти, щоб зменшити ризики.

Чому час має значення?

Міжхребцеві кили та стеноз хребтового каналу – це не ті захворювання, які «розсмоктуються» самі. У міру прогресування хвороби нервові структури зазнають все більшого тиску. Раннє звернення дозволяє:

• вчасно призначити консервативну терапію, уникнути операції або відкласти її на довгий час;
• провести малоінвазивне втручання, поки патологія не ускладнилася та не пошкодила нервові корінці;
• мінімізувати час відновлення та швидше повернутися до активного життя;
• запобігти незворотним змінам, що можуть призвести до втрати працездатності.

Тривалі й неконтрольовані болі, самолікування теплими компресами або агресивним масажем можуть лише погіршити ситуацію. Деколи люди приходять до лікаря занадто пізно, коли вже порушені функції тазових органів. Тож головне правило – не ігнорувати сигналів свого тіла.

Павло Васильович Бідзіля, нейрохірург, завідувач відділення неврології та нейрохірургії Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги. Асистент кафедри Тернопільського національного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського. Член Української та Європейської асоціацій нейрохірургів.

Сайт: bidzilya.com.ua

Ел. Адреса: [email protected]

Тел.: (077) 001 05 50 

Автор: Павло Васильович Бідзіля

нейрохірург, завідувач відділення неврології та нейрохірургії Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги. Асистент кафедри Тернопільського національного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського. Член Української та Європейської асоціацій нейрохірургів.

Спеціалізується на сучасному лікуванні захворювань головного та спинного мозку, хребта, периферичних нервів.