«Боже, дай почути його голос»: мама з Тернопільщини понад 4 роки чекала сина з російського полону

23 жовтня Ольга Чверенчук почула те, на що чекала більше чотирьох років: її син Андрій нарешті звільнений із російського полону. Після довгих місяців невідомості та безперервних молитов, мати знову почула його голос.

«Я чекав, молився. І ось, нарешті, цей момент настав», — сказав Андрій під час їхньої першої телефонної розмови після звільнення.

Напередодні Ольга просила Бога дати їй можливість почути сина, пише 20 хвилин. І в той день її молитва справді здійснилася.

— Я вчора просила матінку Божу, кажу: «Боже, дай почути вже його голос, бо вже не витримую». Бог почув мої молитви. Я почула його голос, — розповідає Ольга Чверенчук.

Андрій зник у вересні 2022 року. У 2023-му підтвердили, що він у полоні.

— Він не дзвонив, але він листа від нас отримав. Був інший полонений, він віддзвонився нам і сказав, що Андрій получив листа. Але ми від нього не получали нічого, — розповідає мати.

Пані Ольга наголошує, син завжди був патріотом, доброю людиною. У дитинстві гарно вчився, став кандидатом технічних наук, працював у Києві, Львові, Польщі, Тернополі і не тільки. Був на майдані.

— Він дуже любив Україну. Коли він був на четвертому курсі інституту я просила: «Андрій, залишися в Америці». Ні. Він як приїхав з Америки, він землю цілував нашу. Каже: «Як я люблю нашу землю, наші поля, це не Америка», — пригадує Ольга Чверенчук.

Коли почалась повномасштабна війна Андрій добровільно пішов захищати країну. Про те, як потрапив у полон, про той бій, продовжує мати, навіть зняли документальний фільм — «Шоста рота». Багато хлопців тоді загинули. Андрій мав поранення, переніс дві операції поки був у полоні.

Наразі воїн буде проходити реабілітацію, відновлення. Після чого захисника чекають у рідному селі — Скоморохи.

— Чекають ще брат, похресниця, невістка наша. Вся родина його чекала, вся громада, все село. Всі такі щасливі, що він повернувся. Всі дзвонять, всі вітають. Емоції зашкалюють, — підсумовує пані Ольга.

Приєднуємося до вітань і бажаємо захиснику скорішого одужання і повернення до родини.