Не просто книга, а 150 людських доль: у Тернополі презентували артбук про полеглих захисників

У Тернопільській школі №20 імені Руслана Муляра відбулася щемка зустріч, присвячена пам’яті полеглих захисників. Тут презентували третій том патріотичного проєкту "Обличчя сучасних Героїв".

Для першої презентації обрали саме школу №20. І в цьому є особливий символізм. Адже серед полеглих захисників - її колишні учні: Руслан Муляр, Тарас Солтис, Володимир Брощак, Сергій Рудий, Володимир Теслюк, Юрій Шевчук, Ігор Кашуба, Ігор Лисий, Василь Фіалка, Володимир Сава, Роман Медецький, Юрій Ятчиха, Ігор Гайдук та Сергій Сава.

Тут їх колись зустрічали шкільні дзвінки, уроки, друзі та вчителі. А тепер їхні імена звучать у стінах школи вже як імена Героїв.

Особливою ця зустріч стала для родини Руслана Муляра. До школи, де він навчався, прийшли його мама Надія та сестра Людмила.

Сестра розповіла школярам про брата, його характер, шкільні роки та життя. Говорити було непросто - емоції не приховувалися.

"Дуже важливо, що цьогорічна презентація артбуку відбулась саме для школярів, адже діти повинні знати, чиї біографії складають сучасну воєнну історію нашого міста. Тим більше, що на сторінках артбуку є випускники нашої школи", - наголосила директорка школи Лариса Волинець.

За три томи проєкту на його сторінках уже збережено 150 імен захисників із Тернопільщини, які загинули, боронячи Україну з 2014 року.

Ця зустріч була не лише про книги та фотографії. Школярі також підготували творчі номери — танцювали, а поетеса Олена Лайко читала власні вірші. Через музику, танець і поезію діти по-своєму говорили про пам’ять.

Учні уважно слухали історії Героїв. Директорка Тернопільської міської централізованої бібліотечної системи Оксана Лехіцька зізналася, що її особливо вразила реакція дітей.

"Дуже вразило, як уважно сприймали учні ці дані, співпереживаючи і хвилюючись", - зазначила вона.

У фоє школи до кінця тижня можна побачити виставку сторінок усіх трьох томів артбуку.

А далі проєкт "Обличчя сучасних Героїв" презентуватимуть в інших школах Тернополя. Щоб діти знали не лише імена з підручників, а й історії людей, які ще зовсім недавно самі сиділи за шкільними партами.

Щоб пам’ять про них залишалася живою.